10 клас

10 клас    Історія: Україна і світ
17.03
Тема: Еволюція політичних режимів у Центрально-Східній Європі в 1930-ті рр.
Опрацювати параграф 47
Запитання і завдання
1. Як економічна криза 1930-х рр. вплинула на розвиток держав регіону?
2. Які держави припинили існування наприкінці 1930--х - на початку 1940-х рр.?(письмово)
3. Визначте, чому наприкінці 1930-х рр. більшість країн регіону переорієнтували свою зовнішню політику на Німеччину.
4. Чому система союзів (Мала Антанта, Балканська Антанта), що існувала в регіоні не забезпечили захисту від зовнішньої агресії?
5. Які держави виникли внаслідок агресії Німеччині в регіоні? (письмово(

20.03
Тема: Політика польської влади щодо українства в 1930-ті рр
Опрацювати параграф 48
Запитання і завдання
1. Коли відбулася акція "пацифікації" українського населення Східної Галичини? Якою була мета цієї акції? (письмово)
2. Який найгучніший терористичний акт було скоєно членами ОУН у 1930-ті рр.?
3. Якою була мета правлячих кіл Другої Речі Посполитої у політиці щодо українства в другій половині 1930-х рр.?
4. Що передбачала "ревіндикація"? Які українські землівона охоплювала? (письмово)
5. Назвіть факти, які перетворювали Волинь на регіон гострого конфлікту між українцями й поляками. (письмово)

31.03
Тема: Створення та діяльність ОУН
Опрацювати параграф 49
Запитання і завдання
1. Коли й де було створено ОУН? (письмово)
2. Що стало ідеологічним підгрунтям? (письмово)
3. Хто очолював ОУН у 1929-1938 рр.? (письмово)
4. Які метои боротьби використовувала ОУН? (письмово)
5. Чим був зумовлений розкол в ОУН?

Додаткова інформація 

Постать в історії

Євген Коновалець (1891—1938 рр.) — у студентські роки активіст українського руху в Галичині. У роки Першої світової війни був мобілізований до армії Австро-Угорщини. Під час бою на горі Маківка потрапив до російського полону. Під час Української революції став організатором Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який незабаром перетворився на одну з найбоєздатніших частин армії УНР. У листопаді 1918 р. січові стрільці під командуванням Є. Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьмана П. Скоропадського й у Мотовилівському бою 1918 р. розбили гетьманські частини. Є. Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканських армії. У 1918—1919 рр. він командував дивізією, корпусом і групою січових стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Полковник армії УНР. Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. спонукали Є. Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. Він став одним з організаторів і керівників УВО (від 1920 р.). У 1929 р. став головою проводу ОУН. 23 травня 1938 р. загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації, проведеної органами НКВС СРСР.

ОУН судилося стати на чолі визвольного руху українців протягом 1930—1950-х рр. Чому саме ця радикальна організація, а не інші партії чи групи, що існували на той час, очолила український рух? Це пояснюється: жорстокою антиукраїнською політикою як у Польщі, так і в СРСР; зневірою в демократичні ідеали; загальноєвропейською тоталітарною тенденцією в національно-визвольних рухах; привабливим прикладом Італії, Німеччини, що кинули виклик Версальській системі і створювали сильні національні держави; неможливістю легальної боротьби за відновлення української державності.

 Діяльність ОУН у 1930-ті рр.

У 1930-ті рр. ОУН розгорнула активну діяльність на західноукраїнських землях. Уважаючи терор однією з найдієвіших форм боротьби, ОУН здійснила низку замахів, які набули широкого розголосу. Загалом УВО й ОУН вчинили протягом 1921—1939 рр. 63 замахи, жертвами яких стали 36 українців, 25 поляків, 1 росіянин та 1 єврей. Ці замахи здійснювалися передусім із метою привернути увагу світової та української громадськості до українського питання. Так, убивство в 1934 р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького було, з одного боку, помстою за політику пацифікації, а з іншого, — викликом світовій громадськості у зв’язку з порушенням Польщею прав національних меншин. Терор був спрямований не лише проти зовнішніх ворогів, а в основному проти внутрішніх — проти тих українців, які йшли, на думку ОУН, на співробітництво з існуючою владою. Так, у Львові було вбито директора української академічної гімназії. Такі акції не додавали авторитету ОУН, викликали масові репресії з боку польської влади. У 1935—1936 рр. після масових арештів членів ОУН відбулися Варшавський, а згодом Львівський процеси, під час яких С. Бандера, М. Лебедь та інші були засуджені до страти, яка амністією була замінена довічним ув’язненням. Сотні членів ОУН опинилися в концтаборі Береза-Картузька.

Серйозним ударом по ОУН стало вбивство у травні 1938 р. лідера організації Є. Коновальця. Напередодні вирішальних в історії Європи та світу подій організація залишилася без керівника. У середині ОУН позначився розкол між її закордонним проводом, на чолі з А. Мельником, і структурою ОУН на західноукраїнських землях, головою якої від 1933 р. був С. Бандера. Перші серйозні розбіжності між двома лідерами відбулися під час подій у Карпатській Україні. А. Мельник, як більш обізнаний у європейських справах передвоєнної Європи, категорично заборонив перехід членів ОУН із Галичини до Закарпаття. Він знав, що А. Гітлер віддасть цей край Угорщині. Але галицька молодь і провід на чолі зі С. Бандерою, керовані прагненням розбудувати в Закарпатті Українську державу, навколо якої мала об’єднатися решта українських земель, прагнула дій. Для багатьох це мало трагічні наслідки: одні загинули під час переходу через польсько-чехословацький кордон, інші — у боях з угорськими військами. Тільки втручання Німеччини, за проханням А. Мельника, урятувало життя багатьом членам ОУН, що потрапили до рук угорців.

У 1940 р. між А. Мельником і С. Бандерою відбулася зустріч, яка завершилася розривом між двома лідерами. У квітні 1941 р. у Кракові на II Великому зборі ОУН С. Бандеру було проголошено провідником, а А. Мельник був виключений з організації, після чого постали дві організації — ОУН(б) та ОУН(м). Крім того, II Великий збір був присвячений підготовці до здобуття влади в Україні в умовах, коли наближався напад Німеччини на СРСР. Ураховуючи обставини, ОУН(б) пішла на співробітництво з Німеччиною. Стратегічний задум оунівців передбачав використати напад Німеччини для захоплення влади в Україні. Створювалися спеціальні похідні загони, які в умовах міжвладдя повинні були, рухаючись на схід, організовувати українські владні структури. У складі вермахту формувався український легіон, який складався з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд». Командували ними гауптштурмфюрери СС Р. Шухевич і Є. Побігущий.

У перший же день вступу німецьких військ до Львова (30 червня 1941 р.) на урочистому зібранні представників українських партій та безпартійних провід ОУН(б) проголосив Акт відновлення української державності, який благословив митрополит греко-католицької церкви А. Шептицький. Також був створений уряд на чолі з Я. Стецьком. Німецька окупаційна влада негативно поставилася до Акта. Після невдалих спроб умовити українських провідників відмовитися від нього почалися масові арешти (С. Бандера, Я. Стецько та інші були заарештовані й кинуті до в’язниці), репресії проти членів ОУН і всього українського народу. Україна була розчленована на кілька штучних адміністративних одиниць, установлено жорстокий окупаційний режим. Батальйони «Нахтігаль» і «Роланд» були розпущені. У таких умовах ОУН приймає рішення розпочати збройну боротьбу проти німецької окупації. У 1942 р. створюється Українська повстанська армія, на чолі якої стає Р. Шухевич, розгортає свою діяльність оунівське підпілля. Практика боротьби проти сталінського та фашистського тоталітаризму примусила дещо переглянути ідеологічні засади організації, які стали наближуватися до демократичних ідеалів. Керівники ОУН зрозуміли, що здобути незалежність України можливо лише спільно з іншими поневоленими народами.

Запитання 

1) Дайте оцінку терористичної діяльності ОУН.

2) Які наслідки для ОУН мав розкол у її рядах? Чи був цей розкол неминучим?

02.04 Тема: Карпатська Україна
Опрацювати параграф 50
Запитання і завдання
Дати відповіді на запитання 1-9 ст.151 (усно)
На основі опрацьованого параграфу заповнити таблицю "Карпатська Україна" (письмово)
Зразок

Рік	Заходи
1938 1939

Додаткова інформація 

https://www.youtube.com/watch?v=GhIbRRAxY38

Письмові відповіді на запитання 10-А клас відсилати на мій телеграм на номер 0673961649 або на електронну адресу
scobeeva1975@gmail.com

10-Б клас письмові відповіді відсилає на електронну адерсу walentina.skakun@gmail.com

Історія: Україна і світ. 10 клас
03.04
Тема:  Формована індустріалізація в УРСР
Опрацювати параграф 51
Запитання і завдання
ст.156 дати письмові відповіді на запитання 1-3, 9
Запам'ятайте основні дати:

- грудень 1925 р. — тривала доба непу; XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію;

 -  кінець 1929 року-прийняття сталінської лінії  на форсовану індустріалізацію;

- 1928-1933 рр. — перша п’ятирічка;

- 1933-1937 рр. — друга п’ятирічка;

- 1938-1942 рр. — третя п’ятирічка. І
Інформація для опрацювання

. Результати перших п’ятирічок.

Результати перших п’ятирічок не можна оцінити однозначно. Внаслідок надзвичайного напруження людських та матеріальних ресурсів владі вдалося частково реалізувати плани індустріалізації. Почали випускати промислову продукцію металургійні підприємства: «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь». Стали до ладу Харківський тракторний і Краматорський машинобудівний заводи. Будували нові шахти, дала перший струм найбільша в Європі Дніпровська гідроелектростанція (Дніпрельстан, Дніпрогес). Водночас реконструювали збудовані раніше підприємства.З-поміж них Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи.

07.04
Тема: Насильницька колективізація та опір населення. Голодомор 1932-1933 рр.
Опрацювати параграф 52
Запитання і завдання
Скласти конспект до параграфу. Виписати значення термінів "суцільна колективізація", "Колгосп", "радгосп", "куркуль", "чорна дошка", Геноцид", "Голодомор 1932-1933 рр."
ст.162 дати відповіді на питання 1-11 (усно)

Додаткова інформація
https://www.youtube.com/watch?v=34GkRj39D_

09.04
Тема: Сталінський терор в Україні. Конституція СРСР 1936 р.
Опрацювати параграф 53
Запитання і завдання
Скласти конспект до параграфу.
ст. 166 дати відповіді на питання 1-4 (усно)
Запам'ятайте дати:
1929 р. - встановлення тоталітарної системи в СРСР
1937-1938 рр. - "великий терор"
1936 р. - сталінська Конституція
1937 р. - прийняття Конституції УРСР

Додаткова інформація

Необхідність розроблення нової Конституції радянської України була зумовлена прийняттям 5 грудня 1936 р. Конституції СРСР. Із цією метою в липні 1936 р. Президія ВУЦВК створила конституційну комісію, що розробила проект конституції та передала його на розгляд 14-го надзвичайного Всеукраїнського з’їзду рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Останній розпочав свою роботу 25 січня 1937 р., а вже 30 січня було затверджено проект нової Конституції УРСР, що майже повністю відтворила союзну Конституцію, її принципи, копіювала основні положення.

Конституція УРСР 1937 р. складалася з преамбули і 13 розділів. 

У першому розділі Основного Закону республіка проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян, закріплювалися політичні (ради депутатів трудящих) і економічні (соціалістична система господарства та соціалістична власність) основи УРСР. На конституційному рівні фіксувалася перемога диктатури пролетаріату, торжество гасла „Вся влада радам!”, панування принципів: „Хто не працює, той не їсть” і „Від кожного – за здібностями, кожному – за працею”.

Другий розділ Конституції декларував добровільне об’єднання УРСР з іншими радянськими республіками у СРСР, республіканський суверенітет, недоторканість кордонів і право виходу з Союзу. Встановлювався принцип подвійного громадянства, адміністративний поділ України на 7 областей (Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Одеську, Харківську і Чернігівську) та МАРСР. Декларації про суверенні права республіки різко обмежувались як обов’язковістю законів СРСР на території УРСР, так і викладеними у ст. 19 повноваженнями найвищих органів влади і органів державного управління УРСР в особі Верховної Ради  УРСР, її  Президії, РНК і комісаріатів УРСР, порядок створення, функціонування і компетенція яких закріплювались у наступних розділах. Єдиний законодавчий і найвищий орган державної влади в Україні – ВР УРСР – обиралася на 4 роки (1 депутат від 100 тис. населення). Чергові сесії ВР скликалися двічі на рік, позачергові – за рішенням Президії чи на вимогу не менше третини депутатів. Закони ухвалювалися простою більшістю й оприлюднювалися за підписом голови та секретаря Президії. РНК як уряд УРСР і найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади республіки утворювалася ВР, була відповідальна перед нею і підзвітна їй та Президії ВР. Склад РНК поділявся на  (зокрема Народний Комісаріат Внутрішніх Справ – НКВС) і республіканські комісаріати.

Запитання

1.     Яка форма правління проголошувалась Конституцією?

2.     Чому, на вашу думку, встановлювався принцип подвійного громадянства?

3.     Чи мала право УРСР вийти зі складу СРСР?

4.     Чи обмежувались права республіки? Як саме?

5.     Назвіть органи влади в УРСР?

6.     Який адміністративний поділ України був закріплений Конституцією?

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-masovi-represii-istoria-ukraini-10-klas-profilnij-riven-110838.html

 https://naurok.com.ua/prezentaciya-velikiy-teror-ta-yogo-ideologichne-vipravdannya-30149.html

10.04
Тема: Національна революція в Китаї
Опрацювати параграф 54
Запитання і завдання
 Виписати і вивчити основні дати
ст.169  питання 1-3 (усно), питання 4 (письмово)

Матеріал до теми
   

«Рух 4 травня» (1919 р.)

Причини	Не виправдання сподівань населення на покращення становища країни після Першої світової війни, скасування контрибуції, накладеної європейськими державами після придушення «боксерського повстання» Передача Японії за версальським договором німецьких концесій у Шандуні. Про японська політика правлячої верхівки.
Привід	Розгін демонстрації пекінських студентів із вимогами до уряду повернути півострів Шандунь, звільнити прояпонськи налаштованих чиновників та оголосити бойкот японським товарам.
Учасники	Студенти, робітники, підприємці, промисловці.
Результати	Усунення з посад прояпонськи налаштованих чиновників, звільнення заарештованих; китайська делегація не підписала Версальського миру.
Наслідки	Зростання національної свідомості Утворення політичних партій та організацій лівого напряму, що виступали за об’єднання країни, звільнення від іноземного засилля і проведення соціальних реформ. Створення у1921 р. Комуністичної партії Китаю (КПК), яка швидко стала впливовою політичною силою країні. комуністи вбачали в революції єдиний засіб відродження країни. Розгортання руху за «нову культуру», зокрема, уведення в літературу мови, близької до побутової. Це дало змогу отримати освіту багатьом мільйонам китайців. Радикалізація національно-визвольного руху.

Національна революція в Китаї у1925-1927 рр.

Причини	Напівколоніальна залежність Китаю Роздробленість країни. Невирішеність аграрного питання. Прагнення радянського керівництва і Комінтерну до  розпалу світової  революції
Завдання	Об’єднання Китаю Здійснення модернізації країни Звільнення від колоніального поневолення Вирішення аграрного питання
Привід	Розстріл у Шанхаї англійською поліцією мирної демонстрації китайських студентів
Основні події	Оголошення уряду в Гуанчжоу національним «Північний похід» армії Гоміндану під керівництвом Чан Кайші (липень1926 – початок 1927 рр.) Розрив між партією Гоміндан і КПК. Переворот і розправа над комуністами (квітень 1927 р.). встановлення особистої влади Чан Кайші. Розгром мілітаристських угрупувань. Об’єднання країни.
Результати і наслідки	Об’єднання Китаю під владою Гоміндану (Чан Кайші) Започаткування соціально-економічних перетворень з метою модернізації країни Набуття Китаєм реального суверенітету. Розгортання громадянської війни між партією Гоміндан і КПК.

Політика Гоміндану

Внутрішня

Зовнішня

Зміцнення державного сектору економіки Запровадження системи державного контролю над фінансами: банками, страховими кампаніями,податками і митом. Сприяння приватним інвестиціям. Обмеження привілеїв іноземного капіталу,сприяння розвитку місцевого капіталу. Прийняття закону про працю, створення системи офіційних державних профспілок, установлення мінімального рівня заробітної плати. Прийняття закону про право власності,що сприяло розвитку приватного підприємництва, а також законів, що гарантували права громадян. Прийняття у 1930 р. аграрного закону, що обмежував розміри орендної плати, встановлював межі земельних володінь Прийняття закону про право власності, що сприяло розвитку приватного підприємництва, а також законів, що гарантували  права громадян. Прийняття у 1930 р. аграрного закону, що обмежував розміри орендної плати, встановлював межі земельних володінь, захищав права орендарів.

Відновлення митної автономної і водночас ліквідація внутрішніх митних перепон. Передача Китаю 20 із 33 концесій. Проба отримати закордонні позики для реконструкції країни закінчилися поразкою. Почався навіть відплив іноземного капіталу з країни. Погіршення зовнішньополітичного становища Китаю після японської агресії у Манчжурії (1931-1932 рр.). усі зусилля китайського керівництва отримати допомогу держав Заходу в боротьбі проти Японії не мали успіху. У 1935-1936 рр. Чан Кайші знову звернувся по допомогу до СРСР , із яким ще у 1927 р. розірвав відносини. Спроби домогтися економічної незалежності від Заходу, налагодити  з ним рівноправні відносини не мали успіху. Чан Кайші продовжив  політику лавіювання між Заходом  і СРСР.

Висновок: Значного ефекту реформи не мали, хоч і забезпечили відносну стабільність. У роки гомінданівського правління в Китаї домінувала традиційна китайська система управління господарством. Згідно з якою держава виступала верховним власником і вищим суб’єктом влади.

10.04
Тема: Національно-визвольна боротьба в Індії
Опрацювати параграф 55
Запитання і завдання
Виписати та вивчити дати
ст. 171 дати відповіді на питання 1-4 (усно), питання 5 (письмово)

Додаткова інформація

Основні поняття уроку

Національний рух — масовий рух Нового і Новітнього часу проти інонаціонального панування, що розгортаються під чіткими національними гаслами і мають на меті об’єднання в єдину національну державу всіх етнічних територій свого народу.

Традиційне суспільство — поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства — «аграрне суспільство» та «селянське суспільство».

Національний рух в Індії

У національної буржуазії Індії була своя політична партія — Індійський Національний Конгрес (ІНК), створена ще в 1885 р. Але серед її членів не було єдності думок. Якщо помірковані діячі партії погоджувалися на самоврядування в рамках Британської імперії, то радикально налаштовані виступали за повну незалежність країни.

Приводом до активізації національно-визвольного руху стало рішення віце-короля Дж. Керзона про поділ на дві частини Бенгалії — однієї з найбільш багатих і квітучих провінцій. Це означало розкол єдиного народу.

У відповідь на ці дії колоніальної адміністрації по усій країні розпочався рух «свадеші» (бойкот англійських товарів з метою розвитку місцевої промисловості). У 1907 р. він переріс у рух «свараджі» (самоврядування). Страйки, мітинги, демонстрації проходили в Бенгалії, Пенджабі, Мадрасі та інших провінціях Індії.

Кульмінацією боротьби став загальний політичний страйк робітників Бомбея в липні 1908 р. на підтримку Б. Г. Тилака, лідера лівого крила Національного конгресу, якого англійці засудили на 6 років тюремного ув’язнення за антибританську діяльність. Бомбейський страйк і підйом національно-визвольного руху примусили колоніальні власті піти на поступки: збільшилося представництво місцевого населення в дорадчих органах влади як у центрі, так і на місцях. У 1911 р. новий віце-король Хардинг скасував рішення про поділ Бенгалії й переніс столицю з Калькутти до Делі.

Запитання (усно)

1. Якою бачили подальшу долю Індії представники національної буржуазії?

2. Які події стали приводом до розгортання національно-визвольної боротьби в Індії?

3. У чому полягав зміст рухів «свадеші» та «свараджі»?

4. Які наслідки для Індії мав національний рух початку ХХ ст.?

https://naurok.com.ua/prezentaciya-indiya-u-20-30h-rr-hh-st-142322.html

16.04
Тема: Національні революції в Туреччині та Ірані
Опрацювати параграф 56
Запитання і завдання
ст. 174 дати відповіді на питання 1-5(письмово)
 Додаткова інформація
https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-kra-ni-serednogo-ta-blizkogo-shodu-v-mizhvoenniy-period-160046.html

17.04.
Тема: Країни Латинської Америки
Опрацювати параграф 57
Запитання і завдання
ст. 178 дативідповіді на питання 1-5 (письмово), питання 6-8 (усно)
Додаткова інформація

Робота з таблицею

Країна	Особливості політичної ситуації
Аргентина	До 1916 р. країною управляли консерватори, яких підтримували латифундисти. Період їх правління характеризувався розвитком економіки, що перетворив Аргентину на виробника м’яса і зерна у світі; цей час позначено стрімким зростанням населення країни, розвитком освіти і культури. 1912 р. було прийнято закон про загальне виборче право і таємне голосування. Цей закон дав змогу партії більшості, радикалам, домогтися обрання на посаду президента свого лідера І. Іригойєна. Прихильники Ірігойена наполягали на подальшому проведенні реформ, розрахованих на ослаблення позицій іноземного капіталу і поміщицько-буржуазної олігархії. За правління (1916-1922) Іригойєна вдалося відстояти нейтралітет Аргентини під час І світової війни.
Чилі	У вересні 1924 р. група вищих офіцерів здійснила в Чилі військовий переворот і привела до влади військову хунту (військове об’єднання). Вона протрималася при владі 4 місяці. У лютому 1927 р. владу в країні знову захопили військові. їхнім ставлеником став полковник К. Ібаньєс, який встановив свою диктатуру. Він розпустив парламент, заборонив ліві організації. Зразком для наслідування для нього був Муссоліні.
Куба	У 1925 р. на Кубі була встановлена диктатура президента Х. Мачадо. Він обмежив діяльність всіх політичних партій і організацій, сприяв проникненню іноземного капіталу в країну. У 1933 р. група офіцерів-змовників заарештувала його і вислала з країни. Новим диктатором став начальник генштабу збройних сил Ф. Батіста, що на довго взяв владу у свої руки. Новий кубинський режим активно підтримували США.
Нікарагуа	У Нікарагуа антиолігархічні сили об’єдналися навколо А. Сандіно, який з 1926 р. очолив повстання. У 1932 р. сандіністи підійшли до столиці Манагуа. Почалися переговори з урядом, але у 1934 р. Сандіно, який розпустив армію і повірив владі, був вбитий за наказом командувача гвардії   А. Сомоси. Через два роки Сомоса захопив владу в країні й встановив один з найбільш кривавих режимів у Латинській Америці. Диктатура його клану продовжувалася довгі роки.
Бразилія	Диктаторський режим у Бразилії встановився з обранням президентом А. Бернардеси, який був главою в 1922–1926 рр. Діяльність уряду Бернардеси викликала невдоволення в суспільстві, незважаючи на стабілізацію в економіці. У 1926–1930 рр. президентом був В. Луїс, який представляв «кавову олігархію» і застосовував авторитарні методи управління. Однак економічна криза, що розпочалась в 1929 р., різко погіршила становище населення і загострила політичні протиріччя. Згодом до влади прийшов лідер Ліберального альянсу Жетуліо Варгас. Наприкінці 30-х рр. він також удався до диктаторських методів управління. Його правління продовжувалося до 1945 р. Йому  вдалося розвити економіку країни. Закони  в соціальній сфері поліпшили становище населення, багато було зроблено у освіті і культурі.

 Висновки.

1. Деякі уряди країн Латинської Америки вдавалися до силових методів вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем своїх держав, часто використовуючи армії, здійснюючи військові перевороти.

2. У 30-х pp. у багатьох країнах активізували свою діяльність фашистські організації, які мали певні особливості:

• в латиноамериканських країнах не було фашизму європейського зразка, існували різноманітні профашистські течії;

• загроза фашизму в деяких державах (Аргентина, Бразилія, Чилі) виникла ззовні — через проникнення в ці країни фашистських держав.

Діяльність профашистських сил спільно з місцевими реакційними силами була великою загрозою для багатьох країн регіону.

https://thepresentation.ru/istoriya/latinska-amerika-u-20-30-roki-hh-st

21.04
Тема: Політика "умиротворення" агресора та її крах
Опрацювати параграф 58
Запитання і завдання
ст.181 дати відповіді на питання 1-6 (усно), питання 7 ( письмово)
Матеріал до уроку:
Основні дати
13 березня 1938 р. – «аншлюс» Австрії,
 29 – 30 вересня Мюнхенська конференція,
 7 жовтня 1938 р. надання автономії Словаччині,
 11 жовтня 1938 р. – надання автономії Підкарпатській Русі.
27 лютого 1939 р. - визнання Аннглією та Францією уряду Ф, Франко в Іспанії
15 березня 1939 р. - окпація  Чехословаччини Німеччиною

Політика «умиротворення» агресора

Ініціатори	Великобританія (прем’єр-міністр Н. Чемберлен) та Франція
Причини	·        Суперечності між Францією та Великобританією, яка остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і тому шукала противагу в Німеччині. ·        Пом’якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером. ·        Небажання громадськості західних країн втягуватися в нову війну. ·        Нерозуміння західними державами небезпеки політики та постаті Гітлера.
Наслідки	·        Стратегічна поразка Франції та Великобританії в Мюнхені 1938 р. ·        Перетворення Німеччини на наймогутнішу державу в Центральній Європі. ·        Посилення впевненості Гітлера у безкарності своїх дій. ·        Втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

https://www.youtube.com/watch?v=4JIa5YdKoEQ

23.04.
Тема: Утворення осередків Другої світової війни. Формування "осі Берлін - Рим - Токіо"
Опрацювати параграф 59
Запитання і завдання
Виписати та вивчити основні дати, скласти конспект до параграфу
ст. 185 дати відповіді на питання 1-10(усно)
Додаткова інформація

https://www.youtube.com/watch?v=4JIa5YdKoEQ
https://www.youtube.com/watch?v=OCAcdocVEZA

https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/viniknennya-dvoh-vognisch-viyni.html


24.04.
Тема: Пакт Молотова-Ріббентропа. Початок Другої світової війни
Опрацювати параграф 60
Запитання і завдання
Скласти конспект до параграфа, виписати та вивчити основні дати
ст. 189 дати відповіді на питання 1-6 (усно

Додаткова інформація.

В українських землях були зацікавлені не лише держави-сусіди, а й ті, що не мали безпосередніх кордонів з Україною. На той час існувало три групи країн, які прагнули долучитися до упорядкування українських територій.

Перша група – Англія, Франція та США. Вони не володіли українськими землями, але вважалися лідерами у світовій політиці. «Українське питання» цікавило їх у площині збереження існуючих кордонах, визначеними ними за Версальсько-Вашингтонськими домовленостями.

Другу групу представляла насамперед Німеччина. Вона не володіла українськими землями, проте мала масштабні плани щодо їх захоплення та використання. Так, ідеолог нацистської партії А. Розенберг опублікував аналітичну працю «Україна – вузол світової політики», а А. Гітлер, виступаючи на зїзді нацистської партії у 1936 р., наголошував, що якби завоювати Україну, Урал і Сибір, то «кожна німецька домогосподарка відчула б, наскільки її життя стало легшим». Керівництво рейху прагнуло захопити українські землі не тільки з метою підвищити життєвий рівень німецького населення, а насамеперед, щоб забезпечити Німеччину ресурсами у війні за світове панування. Керівництво рейху мало намір використовувати українські землі і як зручний плацдарм для подальшого виходу в райони Закавказзя та Близького Сходу, до багатих родовищ нафти. Окрім того А. Гітлер та його оточення розглядали Україну як територією, якою можна буде розраховуватись зі своїми союзниками у «східному поході». Зокрема Угорщині, що діяла спільно з Німеччиною, нацисти обіцяли Закарпаття. Румунію А. Гітлер спокушав землями Бессарабії, Північної Буковини, південними районами України.

До третьої групи входили СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина, Угорщина. Ці держави володіли українськими територіями і планували приєднати інші українські землі. Найбільш впливовою державою в цій групі був СРСР, його керівництво виступало із заявами про необхідність об’єднання усіх українських територій у складі УРСР.

   Таблицю «Початок Другої світової війни».

Дата	Подія
23 серпня 1923 р.	Радянсько-німецький договір про ненапад і таємний протокол до нього («пакт Молотова-Рібеннтропа»), який передбачав розмежування сфер інтересів Німеччини та СРСР у Східній Європі по лінії річок Нарев – Вісла – Сян; до сфери впливу СРСР входили західноукраїнські землі.
1 вересня 1939 р.	Вторгнення німецьких військ до Польщі. Початок Другої світової війни.
17 вересня 1939 р.	Вторгнення Червоної армії під командуванням С. Тимошенка на територію Західної України; пропаганда цієї події як «золотого вересня», чому сприяло тривале польсько-українське протистояння в регіоні.
28 вересня 1939 р.	Радянсько-німецький Договір про дружбу і кордон, у якому йшлося про встановлення кордону між сторонами по «лінії Керзона»: Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР, а Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя опинилися в зоні німецької окупації
Червень 1940 р.	Захоплення СРСР Бессарабії та Північної Буковини.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-pochatok-drugo-svitovo-viyni-49522.html

https://www.youtube.com/watch?v=4jHQVUhLmg4

28.04
Тема: Агресія СРСР проти держав Центрально-Східної Європи в 1939-1940 рр.
Опрацювати параграф 61.
Запитання і завдання
Скласти конспект у зошит до параграфу
ст. 191 дати відповіді на питання 1-4 ( усно)
Додаткова інформація

Радянсько-фінська війна, або Зимова війна (фін. talvisota)  — збройний конфлікт між СРСР і Фінляндією в період з 30 листопада 1939 року по 13 березня 1940 року. На думку ряду істориків — наступальна операція СРСР проти Фінляндії з метою окупації Скандинавської країни під час Другої світової війни. У радянській і частині російської історіографії ця війна розглядалася як окремий двосторонній локальний конфлікт, що не є частиною Другої світової війни, так само як і бої на річці Халхин-Гол.

Війна завершилася підписанням Московського мирного договору, що зафіксував відторгнення від Фінляндії значної частини її території.

У той час як Німеччина діяла на заході, СРСР упорядковував свою зону впливу, відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р. Наступним об’єктом експансії СРСР стали країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія).

28 вересня 1939 р. у Москві було підписано пакт про взаємодопомогу з Естонією, за яким СРСР отримав право ввести на її територію війська. Такі угоди було підписано також із Латвією та Литвою. У всіх договорах радянська сторона брала на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи держав. Також СРСР передавав Литві Віденську область, яка опинилася під його владою після ліквідації Польщі.

Улітку 1940 р. СРСР розпочав другий етап агресії проти держав Балтії. 14 червня 1940 р. радянський уряд направив ультиматум Литві — єдиній країні, яка мала спільний кордон із Третім рейхом. Й. Сталін вимагав відставки литовського уряду, арешту деяких його членів і згоди на введення в країну підрозділів Червоної армії. Після цього аналогічні ультиматуми були направлені Латвії та Естонії. Також до республік були надіслані спеціальні емісари: А. Жданов — в Естонію, В. Деканозов — у Литву та А. Вишинський — у Латвію. Ультиматуми були прийняті, і наступного дня додаткові радянські війська увійшли на території держав. Це стало сигналом до створення прорадянських урядів на багнетах червоноармійців. Радянська пропаганда подавала це як «народні революції». «Демонстранти» з-поміж місцевих комуністів (у кожній країні членів комуністичних партій налічувалося кілька сотень) і радянських солдатів захоплювали урядові будівлі та створювали «народні уряди». Згодом під наглядом окупаційної влади в країнах було проведено вибори до нових органів влади, а в серпні 1940 р. вони увійшли до складу СРСР.

Швидке падіння Франції примусило Й. Сталіна прискорити розв’язання питання щодо Бессарабії. 26 червня 1940 р. радянські війська після ультиматуму зайняли територію Бессарабії і Північної Буковини. Це викликало обурення в Берліні, оскільки територія Буковини не була зазначена в таємному протоколі як зона впливу СРСР, до того ж радянські війська підійшли занадто близько до румунських нафтових родовищ, які забезпечували німецьку армію пальним.

Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини радянський уряд доручив розмежувати новоприєднані території керівникам УРСР і Молдавської автономії у складі УРСР. М. Хрущов запропонував ділити територію за етнографічною ознакою. До УРСР мали відійти північний і два південні повіти Бессарабії в повному складі, а також сім районів МАСРР із переважно українським населенням. Верховна Рада СРСР 2 серпня 1940 р. прийняла закон про створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. Північна частина Буковини, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії увійшли до складу УРСР

   Указом президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1940 р. у складі УРСР були утворені нові області: Чернівецька, до якої, крім буковинських земель, входила основна частина Хотинського повіту Бессарабії, та Аккерманська у складі двох повітів Бессарабії (Придунайський край).

У грудні 1940 р. центр Аккерманської області було перенесено з Аккермана в Ізмаїл. Відповідно область була перейменована в Ізмаїльську.

На новоприєднаних територіях розгорнулися заходи радянізації, які передбачали ліквідацію старих і створення нових органів влади, націоналізацію власності, аграрну реформу й перехід до колективізації, формування нової системи освіти, депортацію частини населення тощо.

Останнім актом радянської агресії в 1939—1941 рр. став напад на Фінляндію («Зимова війна»).

Тим часом, коли Німеччина розгорнула бої в Норвегії, СРСР вирішив підкорити Фінляндію. Тривалий час між двома країнами велися переговори, у ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на його користь значними територіями в районі Ленінграда (тепер Санкт-Петербург) та узбережжям Фінської затоки в обмін на болотисті й лісисті території на півночі. Однак це жодним чином не компенсувало втрату промислово розвиненого Виборга та стратегічно важливої оборонної «лінії Маннергейма» — системи фінської оборони, спорудженої в 1927—1939 рр. Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію.

На світанку 30 листопада 1939 р. радянські війська атакували фінську армію, що займала прикордонні укріплення.

Здавалося, що доля Фінляндії вирішена. Проте невелика фінська армія змогла стримати перший потужний удар і навіть завдала поразки деяким радянським частинам. 30 грудня наступ радянських військ припинився. Й. Сталін вжив жорстоких заходів для наведення ладу у військах. Почалися бомбардування фінських міст. Безперервним потоком на фронт надходило нове озброєння та спорядження для війська.

Маленька Фінляндія фактично опинилася наодинці з могутнім агресором. Країни Європи відмовилися надати їй пряму військову допомогу.

11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських військ. Він завершився проривом «лінії Маннергейма». Ціною значних втрат (234 тис. людей убито, поранено та взято в полон) радянські війська здобули перемогу. Втрати Фінляндії становили 20 тис. осіб загиблими.

12 березня за посередництвом і під тиском німецької дипломатії СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, за яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни проживало 450 тис. осіб, тобто 1/8 населення країни.

Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу. СРСР опинився в міжнародній ізоляції. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі Берлін—Рим—Токіо» і взяла участь у війні проти СРСР.

Крім того, війна показала всю слабкість і непідготовленість Радянської армії до сучасної війни.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-zimova-viyna-113514.html

30.04
Тема: Бойові дії в Європі 1939-1941 рр. "Битва за Британію".
Опрацювати параграфи 62, 63
Запитання і завдання
Скласти конспект до опрацьованого матеріалу.
ст 195 дати  відповіді на питання 1-8   (усно)

Додаткова інформація:

Друга світова війна належить до числа найзначніших історичних подій ХХ ст. Вона тривала шість років, охопивши майже всі континенти і океани.

§  Друга світова війна назрівала протягом багатьох років.

§  Причини її були складними і різноманітними.

Одна із основних – нерівномірність економічного і політичного розвитку країн світу, якому сприяли Версальсько – Вашингтонська система та економічна криза 30-х років, що призвели до різкого загострення суперечностей між країнами й утворенню двох коаліцій, які боролися одна з одною.

Причиною війни стало також прагнення тоталітарних держав  (Німеччина, Італія, Японія, СРСР) до нового переділу світу, захоплення колоній , джерел сировини і ринків збуту.

§  Країни (коаліції) та їх плани.

Німеччина розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити СРСР, створити нову колоніальну систему в Африці і на Близькому Сході.

Італія хотіла перетворити Середземне море на «Італійське озеро», підкоривши собі країни Балканського пів острова і Близького Сходу, частину Східної і Північної Африки.

Японія мала намір захопити Китай, частину СРСР, Бірму, Малайзію, Індонезію, Філіппіни і країни південних морів.

§  Характер Другої світової війни

Характер Другої світової війни був справедливим, національно – визвольним для народів і країн, що стали жертвами агресії і були окуповані. Для країн агресорів був несправедливим і загарбницьким.

1.     Військові дії  вересень1939 –  червень 1941 років.

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу. Пов'язані договорами про взаємодопомогу з Польщею Англія і Франція 3 вересня 1939 р. оголосили війну Німеччині.

а)      Операція «Вайс».  Напад на Польщу.

Німецький генеральний штаб, враховуючи небезпеку війни на два фронти, застосував проти Польщі так званий «Білий план», або «Вайс», розрахований на бліцкриг (блискавичну війну) [1, ст. 178]. Стратегічний задум зводився до того, що на крайніх флангах створювалися два сильні угруповання: група армій «Південь» і група армій «Північ», їхнім завданням було завдати одночасно глибокий охоплюючий удар загальним напрямком західніше Варшави. Після зустрічі обох армій усі польські війська мали, опинившись в оточенні, бути знищеними.

До війни готувався і Радянський Союз, якому згідно із таємним протоколом мала відійти територія Польщі до р. Вісла.

Розглянемо співвідношення сил сторін на  1 вересня 1939 року. 

(Використання методу скрайбінг. Малюємо на фліпчарті)

Малюнок
Країна
Німеччина	1500 тис.	2533	13500	2231
Польща	1000 тис.	887	4300	824
СРСР	617588	4733	4959	3298

1 вересня 1939 р. о 4.45 німецька авіація завдала ударів по польській території, а німецький лінкор «Шлезвіг Гольштейн», який заздалегідь прибув до польського узбережжя, відкрив вогонь по півострову Вестерплятте. Сухопутні сили вермахту перейшли кордон і вдерлися до Польщі, з заходу - із Східної Німеччини, з півночі - із Східної Пруссії і з півдня - із Словаччини.

8 вересня головні сили Польщі були розгромлені. Героїчною сторінкою польської історії стала оборона пів острова Вестерплатте, міст Варшави, Кракова, Гдині.

17 вересня польський кордон перетнули радянські війська. СРСР виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території. 

Дивна війна». План «Грюн»

Період війни між 3 вересня 1939 року та 10 травня 1940 року дістав назву «Дивної війн» 

         Війська Франції та частини Англії зосередилися на «лінії Мажино», німецькі – за «лінією Зіґфрида». Не бажаючи вести активні дії, союзники розпочали блокаду Німеччини та СРСР, бомбардуючи промислові райони Німеччини.

         Розгромивши Польщу, Гітлер розпочав розробку стратегічного «бліцкригу», який дістав назву план «Грюн» або «Удар серпом» (модернізований план Шліффена) по захопленню Європи, який відклали до весни 1940 року.

         Таким чином, Німеччина збирала сили для вирішального удару по Західній Європі, активно слідкуючи за подіями , що розгорнулися на Півночі Європи.

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-vidkritogo-zanatta-z-vsesvitnoi-istorii-pricini-i-pocatok-drugoi-svitovoi-vijni-podii-1939-1941-pp-73844.html

05.05
Тема: Радянізація Західної України в 1939-1941 рр.
Опрацювати параграф 64 
Запитання і  завдання
Скласти конспект за матеріалом параграфу
ст. 200 дати відповіді на питання 1-7 (усно)
Матеріал до уроку:
https://naurok.com.ua/urok-na-temu-radyanizaciya-zahidno-ukra-ni-1939-1941-rr-56476.htm
Розділ 6
Друга світова війна: перебіг і результати
Тема: Український національний рух на початку Другої світової війни
Опрацювати параграф 65
Запитання і завдання
ст. 204 дати письмові відповіді на питання 1-5
 Матеріал до уроку
https://naurok.com.ua/test/radyanizaciya-zahidno-ukra-ni-v-1939-1941-rr-149665.html

07.05
Тема: Україна на початку німецько-радянської війни. Нацистський "новий порядок" в Україні
Опрацювати параграфи 66, 67
Запитання і завдання
Скласти конспект до матеріалу параграфа 66, виписати та вивчити основні дати, ст208 дати відповіді на питання 1-8 (усно)
ст. 212 дати відповіді на питання 1-4 (письмово)

Матеріал до уроку

Основні терміни та поняття

Геноцид (від грец. Genos – рід, племя і латин. Caedo – вбивати) – знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов не сумісних з життям. Термін Г. вперше використав польсько-єврейський юрист Рафаель Лемкін (1901-1959) у книзі “Європа під владою вісі Берлін-Рим” (видано у 1944 р. анг. мовою) для позначення політики і практики винищення євреїв нацистами. Прояви Г. були відомі людству і раніше (наприклад, масове вбивство вірмен у Туреччині у 1895-1896, 1915-1916 рр. та ін.). Після другої світової війни. Г. і підбурювання до нього було визнано злочином. 11 грудня 1946 р. ГА ООН прийняла резолюцію, яка засудила Г. з точки зору міжнародного права. 9 грудня 1948 р. ГА ООН одноголосно схвалила конвенцію “Про попередження злочину Г. і покарання за нього”. Ця конвенція була ратифіковано і вступила в дію 12 січня 1951 р.

“Новий (світовий) порядок” – назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.

Окупація – форма встановлення контролю агресором над загарбаними територіями.

Остарбайтер (з нім. – “східний робітник”) – німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями з східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

1.  План "Ост"

    Як нам вже відомо, ще до початку Великої Вітчизняної війни Гітлер виношував корисливі плани щодо майбутнього Української держави. Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення. І ось саме на цьому етапі економічні інтереси Третього рейху почали різко домінувати над політичними розрахунками.  Окупація Румунією та Угорщиною території України. В результаті наступу  Німеччини та її союзників територія України була розділена між ними. Так території Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія». Румуни незадоволені політикою радянської влади у 1939 р. прибрала до своїх рук споконвічні території України. Тут почалось насадження румунських інститутів влади. Провадиться знову румунізація населення. Ліквідовуються про радянські осередки.

Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини. На цій території провадилась політика мадяризація населення така як була до війни. Населення посягнуло хвилю боротьби проти окупаційної влади.

           Наміри гітлерівців на окупованих територіях були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гімм лера, Розенберга та інших нацистських діячів. Хоча його розробка не була остаточно завершена і він у повному обсязі так і не був затверджений (лише його економічна частина), ідеї, покладені в його основу, активно впроваджувалися на окупованій території. За цим планом, зокрема, передбачалося:

     Для управління окупованими територіями ІІІ рейхом було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство Розенберг. Воно складалося із чотирьох відділів: політичного, адміністративного, економічного, цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат України.

Робота з документом

Із листа Гітлера до Муссоліні, 21 червня 1941 р.

«Що стосується боротьби на Сході, дуче, то вона, напевне, буде важкою. Проте я ні на секунду не сумніваюся в значному успіху.

Передусім я сподіваюся, що нам пощастить забезпечити на тривалий час на Україні загальну продовольчу базу. Вона послужить для нас постачальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам у майбутньому».

Із «Зеленої папки» Герінга (директиви щодо керівництва економікою на території СРСР)

«Першим завданням є якнайшвидше здійснення повного продовольчого постачання німецьких військ за рахунок окупованих областей».

Із виступу Герінга в Берліні

«Ми зайняли найродючіші землі України. Там, на Україні, є все: яйця, масло, пшениця, сало і в такій кількості, яку важко собі уявити. Ми маємо зрозуміти, що все це відтепер і навіки — наше, німецьке». Із виступів Гітлера

«…Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві».

«Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити».

«…Тут (на Вкраїні) на нас чекає безмежна родюча земля, гумус якої подекуди має завтовшки до десяти метрів».

«Де ще існує регіон, в якому виплавляли би залізо вищої якості, ніж українське залізо? Де можна знайти більше нікелю, вугілля, марганцю, молібдену?.. І, окрім того, ще стільки можливостей!»

Із записів доктора Ветцеля

«Метою німецької політики щодо населення російської території є доведення народжуваності росіян до значно нижчого рівня, ніж у німців… Поки ми зацікавлені в тому, щоб збільшити чисельність українського населення на противагу росіянам. Проте це не повинно призвести до того, що місце росіян займуть з часом українці».

Завдання На основі даних документів визначте головну мету німецьких планів щодо України.

Згадувана в документах «Зелена папка Герінга» — це план економічного пограбування окупованих територій, розрахований, насамперед, на період війни, але ще в січні 1940 р. за наказом Гімлера було розпочато роботу над довгостроковим, стратегічним Генеральним планом «Ост». Цей проект мав на меті дати рекомендації щодо розв’язання проблем германізації та колонізації районів Сходу на довготривалу перспективу. Він складався з програми-мінімум, розрахованої на період війни, та програми-максимум — на повоєнний час.

Робота з таблицею

                                      План  Ост

часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованих земель німцями

масова депортація населення , в т.ч. українців, до Сибіру

підрив біологічної сили слов`янських наодів; підрив біологічної сили слов`янських наодів

економічне пограбування території України; перетворенн місцевого населення на рабів

пограбування культурних цінностей, знищення пам`ятків культури

Запитання

З якою метою створювався Генеральний план «Ост»? У чому його суть?

Розповідь учителя.

Свої плани щодо захоплених територій на Сході Гітлер окреслив у липні–жовтні 1941 р. під час зібрання високих німецьких керівників головного штабу та «розмов за столом». За його словами, німці здобули у своє володіння цей «великий пиріг» для того, щоб:

1) його опанувати;

2) ним керувати;

3) його експлуатувати.

Центральне місце у цих планах посідала Україна. Гітлер рішуче відкидав ідею самостійної України. Крим мав стати «німецькою Рів’єрою», а Галичина як колишня австрійська провінція — частиною Рейху. Із грудня 1941 р. Науковий інститут праці в Берліні розробляв плани заселення німцями території Радянського Союзу аж до Уралу з таким розрахунком, щоб слов’ян на цій території залишилася меншість. Проте до 2001 р. на «звільнених» від місцевих жителів територіях Білорусії, Росії та України мали проживати 90 млн. німців, а населення власне Німеччини збільшилося б утричі (приблизно 250 мільйонів) внаслідок зростання рівня народжуваності та онімечення слов’янських дітей арійського типу віком від 3 до 7 років.

2.  Розчленування України.

Свої людино ненависницькі плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України (червень 1941 р. — липень 1942 р.). Спочатку  гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони:

— Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області (без північних районів) утворили дистрикт «Галичина», який підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству.

— Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили рейхс комісаріат «Україна», центром якого стало місто Рівне.

— Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації.

— З територій Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія».

— Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

3. Нацистський «новий порядок».

      Розчленування України стало однією зі складових політики «нового порядку», метою якої було створення українських земель на життєвий простір для арійської раси. Українські землі як найбільш родючі мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалась на рабів. По завершенню війни передбачалось переселити на українські землі 8 млн. німецьких колоністів.

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим:

Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний на род, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн тонн зерна, І ми повинні це зробити.

Ще відвертішим був рейхсляйтер генерал-губернаторства X. Франк|

який цинічно заявив:

Після нашої перемоги я відправлю українців хоч на фарш.

«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав у себе

— систему масового знищення людей;

— систему пограбування;у експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор

Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС).

На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів — євреїв, українців, росіян та інших, були Бабин Яр у Києві (понад 150 тис), Дробицький Яр ; Харкові (30 тис), Доманівка і Богданівка на Одещині понад 50 тис, тощо. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9і мирних жителів, серед яких 1,4—1,6 млн. євреїв.

Гітлерівці запровадили величезну кількість різних поборів з населення. Його змушували платити податки за будинок, садибу, двір, худобу, домашніх тварин (собак, кішок). Селянин, незалежно від того, мав чи не мав корову, мусив здати 600—700 літрів молока (або ж сплатити податок). Вводилося подушне — 120 крб. за чоловіка і 100 крб. за жінку. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування, мародерства. Вони забирали в населення не тільки продукти харчування, а й майно, реквізували годинники велосипеди тощо.

Пограбування відбувалося з німецькою ґрунтовністю. Була створена система грабіжницьких заготівельних органів і найбільшим було «Центральне товариство Сходу», яке мало 30 комерційних відділів із 200 філіями на місцях. У його операціях приймали участь 250 німецьких сільськогосподарських фірм.

Пограбування України проявилося в таких цифрах: до березня 1943 р. до Німеччини було вивезено 5950 тис. тон пшениці 1372 тис. тон картоплі, 2120 тис. голів худоби, 49 тис. тон масла 220 тис. тон цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. голів овець.

До березня 1944 р. ці цифри вже значно виросли: 9,2 млн тон: зерна, 622 тис. тон м'яса та мільйони тон іншої промислової продукції і продовольства.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини. Умови життя більшості остарбайтерів були нестерпними, за винятком окремих випадків. Мінімальна норма харчування і фізичне виснаження від надмірної праці спричиняли поширення хвороб і високий рівень смертності. Один із діячів ОУН Ю. Бойко так характеризував становище України: «Нині Україна — типова колонія. Методи колоніального поневолення мало чим відрізняються від тих, які європейці запроваджують серед чорношкірих в Африці». Усього протягом 1942—1944 рр. з Україні було вивезено близько 2,5 млн. осіб.

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеврі живопису, історичні цінності, книги. За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам'яток. До теперішнього часу залишається нез'ясованим, хто винен у знищенні Успенського храму Києво-Печерської лаври.

У різних регіонах окупаційний режим мав свої особливості:

На території дистрикту «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям надавалась перевага над поляками. У східних районах, що знаходились під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору.

На території Трансністрії режим був більш ліберальним — не було такого терору, дозволялась торгівля. Влада чітко виконувала свої функції.

Антонеску: «Брати на зайнятих місцевостях все, що потрібно, і все, що можливо, без всяких церемоній».

Цікаво знати

Перша колонія почала створюватися у липні 1942 р. у Вінницькій області площею 500 кв.км. Вона отримала назву  Гегевальд.  Там же було збудовано і ставку Гітлера – Вольвшансе (Вовче логово).

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим:

Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

…немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн тон зерна, і ми повинні це зробити.

«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав у себе:

— систему масового знищення людей;

— систему пограбування;

— систему експлуатації людських і матеріальних ресурсів.

Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС). Загалом окупаційні формування складали близько 350 тис. чол.

На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення, 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів — євреїв, українців, росіян та інших, були Бабин Яр у Києві (від 100 до 150 тис.), Дробицький Яр у Харкові (30 тис.), Доманівка і Богданівка на Одещині (понад 50 тис.) тощо. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 мирних жителів, серед яких 1,4—1,6 млн євреїв.

Порушуючи міжнародні конвенції, нацисти вдалися до масового знищення військовополонених на території України: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис., у Славутинському (так званому грослазареті) — 150 тис., Дарницькому (Київ) — 68 тис., Сирецькому (Київ) — 25 тис., Хорольському (Полтавська обл.) — 53 тис., в Уманській Ямі — 50 тис. чоловік. Загалом в Україні було знищено майже 2 млн військовополонених.

Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=VkACkR8iHrc

Переглянути презентацію
https://infourok.ru/prezentacya_na_temu_nacistskiy_noviy_poryadok_na_ukran-503571.htm

 08.05
Тема: Колабораціонізм. Голокост
Опрацювати параграфи 68, 69
Запитання і завдання виконати письмово.
1. Що називають колабораціонізмом?
2. Які основні причини спонукали населення України йти на спрівпрацю з нацизмом в роки Другої Світової війни?
3. Які збройні формування з українців були створені нацистською окупаційною владою?
4.Що називають Голокостом?
5.Коли відзначають День пам'яті жертв Голокосту?
6. Кому присвоюють звання "Праведники світу"
7.Напишіть есе, сформулювавши своє ставленняя до явища колабораціонізму.

Матеріал до уроку

Голокост – планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки другої світової війни. Жертвами Г. стали 6 млн євреїв (в Україні – 1,4 млн). Це складало близько 63% європейського і 36% світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Г. Одні дослідники вказують на період 1933-1945 рр. , інші, на 1941-1945 рр. – тобто період систематичного масового знищення.

Колабораціонізм – явище, яке притаманне періоду другої світової війни. Співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами.

Концентраційний табір (концтабір) – місце для ізоляції і утримання “небажаних елементів” переважно у нелюдських умовах, які оголошувалися ворогами режиму. Установи в нацистській Німеччині і окупованій нею країнах. Вперше офіційно згадуються в Німеччині у 1933 р. Місце превентивного ув`язнення людей з мотивів політичного, національного та релігійного характеру, в якому вони опинялися за рішенням державної таємної поліції – гестапо, без слідства і суду, без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом утримання (ізоляції), і з метою поступового знищення в`язнів непосильної каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів Третього Рейху з характерними ознаками: повна ізоляція в`язнів; реєстрація ув`язнених та запровадження спеціального одягу і системи розпізнавальних знаків і номерів; охорона військами СС.

Табір смерті – територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. Шість таборів смерті (Освенцим (Аушвіц), Треблінка, Собібор,  Майданек,  Хелмно,  Бельцен (Берген-Бельзен)) були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесовець: це були “прості, але справно працюючі конвеєри смерті”. Процес знищення партії в`язнів займав одну-дві години. Пережили ці табори декілька сот людей.

Терор – знищення і залякування ворогів насильницькими засобами.

  

Голокост – геноцид єврейського народу

      Становлення «нового порядку» було тісно пов’язане з  «остаточним розв’язанням єврейського питання». Голокост – це планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами Голокосту стали  6 млн євреїв Європи,  в Україні – 1,5 млн.  

  Частина українського єврейства, що проживала в західних регіонах, першою стала жертвою масових розстрілів. На світанку 22 червня 1941 року, захопивши прикордонне містечко Сокаль на Львівщині, нацисти розстріляли у центрі 11 євреїв, що випадково трапилися їм на шляху. Дорогою до міста німецькі солдати часом вигукували : « Смерть євреям!». Усіх представників єврейського населення обклали високими податками й виділили крихітні харчові пайки. Крім того, рейхкомісар Е.Кох запровадив спеціальний штрафний податок на організації та установи, у яких працювали євреї. Старі радянські паспорти, які містили інформацію про національність, значною мірою допомагали окупантам виявляти євреїв. Розстріли єврейського населення здійснювали бійці спеціально створених айнзацгруп, поліція порядку та допоміжна поліція. У перші ж дні окупації у містах Сокаль, Проскурів, Житомир, Могильов, Тараща, Переяслав, Чорнобиль, Умань, Кременчук, Баришівка, Фастів, Біла Церква, Іванків загинули тисячі євреїв..

  Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Саме тут нацистами за роки  окупації СРСР було знищено найбільшу кількість єврейського населення. 29 вересня 1941р. тут почалися масові розстріли, що тривали 103 тижні. Загалом близько ста тисяч євреїв, які залишалися в Києві, загинули в Бабиному Яру.

   

     Масові убивства були визнані неефективними для  «остаточного вирішення»  єврейського питання. У січні 1942 р. нацистське керівництво приймає рішення про створення  на території Польщі додаткових таборів смерті  - Освенцім з 1940р., Хелмно з 1941р , обладнаних газовими камерами і крематоріям   Треблінка, Собібор, Майданек, Белжець, до яких вивозили євреїв із західних областей  України. Створення таборів смерті супроводжувались масовим винищенням населення гетто, яких в Україні було понад 350. На території СРСР протягом 1941- 1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто , а їхні мешканці були відправлені до таборів смерті або знищені на місці.
Робота з історичним джерелом

     Венді Лауер. Творення нацистської імперії та Голокост в Україні.

« Використання нацистами шкіл та інших випадкових об’єктів для утримання євреїв позначило важливу зміну у практиці їхньої ізоляції. Загалом місцеве начальство зрозуміло, що формування гетто за польською моделлю не було ані необхідним, ані корисним. У перші тижні та місяці окупації високі чини як армії, так і СС-поліції вживали термін «гетто» здебільшого як пастку для того , щоб зібрати єврейське населення незадовго до його страти…  У Радомишлі СД  зігнали докупи євреїв з навколишніх територій у приміщення старої школи ; ті почали вмирати з голоду та через хвороби. Відповідно до «офіційного » пояснення командувача айнзацгрупи С, якщо взяти до уваги дуже погані умови й те, що німці не могли забезпечити утримуваних харчами, 1668 євреїв, таким чином були знищені зондеркомандою.

   У цьому та інших цілком таємних рапортах СД Раш пояснював , що значна концентрація євреїв призводила до проблем із санітарією та до епідемій, тож це населення необхідно  було знищити.  Це було формальною підставою для Раша , щоб знищувати цілі громади.  Німці ізольовували євреїв без будь – яких засобів гігієни чи харчів до моменту, коли можна було влаштувати масовий розстріл»

Учитель. Голокост єврейського населення на окупованих територіях України мав свою специфіку .

Запитання :

1.     Чому Голокост став можливим?

2.     Які його витоки?

12.05.
Тема: Початок збройної боротьби УПА. Рух Опору та його течії в Україні.
Опрацювати параграфи 70, 71
Запитання і завдання
ст. 220 дати відповіді на питання 1-5 (письмово) та  ст. 224 дати письмові відповіді на питання
1-8 .
Матеріал до уроку

Рух Опору – це національно – визвольний рух проти фашистів та встановлених ними порядків.
Причини розгортання Руху Опору:
1. Окупація батьківщини загарбниками
2. Жорстокість окупаційного режиму
3. Цілеспрямована діяльність радянського керівництва у організації Руху опору.
Форми діяльності

Пасивний	Активний
1. Саботаж окупаційній владі 2. Відмова працювати з окупаційною владою 3. Різноманітна допомога партизанам	1. Партизанський рух 2. Діяльність підпілля (озброєнні загони)

Джерела формування партизанських загонів:
1. Залишені в тилу ворога спеціальні сформовані загони
2. Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточені
3. Окремі громадяни які не були призвані до армії але були здатні носити зброю і мали бажання вести боротьбу
4. Примусове залучення до загонів

Течії Руху Опору

Рух Опору
Течія: Радянський партизанський та підпільний рух Опору		Течія: Національний рух Опору
Мета: відновлення Української РСР (у складі СРСР)		Мета: державна незалежність України
Організаційні форми: радянські підпільні групи,    партизанські загони		Організаційні форми:підпілля ОУН, збройні формування з 1941 р. – «Поліська Січ», з 1942 р. – УПА
Чисельність: 200-600 тис. осіб.		Чисельність: 50-200 тис. осіб.
Райони найбільш активних дій:Полісся, Чернігівщина, Сумщина		Райони найбільш активних дій: Полісся, Волинь, з 1943 р. - Галичина
1941 р. – створення підпільних обкомів, міськкомів та райкомів КП(б)У, ЛКСМУ; спроби організувати підпільні групи, партизанські загони. Результат: з 3500 партизанських загонів і груп на червень 1942 р. залишилося тільки 22. Загинуло 30 тис. партизан.	1941р.	Друга половина серпня – середина листопада 1941 р.   - «Олевська республіка» (територія біля м. Олевську в Поліссі, яку контролювали сили «Поліської Січі», що була створена за ініціативою уряду УНР в еміграції, кер. – Т. Бульба-Боровець)
30.05.1942 р. - постанова Державного Комітету Оборони  про створення при Ставці Верховного Головно-командування Українського штабу партизанського руху (нач. Т. Строкач) Результат: у 1942 р. радянським партизанам завезено 4 тис. автоматів ППШ. 175 кулеметів, 250 мінометів, 60 тис. гранат. 03.1942 р. - створення з’єднання партизанських загонів «Група об’єднаних загонів Україні» під командуванням О. Сабурова; з’єднання загонів Сумської обл. під командуванням С. Ковпака 28.07.1942 р. - створення Чернігівського партизанського з’єднання на чолі з О. Федоровим 26.10 – 11.1942 рр. - рейд партизанських з’єднань під командуванням С. Ковпака і О. Сабурова на Правобережну Україну з метою збору розвідданих, диверсій в тилу ворога, розповсюдження радянського партизанського руху	1942р.	14 жовтня 1942 р.    - за ініціативою ОУН-Б створена Українська повстанська армія
11.03 – 06. 1943 р. - рейд з’єднання партизанських загонів на чолі з О. Федоровим у Волинську обл. 12.06.-10.1943 р. - Карпатський рейд з’єднань партизанських загонів на чолі з С. Ковпаком. Перші сутички між радянськими партизанами та бійцями УПА 3.08-15.09.1943 р. - «рейкова війна» (під час Курської битви), тобто руйнування залізниць з метою припинення постачання німецьких військ	1943р.	17-23 лютого 1943 р.           - ІІІ конференція ОУН-Б. Офіційне затвердження створення УПА, проголошення тактики боротьби на два фронти: проти нацистської Німеччини і радянської влади. Восени 1943 р.головнокомандуючим УПА стаєРоман Шухевич (прізвисько – Тарас Чупринка)

Документ 1. Акт відновлення Україн­ської Держави. Львів, ЗО червня 1941р.

«1. Волею українського народу Організа­ція Українських Націоналістів під про­водом Степана Бандери проголошує від­новлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління най­кращих синів України.

2. Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з Національно-Соціалістичною Великонімеччиною, що під про­водом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає ук­раїнському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська Національна Революційна армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союз­ною німецькою армією проти москов­ської окупації за Суверенну Соборну Ук­раїнську державу і новий справедливий лад у цілому світі» (Хрестоматія з історії України. Частина друга. — К., 1990. — С. 173-174).

Переглянути презентацію за посиланням
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-ruh-oporu-v-ukraini-28260.html

 Переглянути відео за посиланням 
    https://www.youtube.com/watch?v=qXea2LmE6OQ

https://www.youtube.com/watch?v=mYhwVVue9Do

14.05
Тема: Польський рух Опору на західноукраїнських землях. Україно-польське протистояння
Опрацювати параграф 72
Запитання і завдання
ст. 227 дати відповіді на питання 1-5 та 7 (письмово)
Матеріал до уроку

Під час останньої світової війни Західноукраїнські землі, особливо Волинь і Закерзоння, стали ареною кривавої боротьби між поляками та українцями.

Ми не будемо заглиблюватися в деталі цього конфлікту, який сам по собі викликає осуд. Зародження й розвиток цього протистояння повинні стати предметом глибокого вивчення для українських і польських істориків. Це дозволило б краще пізнати обставини трагедії і визначити її справжні масштаби.

Сьогодні поляки, часто перебільшуючи цифри, вперто звинувачують українців, зокрема Організацію Українських Націоналістів (ОУН) та Українську Повстанську Армію (УПА), у масовому вбивстві польського населення. Польські історики замовчують той факт, що українці теж були жертвами цього конфлікту, бо прагнуть приховати участь поляків у кровопролитті, а всю відповідальність за трагедію перекласти на українських націоналістів. Однак такий погляд однобокий і суб’єктивний, а тому далекий від істини.

Сьогодні, гадаємо, настав час відкинути усі упередження й підійти до проблеми об’єктивно. Передусім треба з’ясувати, якими були вихідні позиції двох національних спільнот, що проживали на західноукраїнських землях, — корінного українського населення і польської національної меншини.

Прагнучи відновити Польську державу з кордонами 1939 року, поляки розглядали західну частину України як польську територію, що має знову відійти до Польщі після перемоги союзників над націонал-соціалістською Німеччиною.

Українці ж вважали, що ця територія належить їм і повинна увійти до складу Української держави, причому українські політичні партії, за винятком комуністів, прагнули незалежності України.

Операція «Вісла».

Робота з терміном.

Етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок — 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР. Замордовано тисячі українців які відмовлялись переселятись.

 Переглянути презентацію за посилання

ttps://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-ukra-nskiy-vizvolniy-ruh-u-1944-1950-h-rr-operaciya-visla-62615.html

Переглянути відео за посилання
https://www.youtube.com/watch?v=NvXE2dRFufg

15.05
Тема: Вступ у війну США . Бойові дії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні 1941-1942 рр. Створення антигітлерівської коаліції.
Опрацювати параграф 73
Запитання і завдання (письмово)
1. Колиі як почалися бойові дії в Тихому океані?
2. Які території захопила Японія в 1941-19442 рр.
3. Якими були причини утворення антигітліревської коаліції?
4. Як було утворено коаліцію.
5. Яка країна стала "арсеналом" Об'єднаних націй?
6. Що таке ленд-ліз?

Матеріал до уроку

Робота з поняттям

Антигітлерівська коаліція – це об’єднання країн (Англія, США, СРСР, Франція та ін.) для боротьби проти нацистської Німеччини.

Напад Німеччини на СРСР започаткував формування антигітлерівської коаліції – союзу держав із такими діаметрально протилежними інтересами, який  ніколи не був би створений за інших обставин.

Однак в умовах війни проти нацистської Німеччини уряди Великої Британії, СРСР, а згодом і США мусили дбати про захист життя громадян, збереження незалежності своїх держав. Спільними зусиллями зробити це було легше. Тому в день нападу Німеччини на Радянський Союз прем’єр-міністр Великої Британії В.Черчілль і президент США Ф.Рузвельт заявили про солідарність із СРСР. Радянський уряд запропонував  Великій Британії укласти угоду про спільні дії.

16 липня 1941 року в Москві була підписана угода між урядами СРСР і Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччини. У ній зафіксовані взаємні зобов’язання про надання допомоги та підтримки у війні, а також про відмову від укладення сепаратного миру з противником.

2 серпня 1941 року відбувся обмін нотами між СРСР і США щодо продовження на рік радянсько-американської торгової угоди та про економічне сприяння з боку США Радянському Союзу у війні проти нацистської Німеччини.

Постачання Радянському Союзу зброї, воєнної техніки та стратегічної сировини здійснювалося відповідно до закону про ленд-ліз, який був прийнятий конгресом США в березні 1941 року. Цей закон надавав право американському урядові постачати різноманітні товари та надавати послуги країнам-союзникам у період Другої світової війни в позику, оренду чи кредит.

Важливим етапом у розвитку радянсько-британсько-американських відносин стала конференція представників трьох держав у Москві 29 вересня – 1 жовтня 1941 року. На ній йшлося про конкретні форми співробітництва в період війни.

Зміцненню союзу народів у боротьбі проти агресорів сприяла Декларація Об’єднаних Націй, підписана в січні 1942 року у Вашингтоні представниками чотирьох великих держав (США, СРСР, Великої Британії та Китаю) і 22 інших держав антигітлерівського фронту. Ця подія означала створення антигітлерівської коаліції.

До Декларації Об’єднаних Націй приєдналося ще багато країн. У ній проголошувалося, що повна перемога над агресорами необхідна для захисту життя, свободи та незалежності народів. Важливими дипломатичними документами, що зміцнили антигітлерівську коаліцію, були радянсько-британський договір «Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво після війни» від 26 травня 1942 року, а також  радянсько-американська угода «Про принципи, застосовані до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії» від 11 червня 1943 року.

Загалом антигітлерівська коаліція зміцнювалася не тільки офіційними угодами, а й глибокою та взаємною симпатією народів країн, що боролися проти гітлеризму.

16 липня 1941 р.	«Угода між урядами СРСР та Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччини»
2 серпня 1941 р.	Обмін нотами між СРСР та США: подовжено на рік  американо-радянську торговельну угоду; США зобов’язалися допомагати СРСР у війні з Німеччиною
Березень 1941 р.	Закон про ленд-ліз (вперше поширений на Велику Британію, а з листопада 1941 р. США поширили закон про ленд-ліз на СРСР)
29 вересня – 1 жовтня 1941 р.	Московська конференція. Домовленості про взаємну військово-технічну допомогу.
Січень 1942 р.	Декларація Об’єднаних Націй
26 травня 1942 р.	Британо-радянський договір «Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі»
11 червня 1943 р.	Радянсько-американський договір про взаємодопомогу

Ленд-ліз -  система передавання в оренду або позику зброї, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства тощо.

Війна на Тихому океані та в Північній Африці.

Після нападу Німеччини а СРСР лише дві великі держави – США та Японія – не були втягнуті у воєнні дії, хоча Японія уже активно готувалася до війни. Японське керівництво отримало від Німеччини та Італії санкцію на перетворення всієї Євразії на схід від 70 градусів довготи на зону «процвітання» Японії.

Задум японського командування полягав у тому, щоб раптовим ударом розгромити Тихоокеанський флот США, здобути панування на морі та в повітрі, а після цього висадити десанти на Філіппінах, у Бірмі, Малайзії, Індонезії.

 7 грудня 1941 р. Японія підступно атакувала 350 літаками американську військово- морську базу Перл-Харбор. Того дня американці втратили 19 військових кораблів, 272 літаки і понад 3 тис. вояків. 8 грудня 1941 р. США та Велика Британія оголосили війну Японії. 11 грудня Німеччина й Італія заявили про свій намір воювати зі Сполученими Штатами. Отже, наприкінці 1941 р. всі великі держави були втягнуті в Другу світову війну.

Японські війська здійснили широкомасштабний наступ у Південно-Східній Азії. До травня 1942 року вони загарбали величезну територію площею 3,8 млн кв.км з населенням 150 млн чоловік. Однак невдовзі ситуація змінилася. США та Велика Британія терміново передислокували свої сили з Атлантики до Тихого океану. Крім того, вони мали значно більший  економічний потенціал, аніж Японія. Хижацька експлуатація завойованих територій японцями викликала спротив місцевого населення. Війна в Азії та на Тихому океані набула тривалого характеру.

Наслідки:

1) Американський тихоокеанський флот на деякий час паралізований. У 1941-1942 рр. Японія розвиває наступ по 3 напрямком. Головний удар («Південна операція») здійснюється проти Філіппін і Нідерландської Індії (Індонезія). У 1942 р. Японія захопила територію з населенням приблизно в 450 млн. осіб і багатими природними ресурсами (95% світового каучуку, 70% олова та ін.)

2) США оголошують війну Японії (8 грудня 1941 р.), Німеччині та Італії (11 грудня 1941 р.), відмовившись від політики ізоляціонізму.

Воєнні дії розгорталися не лише в Європі та на Далекому Сході, а й на Півночі Африки. У 1940-1941 рр. італійські фашисти мали намір створити імперію в Африці та перетворити Середземне море на «внутрішнє море» Італії. У серпні 1940 р. вони захопили Британське Сомалі, частину території Кенії та Судану, у середині вересня вдерлися з Лівії до Єгипту, намагаючись підійти до Суеца. Однак невдовзі їх зупинили, а в грудні 1940 р. розбили англійські війська.

На початку 1941 р. до Північної Африки на допомогу італійським військам прибув німецький танковий корпус на чолі з генералом Е. Роммелем. Розгорілися запеклі бої. Унаслідок операції «Крусейдер» британські війська визволили від агресорів майже всю Кіренаїку, але невдовзі втратили її. Ініціативою заволоділи держави Троїстого пакту.

Лише в жовтні-листопаді 1942 р. відбувся докорінний перелом на користь союзників: англійці здобули перемогу під Ель-Аламейном(Єгипет), англо-американські війська висадилися в Алжирі та Марокко, а потім розпочали наступ на Туніс. 12 травня 1943 р. після тривалих боїв німецько-італійські війська капітулювали. Уся Північна Африка потрапила під контроль Великої Британії та США.

Переглянути презентацію за посиланням 

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-dialnist-antigitlerivskoi-koalicii-25250.html

18 травня відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №792 в Україні вшановують День пам’яті жертв  геноциду кримськотатарського народу – пам’ять про злочинні акції сплановані керівною верхівкою колишнього Радянського Союзу та здійснені радянськими каральними органами у 1944 році, які призвели до масових людських жертв та завдали непоправної шкоди кримськотатарському народу , розвитку  його культури , трагічними чином вплинули на його історичний шлях.

19.05
Тема: Корінний перелом у Другій світовій війні. Вигнання з України нацистських загарбників.
Опрацювати параграфи 74, 75
Запитання і завдання
ст. 234 дати відповіді на питання 1-6 (письмово) та ст. 238 дати відповіді на питання 1-3 (писсьмово)

Матеріал до уроку

     16 грудня 1942 р. Воронезький та Південно-Західний фронти перейшли у наступ. Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка Меловського району на Луганщині.

План Ставки визначав першочерговим завданням визволення Донбасу – головної вугільно-металургійної бази країни (операція «Стрибок»), а також Харківського промислового району (операція «Зірка»). Успішний наступ радянських військ продовжувався до лютого 1943 р. і увінчався визволенням Харкова. Передові частини радянських військ навіть підійшли до Дніпропетровська і Запоріжжя, просунувшись на 700 км вглиб.

      Але 19 лютого по 25 березня 1943 р. ворожі частини здійснили потужний контрнаступ, супротивник повернув під свій контроль ряд цих територій.                  15 березня німецькі війська захопили Харків, а 18 березня Бєлгород. У результаті німецьких контрударів утворився Курський виступ, так звана Курська дуга.  Але, незважаючи на невдачі, стратегічна ініціатива залишалася на боці Червоної армії.

Перемога під Курськом відкрила можливість для широкого наступу Червоної Армії на всьому південному напрямку радянсько-німецького фронту.

На Харківському напрямку успішно діяли війська Степового фронту, які разом з військами Воронезького фронту 3 серпня 1943 року успішно розпочали Харківсько - Бєлгородську операцію. Війська Степового фронту  оточили Харків з трьох боків і в ніч на 23 серпня розпочали штурм міста. До 11 години  Харків був визволений. Більша частина ворожого угруповання, яке утримувало місто, була знищена, решта гітлерівців відступила

Після розгрому радянськими військами орловського та бєлгород-харківського угруповань ворога одночасно в контрнаступ перейшло одинадцять фронтів. Ставка розробила оперативний план, згідно з яким ставилося завдання знищити ворожі підрозділи на Лівобережжі, не даючи їм змоги закріпитися на річках Десні, Ворсклі, Молочній, щоб потім, образно кажучи, «на плечах відступаючого ворога» форсувати Дніпро.

Однією з військових операцій по визволенню України стала Донбаська операція 13 серпня - 22 вересня 1943 р.

 На початку Донбаської операції гітлерівське угруповання, яке обороняло Донбас (командувач – генерал-фельдмаршал Манштейн), мало у своєму складі близько 540 тис. чоловік, 5 400 гармат і мінометів, 900 танків і штурмових гармат, близько 1 100 літаків.

Радянські війська Південно-Західного та Південного фронтів (командувачі – генерали Малиновський і Толбухін) мали перевагу: 1 053 тис. чоловік, близько 21 тис. гармат і мінометів, 1 257 танків і САУ (самохідних артилерійських установок), близько 1 400 літаків. 7 вересня 1943 р. рейхсфюрер СС Гіммлер віддав наказ керівництву військ СС і поліції про застосування в Україні тактики «випаленої землі». Цього ж дня командуючий групою армій «Південь» Манштейн доповідав Гітлеру, який прибув на нараду до Запоріжжя: «Противнику вдалося зробити пролом на північному фланзі 6-ої армії шириною 45 км, де б'ються тільки залишки наших двох дивізій... Хочемо чи не хочемо ми будемо вимушені відійти за Дніпро...»

8 вересня 1943 р, радянські війська визволили Сталіно (Донецьк) – центр Донбасу. Гітлер вимушений був погодитися на подальший відступ німецьких військ із Донбасу. Щоб врятувати від повного розгрому діючі на Україні частини, гітлерівське командування змушене було відвести свої війська за Дніпро.

Центральною подією у визволенні України стала масштабна, героїчна кровопролитна битва за Дніпро.

Битва за Дніпро радянських військ на Україні в серпні — грудні 1943 р. проводилася з метою звільнення Лівобережної України, Північної Таврії, Донбасу і Києва, а також створення міцних плацдармів на правом березі Дніпра. Після поразки під Курськом німецьке командування розробило план оборони «Вотан». Він передбачав створення від Балтійського до Чорного моря добре укріпленого Східного валу, який проходив по лінії Нарва — Псков, — Гомель і далі по Дніпру. Цей рубіж повинен був, за задумом німецького керівництва, зупинити просування радянських військ на захід.

Битва за Дніпро складалася з двох етапів. На першому етапі, під час проведення Чернігівсько-Полтавської операції (26 серпня — 30 вересня),  частини Червоної Армії звільнили  Донбас, Лівобережну Україну, вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська  з ходу форсували Дніпро і оволоділи рядом плацдармів на його правому березі. В операції брали участь війська Центрального, Воронезького і Степового фронтів. Вона проходила одночасно з Донбасівською операцією.

На другому етапі (жовтень-грудень 1943 р.) радянські війська ліквідували ворожі плацдарми у районі Запоріжжя та Мелітополя і створили власні стратегічні плацдарми на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука.

Центральною стала  Київська стратегічна операція (12 жовтня - 23 грудня 1943 р.), метою якої був розгром київського угруповання німців, визволення Києва, а також створення стратегічного плацдарму на правому березі Дніпра для створення передумов подальшого наступу.

Висновки

     Битва за Дніпро стала рідкісним в історії воєн прикладом  масштабного і швидкого форсування широкої водної перешкоди при запеклому опорі крупних сил супротивника. На думку німецького генерала фон Бутлара, в ході цього наступу «російська армія продемонструвала свої високі бойові якості і показала, що має в своєму розпорядженні не тільки значні людські ресурси, але і прекрасну військову техніку»

 Наступальний порив, масовий героїзм, самопожертва воїнів, були відзначені високими нагородами (2438 воїнів отримали за форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу (20% від загального числа нагороджених цим званням за війну).     Разом з тим,  битва за Дніпро продемонструвала, грубі, трагічні прорахунки Ставки, командування фронтів, планування окремих операції з урахуванням «червоних» дат календаря, невиправдано великі людські втрати.

Звільненням столиці не закінчилась київська епопея. У листопаді - грудні гітлерівське командування робило відчайдушні спроби знову захопити місто і повернути хід подій в Україні на свою користь.

Радянське командування зуміло опанувати обстановку і відповісти контрударом на спроби контрнаступів.[6 c.103-104]

У листопаді – грудні війська 2-го Українського фронту успішно форсували Дніпро і після запеклих боїв звільнили Черкаси. Частини 3-го Українського фронту звільнили Кременчук і Дніпропетровськ і створили 400-км плацдарм на правому березі Дніпра.

Визволення України від нацистських загарбників у 1943-1944роках.

Дата	Операція	Фронти	Наслідки
3-23.08.1943	Бєлгород-Харьківська	Степовий, Воронезький	Звільнення Харківа
13.08-22.09.1943	Донбаська	Південний, Південно-Західний	Звільнення Сталіно (Донецьк), Донбасу
26.08-30.09 1943	Чернігівсько-Полтавська	Степовий, Центральний, Воронезький	Звільнення Лівобережної України, захоплення 21 плацдарму
12.10-23.12.1943	Київська	1-й Український	Звільнення Києва
24.12.1943- 12.04.1944	Дніпровсько  - Карпатська стратегічна   операція
Перший етап 24.12-14.01.1944	Житомирсько-Бердичівська	1-й Український	В ході двомісячного зимового наступу  були розгромлені    угруповання противника(«Південь». Група «А»), звільнені Київська, Дніпро-петровська, Запорізь-ка , Житомирську, Рівненської, Кіровоградську області,                              на другому етапі війська форсували Буг і Дністер,звільнені Вінниця,Кам’янець -Подільський, Тернопіль, Чернівці, Миколаїв, Одеса, 26 березня  війська 2-го Українського вийшли на державний кордон з Румунією, 28 квітня-Чехословаччиною.
5-16.01.1944	Кіровоградська	2-й Український
24.01-17.02.1944	Корсунь-Шевченківська	1 Український
27.01-11.02.1944	Рівненсько-Луцька	1-й Український
30.01-29.02.1944	Нікопольсько-Криворізька	3-й та 4-й  Українські
Другий етап 4.0.03-17.041944	Проскурівсько-Чернівецька	1-й та 2-й Українські
5.0.03-17.041944	Умансько-Ботошанська	2-й Український
6-18.03.1944	Березнегувато-Снігурівська	3-й Український
26.03-14.04	Одеська	3-й Український
8.04-12.05.1944	Кримська	4-й Український	Звільнення Криму
13.07-29.08.1944	Львівсько-Сандомирська	1-й Український	Звільнення Західної Україна та частина Польщі.
20-29.08.1944	Яссько-Кишинівська	2-й та 3-й Українські	Виведена з війни Румунія, звільнення М РСР і Ізмаїльська область УРСР
8.09-28.10.1944	Східно-Карпатська	1-й та 4-й Український	Звільнення Закарпаття , завершення визволення України

Додаток № 3

Фронти радянських військ, що діяли в України у 1943-1944 рр.

Воронезький фронт

Степовий фронт

Південно-Західний фронт

Південний фронт

   

                                      

Перший Український фронт (М.Ватутін)

Другий  Український фронт (І.Конєв)

Третій           Український фронт (Р.Малиновський)

Четвертий Український фронт (Ф.Толбухін)

Переглянути відео за посиланням 

https://www.youtube.com/watch?v=ocJP_zmH848

https://www.youtube.com/watch?v=sCew_mejUkA

21.05
Тема: Депортація кримських татар та інших народів. Воєнні дії в 1944-1945 ррю у Європі. Розгром нацистської Німеччини.

Опрацювати параграфи 76, 77
Запитання і завдання
ст. 240 дати відповіді на питання 1-4 (усно)
ст. 245 дати відповіді на питання 1- 5, 9-11 (письмово)
Матеріал до уроку 

Переглянути відео за посиланням 
https://www.youtube.com/watch?v=wEKlCjU9DAg

Вступаючи до нового 1944 р., Ставка поставила завдання перед Радянською Армією: повністю очистити від німецьких військ територію СРСР і вийти до державного кордону. Ставка Верховного Головнокомандування при плануванні подальшого ходу збройної боротьби виробила наступальні операції від Балтійського до Чорного морів, якими передбачалося завдання ряду потужних послідовних ударів на великій відстані один від одного. Таке перенесення ударів з одного напряму на інший змушувало німецьке командування перекидати сили з однієї ділянки фронту на іншу, остаточно позбавляючи його ініціативи.

Завершення блокади Ленінграда розпочалося з наступу радянських військ 14 січня 1944 р. під командуванням генерала Л.Говорова та генерала К. Мерецкова. Протягом тижня опір ворога було зломлено. За невеликий проміжок часу радянські війська звільнили від окупантів Гатчину, Пушкін, Петродворець, Новгород, Лугу та інші міста, відкинувши ворога на 220-280 км. 27 січня 1944 р. завершилась битва за Ленінград, що тривала 900 днів.

Визволення Правобережної України розпочалось одночасно з ліквідацією блокади Ленінграда. Наступ на ворога здійснювали війська чотирьох Українських фронтів. Найбільшою операцією радянських військ початку 1944 р. у Правобережній Україні було оточення 10 гітлерівських дивізій під Корсунем-Шевченківським, яке завершилося повним розгромом сил ворога. Цю битву іноді ще називають "Сталінградом на Дніпрі". Основним стратегічним результатом січнево-лютневого наступу радянських військ був розгром сил противника під Житомиром, Кіровоградом, Рівним, Луцьком, Нікополем, Кривим Рогом. Новий наступ радянських військ розпочався в березні 1944 р. і тривав до травня 1944 р. Його підсумком було визволення від нацистів Миколаєва, Одеси, Тернополя, Кам'янця-Подільського. 26 березня 1944 р. на 1009-й день Великої Вітчизняної війни радянські війська вийшли на державний кордон СРСР з Румунією.

Визволення Криму розпочалося радянськими військами після розгрому ворога на території Правобережної України. Протягом першої половини квітня 1944 р. радянськими військами було визволено Сімферополь і Керч, а 9 травня, після п'ятиденного штурму,- Севастополь. Повністю нацистське угруповання в Криму було ліквідовано 12 травня 1944 р.

У червні 1944 р, розгорнулися події на Карельському перешийку. В ході цієї операції укріплення "лінії Маннергейма" було прорвано за тиждень, 20 червня визволено Виборг. Ставка, навчена гірким досвідом війни 1940-1941 рр. з Фінляндією, зупинила наступ військ на фінському кордоні. 25 серпня фінський уряд звернувся з проханням до радянського уряду розпочати мирні переговори. 19 вересня в Москві було підписано угоду про перемир'я. Фінляндія вийшла з гітлерівської коаліції.

Визволення Білорусі відбулося в ході операції під кодовою назвою "Багратіон". До проведення операції залучалися війська чотирьох фронтів: 1-го Прибалтійського (генерал І. X. Баграмян), 3-го Білоруського (генерал І. Д. Черняховський), 2-го Білоруського (генерал Г. Ф. Захаров), 1-го Білоруського (генерал К. К. Рокоссовський). Координували дії фронтів представники Ставки - маршали Г. К. Жуков і О. М. Василевський. Наступ, що розпочався 23 червня 1944 р., розгорнувся на величезній території від Дніпра до Вісли. Радянські війська розгромили ворожі угруповання на флангах Білоруського виступу, оточили і знищили в районах Вітебська і Бобруйська 10 ворожих дивізій. В обороні супротивника утворилися пролами, до яких негайно стрімко рушили радянські війська. З липня 1944 р. було визволено столицю Білорусі — місто Мінськ. За 12 днів боїв у Білорусі гітлерівські війська зазнали повної катастрофи. На кінець липня землі Білорусі було повністю визволено від німецько-фашистських окупантів.

Визволення Прибалтики розпочалось у ході операцій у Білорусі. Протягом серпня 1944 р. була визволена більша частина Прибалтики. Широкомасштабний наступ Радянської Армії в Прибалтиці розпочався в середині вересня 1944 р. силами трьох Прибалтійських, Ленінградського та Балтійського фронтів. У результаті була звільнена від нацистських окупантів територія Литви, Латвії, Естонії.

Завершення війни на території СРСР пов'язане також з операціями радянських військ у Заполяр'ї, в результаті яких від ворога були звільнені порти на Баренцовому морі та Мурманська область, а також північно-східні райони Норвегії.

1944 р. розпочався завершальний етап у визволенні Європи.

В умовах наростання наступу радянських військ румунські патріоти в серпні 1944 р. підняли повстання проти фашистської диктатури генерала Антонеску. Король Міхай дав наказ заарештувати диктатора й оголосив війну Німеччині. Столиця Румунії - Бухарест - була взята під контроль бойовими загонами патріотів, які утримували місто до підходу радянських військ. 12 вересня 1944 р, Румунія підписала перемир'я із союзниками, підтвердивши передачу СРСР територій Бессарабії та Північної Буковини. Одночасно з Румунією вийшла з війни і Фінляндія.

Наприкінці липня 1944 р. болгарський уряд розпочав таємні переговори з союзниками про можливість їх висадки на Балканах. Але 5 вересня СРСР оголосив війну Болгарії. Переговори союзників з болгарськими представниками, що проходили у Каїрі, було припинено. Зі вступом Червоної Армії до Болгарії стан війни між нею і СРСР припинився, розпочалися спільні дії по вигнанню німецьких військ з болгарської землі.

Визволення Югославії було пов'язано з особливостями суспільно-політичного становища в цій країні. Тут вела активні бойові дії проти загарбників Народно-визвольна армія Югославії під командуванням Й. Броз-Тіто. Союзники всебічно допомагали антифашистським силам Югославії. Наприкінці вересня 1944 р. було розроблено спільний план дій частин 3-го Українського фронту та підрозділів НВАЮ. 20 вересня 1944 р. у результаті спільних дій радянсько-югославських частин столиця Югославії Белград була звільнена від ворога.

У квітні 1945 р. капітулював останній союзник нацистської Німеччини в Європі - Угорщина. Визволення Угорщини відбулося в результаті Дебреценської, Будапештської та Балатонської стратегічних операцій. Столицю Угорщини Будапешт радянські війська взяли після трьохмісячних. боїв 13 лютого 1945 р. На 4 квітня 1945 р. вся територія Угорщини була очищена від гітлерівських частин,

5 квітня 1945 р. радянські війська підійшли до Відня - столиці Австрії. Обійшовши місто з заходу, півночі і півдня, вони примусили гітлерівців залишити місто. 13 квітня 1945 р. була визволена від окупації шоста європейська столиця.

Визволення Польщі розпочалося ще в ході операцій "Багратіон" та Львівсько-Сандомирської в липні 1944 р. На початку серпня 1944 р. польські патріоти підняли повстання у Варшаві, яке було жорстоко придушене окупантами. Частини Радянської Армії, вступивши 14 вересня у передмістя Варшави, не змогли зламати німецьку оборону, щоб подати воєнну допомогу повстанню. Територію Польщі було визволено в ході Вісло-Одерської операції. 17 січня 1945 р. частини Радянської Армії вступили до Варшави, а в лютому більша частина Польщі була звільнена.

5 травня 1945 р. патріотичні сили Чехії розпочали  повстання у Празі.  6 травня  на допомогу повсталим підійшли частини Російської визвольної армії генерала Власова,  які  7 травня фактично оволоділи Прагою. Але коли стало відомо про підхід радянських військ до Праги, частини РВА залишили місто. 9 травня І945 р. о 4-й годині ранку в Прагу увійшли частини Радянської Армії.

Переглянути відео за посиланням 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-osnovni-podi-ii-svtovo-viyni-v-1944-1945-rokah-63372.html
https://www.youtube.com/watch?v=qHk9P4wbMxg

26.05. відбудеться уроку узагальнення з теми
 "Друга світова війна: перебіг та результати"

22.05
Тема: "Конференції "великої трійки". Формування нового світового порядку та місце в ньому України. Тихоокеанський театр бойових дій у 1944-1945 рр. Розгром Японії.
Опрацювати параграфи 78, 79
Запитання і завдання
ст. 249 дати відповіді на питання 1-6 та 8-11 (письмово)
ст. 252 дати відповіді на питання 1-5, 8  (письмово)

Матеріал до уроку

1. Ялтинська конференція. Поразка Німеччини.

На початку 1945 р. нацистське керівництво Німеччини було ще сповнене рішучості продовжувати боротьбу. У країні була проведена серія „тотальних" мобілізацій. У ході однієї з них, ще влітку 1944 р. призовний вік був знижений до 17,5 до 16 років, почалося формування ополчення з людей похилого віку і підлітків, а  Загострення економічної кризи Німеччини (втрата індустріальних центрів у Сілезії та Рурі, сільськогосподарської бази у Східній Пруссії, перестали надходити сировина і продовольство з Румунії, Болгарії, Угорщини).

Вісло-Одерська операція - радянські війська вступили на територію Німеччини і зупинилися за 60 км від Берліна. На тлі цього наступу відбулася нова зустріч „великої трійки" (США, СРСР, Великобританія).

4 лютого 1945 р. - Кримська (Ялтинська) конференція (И. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль, міністри закордонних справ трьох держав).

Мета конференції: координація дій союзників, їхніх збройних сил на заключному етапі Другої світової війни. Обговорювались питання про післявоєнний устрій світу й основні принципи міжнародних відносин в мирний час.

Основні рішення Кримської конференції:

1. Союзники ставили за мету домогтися беззастережної капітуляції Німеччини, після чого всю Німеччину і „Великий Берлін" планували розділити на чотири зони окупації - радянську, американську, британську і французьку - та управляти на основі угоди „Про контрольний механізм у Німеччині".

2. Лідери трьох країн прийняли рішення роззброїти і розпустити німецькі збройні сили, ліквідувати воєнну промисловість Німеччини або встановити контроль над нею, а також притягнути до відповідальності всіх військових злочинців, викоренити нацизм і всі пов'язані з ним організації.

3. Радянська делегація виступила з ініціативою про виплату Німеччиною репарацій у сумі 20 млрд. доларів (з них 10 млрд. - СРСР) для часткового відшкодування збитків країнам антигітлерівської коаліції. На конференції була створена комісія, якій доручалася розробка докладного репараційного плану.

4. Конференція ухвалила постанову скликати 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско (США) Установчу конференцію Організації Об'єднаних націй. Учасниками конференції могли стати всі держави, що оголосили війну Німеччині та Японії до 1 березня 1945 р.

5. На конференції була прийнята Декларація про звільнену Європу, у якій передбачалося узгодження політики трьох держав ї їхні спільні дії у вирішенні політичних і економічних проблем звільненої Європи на демократичних принципах.

6. Радянський Союз підтвердив обіцянку вступити у війну проти Японії через 2 - З місяці після закінчення війни в Європі. Були обговорені і політичні умови вступу СРСР у війну проти Японії, у тому числі повернення СРСР Курильських островів.

На початку 1945 р. союзні армії широким фронтом вийшли до кордонів Німеччини і готувалися до вирішального наступу. У цій ситуації керівництво нацистської Німеччини сподівалось головним чином на розкол антифашистської коаліції та сепаратний мир з Великобританією та США. Його задум зводився до того, щоб завзятою обороною затримати радянські війська, виграти час ї знайти шлях до угоди з Великобританією ї США.

Прихід до влади в країнах Центральної та Східної Європи прокомуністичних і прорадянських урядів призвів до посилення протиріч між керівництвом США і Великобританії та СРСР. Черчілль вважав за необхідне випередити війська Червоної Армії та силами союзних військ оволодіти Берліном, Віднем та Прагою.

8 лютого 1945 р. англо-американські війська під командуванням Д. Ейзенхауера перейшли в наступ на Західному фронті, форсували Рейн і на початок квітня оточили нацистів у районі Руру.

Берлін був останнім центром опору нацистської Німеччини. На початок квітня 1945 р. гітлерівське командування зосередило біля столиці всі основні сили, що залишилися: близько 1 млн. чоловік, понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3,3 тис. бойових літаків.

 Радянські сили: у складі трьох фронтів (1-й Білоруський, Г. Жуков, 2-й Білоруський, К. Рокосовський, 1-й Український, І. Конєв) - 2,5 млн. чол., понад 41 тис. гармат і мінометів, понад 6,2 тис. танків і самохідних установок, 7,5 тис. бойових літаків.

16 квітня 1945 р. - початок Берлінської операції. На 25 квітня столичне угруповання супротивника було оточено.

На р. Ельба, у районі м. Торгау, зустрілися війська союзних армій - частини 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту і частини 1-ї американської армії, що наступали із Заходу (зустріч на Ельбі). Таким чином, гітлерівські армії, що діяли в Північній і Південній Німеччині, опинилися відрізаними одна від одної.

Робота з історичними джерелами

• Опрацюйте наведені джерела, зробіть висновки про характер та значення

Берлінської операції.

1. Маршал В. Чуйков

«Ми розуміли, що там, у центрі Берліна, зарилися у кам’яних руїнах не просто солдати, що там зосередилися фашистські маніяки, злочинці, у яких руки по лікоть у крові. їм було байдуже, де помирати - у Берліні під кулями радянських військ чи з лави підсудних іти на смертну кару».

2. Генерал Дж. Маршалл, начальник штабу армії США

«Своєю перемогою у Берлінській операції радянські війська завдали блискавичного удару по гітлерівській воєнній машині. Втративши головний військовий, економічний і політичний центр, Німеччина була позбавлена можливості чинити опір... Штурм столиці нацистської Німеччини - одна з найскладніших операцій радянських військ у ході Другої світової війни».

3. Маршал Г. Жуков

«Боротьба за Берлін ішла не на життя, а на смерть. Із глибин матінки Росії… прийшли сюди наші люди, щоб завершити справед­ливу війну з тим, хто зазіхнув на свободу їхньої Батьківщини… Всі прагнули вперед… щоб здійснити важливу справу - встановити Прапор Перемоги у Берліні».

30 квітня 1945 р. - Гітлер покінчив життя самогубством у своєму берлінському бункері.

2 травня битва за Берлін закінчилася повною перемогою радянських військ.

Штурм Берліна і його падіння означали кінець „третього рейху". На Заході капітуляція незабаром прийняла масовий характер. Ллє на багатьох ділянках радянсько-німецького фронту німецько-фашистські війська продовжували чинити запеклий опір.

Мета створеного після самогубства Гітлера уряду К. Деніца: не припиняючи боротьби проти Червоної армії, укласти угоду про „часткову капітуляцію" із США і Великобританією.

7 травня 1945 р. генерал Йодль підписав у ставці Ейзенхауера в Реймсі (Франція) умови капітуляції, що набирала сили 9 травня 1945 р. в 00 год. 01 хв. Однак радянський уряд виразив категоричний протест проти цього однобічного акта, тому союзники погодилися вважати його попереднім протоколом капітуляції.

8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлхорсті представники німецького верховного командування на чолі з генералом В. Кейтелем підписали Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини. Капітуляція була прийнята Маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим разом із представниками США, Великобританії та Франції.

На ознаменування перемоги над фашистською Німеччиною в Москві на Червоній площі 24 червня 1945 р. було проведено парад, який увійшов в історію як Парад Перемоги. Марш зведених полків фронтів завершила колона солдатів, які кинули до підніжжя Мавзолею Леніна 200 прапорів розгромлених фашистських армій. Командував парадом Маршал Радянського Союзу К. Рокосовський, приймав парад заступник Верховного Головнокомандуючого Маршал К. Жуков.

2. Потсдамська конференція та її рішення. Розгром Японії.

17 липня 1945 р. - у передмісті Берліна Потсдамі відкрилася конференція керівників СРСР, США і Великобританії (Й. Сталін, Г. Трумен, У. Черчілль (з 28 липня - К. Еттлі) + міністри іноземних справ, військові радники.

Рішення конференції:

1.      Головне місце займало питання, пов'язане з денацифікацією, демілітаризацією і демократизацією післявоєнної Німеччини.

2.      Верховна влада і Німеччини буде здійснюватись головнокомандуючими окупаційними силами СРСР, США, Великобританії та Франції.

3.      3. Оголошувалися головні цілі окупації Німеччини:

4.      Повне роззброєння і демілітаризація Німеччини, включаючи розпуск усіх сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил країни, ліквідацію всієї військової промисловості чи встановлення повного контролю над нею.

5.       Денацифікація всього політичного життя Німеччини, у тому числі розпуск нацистської партії та її філій, СС, гестапо, усіх нацистських військових організацій, активні члени НСДЛГІ знімалися з відповідальних посад.

6.      Скасування всіх нацистських законів; німецькому народу надавалася можливість здійснити реконструкцію життя на мирній і демократичній основі; дозволялася і заохочувалася діяльність усіх демократичних партій і вільних профспілок.

7.       Передача суду всіх військових злочинців.

8.      Демократизація системи правосуддя і місцевого самоврядування.

9.      4.Було підтверджено право народів, які постраждали від німецької агресії на одержання репарацій.

10. 5.Західний кордон Польщі встановлювався по лінії Одер - Західний Нейсе. Польщі передавалася частина Сх. Прусії та м. Гданськ. СРСР передавалися м. Кенігсберг і суміжна з ним територія Сх. Прусії.

11. 6.Засновано Раду міністрів закордонних справ п'яти держав (СРСР, США, Великобританія, Франція, Китай), на яку була покладена підготовка текстів мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини - Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією.

12. 7. Намір віддати під суд міжнародного військового трибуналу головних військових злочинців.

13. 2 серпня 1945 р. - завершення роботи Потсдамської конференції. До її
рішень приєднався уряд Франції.

Німецьке питання	Польське питання	Японське  питання	Питання створення міжнародної організації та інші
Кримська конференція (4-11 лютого 1945 р.)
1. Визначено зони майбутньої окупації Німеччини військами СРСР, Великої Британії і Франції. Берлін - особливий район, який мали окупувати війська чотирьох держав. 2. Управління Німеччиною - Контрольна Рада союзників (головнокомандувачі окупаційних військ). 3. Німеччина мала сплатити 20 млрд дол. репарацій. 4. Домовленість про роззброєння та розпуск збройних сил Німеччини	1. Західний кордон Польщі визначали по річках Одеру і Нейсе. Західна Україна і Західна Білорусія залишалися у складі СРСР. 2. СРСР погоджувався визнати польський Тимчасовий уряд національної єдності	СРСР зобов’язувався вступити у війну з Японією не пізніше як через три місяці після розгрому Німеччини за умови повернення Південного Сахаліну, Курильських островів, прав на оренду Порт-Артура і спільну з Китаєм експлуатацію залізниць у Маньчжурії	1. Рішення про скликання установчої конференції ООН для вироблення Статуту організації. 2. Прийнято «Декларацію про визволення Європи» з метою узгодження своїх дій союзними державами
Потсдамська конференція (17 липня - 2 серпня 1945 р.):
1. Узгоджені й ухвалені загальні принципи окупаційної політики: денацифікація, демілітаризація, демократизація, декартелізація. Створення Міжнародного трибуналу для покарання головних воєнних злочинців. 2. СРСР передавали території колишньої Східної Пруссії з містом Кенігсбергом	Відповідно до Ялтинської  конференції	Підтверджували умови вступу СРСР у війну з Японією	Створення постійного органу - Ради міністрів закордонних справ (США, СРСР, Великої Британії, Франції, Китаю) для узгодження питань, які становлять спільний інтерес

Розгром   Японії.

3 початку 1945 р. японська армія зосередилася лише на обороні
метрополії та найближчих підступів до неї.

26 липня 1945 р. США, Великобританія та Китай пред'явили Японії ультиматум, вимагаючи негайної беззаперечної капітуляції; однак його було

відхилено. Це послужило формальним приводом для атомного бомбардування японських міст.

Використовуючи зброю величезної руйнівної сили, адміністрація США прагнула здійснити політичний тиск на СРСР і покінчити з Японією, ще до вступу у війну Радянського Союзу.

6 серпня 1945 р. - бомбардування Хіросіми: 80 тис. убитих, 40 тис.

поранених. Зруйновано 2/3 будинків міста, 52 з 55 лікарень. В наступні тижні загинули ще 12 тис. чоловік.

8 серпня 1945 р. - СРСР почав нас гуп на позиції японських військ у

Маньчжурії. План операції передбачав оволодіння Південним Сахаліном і Курильськими островами, звільнення Північно-Східного Китаю та Північної Кореї. Головний удар радянських військ направлявся проти Квантунської армії.

9 серпня 1945 р. бомбардування Нагасакі. Загинули 25 тис. чоловік.

2 вересня 1945 р. - у Токійській затоці на борту американського лінкора Міссурі" Японія підписала Акт про капітуляцію.

Сахалін і Курильські острови передавались СРСР. Його війська окупували Маньчжурію і Північну Корею. Японські острови переходили під повний контроль армії США. Друга світова війна скінчилася.

     СРСР 5 квітня заявив про розрив договору про ней­тралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. вступив у війну з Японією. На Далекий Схід було перебазовано 4 армії чисельністю 1,5 млн. осіб.

Головний удар був спрямований проти Квантунськоі армії, роз­ташованої в Маньчжурії. Внаслідок Маньчжурської операції Квантунська армія була розгромлена. Було знищено (за різними дани­ми) від 21 тис. до 83 тис. японців та взято в полон від 640 тис. до

2   млн. солдатів і офіцерів японської армії. Втрати радянської сторо­ни становили 9-20 тис. осіб.

Капітуляція армії почалась 20 серпня.

Робота з підручником

За текстом підручника учні складають хроніку війни з Японією.

Хроніка війни з Японією

5 квітня 1945 р. - денонсування радянським урядом пакту про нейтралітет з Японією.

6 та 9 серпня 1945 р. - ядерне бомбардування СІЛА японських міст Хіросіма та Нагасакі.

8 серпня 1945 р. - початок бойових дій радянських військ під ко­мандуванням О. Василевського проти Квантунськоі армії Японії.

14 серпня 1945 p. - рішення японського уряду про капітуляцію.

1 вересня 1945 р. - висадження радянського десанту на півдні Курильської гряди.

2 вересня 1945 р. - підписання Акта про беззастережну капі­туляцію Японії.

Після капітуляції Японії завершилася Друга світова війна.

Робота над поняттями

Капітуляція - припинення війни та визнання себе пе­реможеним на умовах, запропонованих переможцем.

Демілітаризація - роззброєння.

Денацифікація - заборона нацистської партії.

Декартелізація - заборона монополістичних об’єд­нань.

3. Підсумки та уроки Другої світової війни.

Воєнний розгром агресивного блоку Німеччини, Італії та Японії, що відкрито претендували на переділ світу та його уніфікацію. Фашизм як суспільна система, альтернативна і демократії, і комунізму був знищений. Нищівний удар був завданий по колоніальній системі.

Війна тривала б років, ареною боротьби стали території 40 країн Європи, Азії й Африки. У війну було втягнуто понад 60 держав світу з населенням близько 2 млрд. чоловік. У лавах армій ворогуючих країн знаходилось 110 млн. чол.

Людські втрати. У ході Другої світової війни загинуло понад 65 млн. чол.: 27 млн. на полі бою, 12 млн. у концтаборах, 2 млн. учасників партизанського руху, 1,5 млн. від бомбардувань, 12 млн. від голоду та епідемій.

СРСР	27 млн. чол.
Німеччина	13 млн. чол.
Японія	2,5 млн. чол.
Франція	600 тис. чол.
Італія	500 тис. чол.
Великобританія шпан і я	370 тис. чол.
США	300 тис. чол.

Матеріальні втрати: 4 трлн. Доларів. Частка воєнних витрат у національному доході становила: США - 43,4%, Великобританія - 55,7%, Німеччина - 67,8%, Японія - 49,7%, СРСР - 55%.

Особливих матеріальних втрат зазнало господарство СРСР. Вони склали майже 41% втрат усіх країн, що брали участь у війні. Загарбники повністю або частково спалили або знищили 1710 міст і селищ, понад 70 тис. сіл, зруйнували близько 32 тис. великих і середніх підприємств.

Переглянути презентацію за посиланням 

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-zaversenna-ta-pidsumki-drugoi-svitovoi-vijni-28187.html

Переглянути відео за посиланням 

https://www.youtube.com/watch?v=BxmdZXJPSoU

Повторити параграфи 60-77 , підготуватись до уроку узагальнення

26.05 Урок узагальнення з теми "Друга світова війна: перебіг та результати"
виконати тести за посиланням   join.naurok.ua

Виконуємо до 18 год

28.05
Підсумкове узагальнення

Повторити хронологічний матеріал та основні історичні терміни

Виконати тести на повторення  за посиланням join.naurok.ua

за посиланням