Громадянська освіта індивідуальне навчання

18.03
Тема: Соціальні цілі економіки.

Економіка як сфера життя людей. Економічні потреби та блага. Процеси, що забезпечують задоволення потреб: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Учасники (субʼєкти ) економічних відносин.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: 1. Опрацювати та скласти конспект с. 126-130; виконати завдання на с.130.
2. Подивіться в Інтернеті:

Тема: . Економічні потреби і виробничі можливості суспільства.

https://vseosvita.ua/library/ekonomicni-potrebi-i-virobnici-mozlivosti-suspilstva-55321.html
Презентація. Економічні потреби. http://www.myshared.ru/slide/1066399/

3. Подивіться в Інтернеті:
Презентація. Економічні потреби і вибничі можливості суспільства.
https://docs.google.com/presentation/d/1OksbGhbi0LL0kV4XWNJs_4bWdabbex0Cl5Eynq-bO6w/edit#slide=id.p3

01.04

Тема: Необхідність  раціонального та ефективного  використання ресурсів. Вплив діяльності людини на довкілля. Сталий розвиток як спосіб збереження довкілля.

1. Опрацювати та скласти конспект с. 131-134; 

виконати завдання на с.134; 

2. подивіться в Інтернеті: 

Презентація «Ідеї сталого розвитку : історія та сучасність»

https://www.slideshare.net/ssuser16256f/ss-71738679

 Відео з YouTube (https://www.youtube.com/watch?v=kphgfKDIXlM)

Інформація до теми. Уперше поняття сталого розвитку було сформульовано у доповіді «OurCommonFuture» («Наше спільне майбутнє») голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру ХарлемБрутланд у 1987 році. Воно трактувалось достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

На 2-й Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро,1992 р.) вперше було сформульовано основні положення стійкого розвитку, задекларовані у програмному документі «Порядок денний ХХІ століття», або «Програма 21». Наступні міжнародні зустрічі - конференція в Кіото (1997 р.), відома як «Кіотський протокол», 3-я Конференція ООН з проблем клімату Землі (Бонн, 2001 р.), 4-та Конференція ООН (Йоганнесбург, 2002 р.) - сприяли координації зусиль усіх країн і виробленню на цій основі стратегії рішучих дій і практичних заходів у подоланні впливу техногенних факторів на довкілля.

Необхідно зазначити, що поняття сталий розвиток не є тотожним поняттям економічно стабільний і екологічно безпечний розвиток (екорозвиток). Мова не йде тільки про забезпечення прогресу економіки та ресурси для неї або лише про збереження природи. Поняття сталого  розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонії між людьми – з одного боку і суспільством та природою – з іншого. Тобто в майбутньому має сформуватися соціоприродна система, здатна розв’язувати сукупність протиріч, що  проявляються в наш час, а саме: між природою і суспільством, між екологією і економікою, між розвинутими країнами і тими, що розвиваються, між теперішніми і майбутніми поколіннями, між багатими і бідними, між уже сформованими потребами людей і розумними потребами тощо.

Таким чином, поняття сталий розвиток можна розуміти як стратегію виживання і безперервного прогресу цивілізації та країни в умовах збереження навколишнього середовища (насамперед біосфери).

Послідовний перехід України, як і всього світового співтовариства, до сталого розвитку відбувається відповідно до рекомендацій і принципів, викладених у документах Конференції ООН з навколишнього середовища (ЮНСЕД).

Практично будь-яка з гострих проблем сьогодення, що торкається усіх без винятку життєвих інтересів людини, так чи інакше пов’язана з екологічним станом довкілля. Водночас, практично будь-які вид чи сфера суспільної діяльності людини мають антиекологічну спрямованість: сучасна наука і техніка, індустрія, сільське господарство, туризм, розваги тощо.

Глобальна екологічна криза набула системного характеру. Людство дедалі більше усвідомлює необхідність перетворення свого життя на безпечне, здорове й радісне. Нагальною потребою ХХІ століття є формування такого способу життя, який став би основою довготривалого ощадливого розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрозу екологічної катастрофи, що нависла над людством. Потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні імперативи – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і збереження природи вважались такими ж важливими, як і саме життя.

Саме на таких засадах сформувалось поняття стійкий, або сталий, розвиток (англійська – sustainabledevelopment). У словниках, присвячених цій темі, термін sustainable визначається, як характеристика процесу або стану, що може підтримуватись невизначено довго. 

08.04

Тема: Ринкова економіка

Опрацювати та скласти конспект с. 134-137; 

Подивіться в Інтернеті: презентацію https://naurok.com.ua/prezentaciya-dohodi-v-rinkoviy-ekonomici-63436.html та  відео  https://www.youtube.com/watch?v=ixvyy7uQLV0

 Додаткова інформація

Типи економічних систем

1. Адміністративно-командна     (планова)              

-         Усі економічні ресурси розподіляються   державою;

-         Державна власність на всі матеріальні ресурси;

-         Планова система господарства, відсутність конкуренції;

-         Обмеження особистої матеріальної зацікавленості;

-         Необмежена влада уряду в управлінні економікою

2. Ринкова

-         На розподіл економічних ресурсів впливає ринок

-         Приватна власність на більшість матеріальних ресурсів;

-         Свобода вибору, підприємництва, наявність конкуренції;

-         Особиста зацікавленість – головний принцип виробничої діяльності;

-         Уряд регулює економічні процеси

-   
Принципи (вимоги) існування ринкової економіки:

         Економічна свобода

         Конкуренція

 Конкуренція (від лат. Concurrere – зіштовхуватися, змагатися) – економічне суперництво між учасниками ринкового господарства за якнайвигідніші умови виробництва товарів і послуг та отримання найбільшого прибутку.

15.04.

Тема: Попит і  пропозиція, ринкова ціна, конкуренція.

Опрацювати та скласти конспект с. 137-139; 

2.    Поняття попиту

Попит (demand D) - кількість товару чи послуг яку споживач бажає і може

придбати за певною ціною

Величина попиту (Qd) - максимальна кількість товару (послуги),  яку

погодиться придбати  споживач за певною ціною

Ціна попиту (price P) - найвища ціна,  яку згоден заплатити споживач за певну кількість товару (послуги)

Про конкуренцію

Конкуренція існує для «підтримання енергії і саморозвитку суспільства», а припинення її дії «може порушити стабільність суспільного добробуту». На конкуренцію найчастіше нарікають ті торговці і промисловці, ціни на товари яких вона знижує. Хоча «енергія і винахідливість» конкурента, який спричинив це зниження, обертається вигодою для споживача і суспільства. Принципи політичної економії, Альфред Маршалл

Переваги конкуренції	Недоліки конкуренції
Спрямованість на найповніше задоволення потреб споживачів	Масові банкрутства, безробіття, значна нерівність доходів
Зацікавленість у технічному прогресі та зменшенні витрат	Гальмування розвитку культури, освіти, забруднення довкілля
Досягнення особистих інтересів економічних суб'єктів	Протидія конкуренції через злиття та змови

Залежно від характеру та методів конкуренції виокремлюють такі типи конкурентних ринків:

— ринок досконалої (чистої) конкуренції;

— ринок чистої монополії;

— ринок монополістичної конкуренції;

— ринок олігополії.

В умовах чистої конкуренції на ринку є велика кількість виробників, які продають ідентичну продукцію і які не можуть впливати на ринкову ціну. На цей ринок можна безперешкодно ввійти та вийти. У сучасній економіці важко віднайти ринок досконалої конкуренції. Прикладом ринку досконалої конкуренції є ринок овочів. Так, фермери вирощують однакові види картоплі, капусту, огірки.

На ринку монополістичної конкуренції багато виробників, вони виробляють схожу або суміжну продукцію. Контроль за ціноутворенням незначний, вхід виробника на ринок безперешкодний.

Презентація до теми: 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-popit-propoziciya-ta-h-vzaemodiya-92166.html

22.04

Тема:Функції держави в ринковій економіці

Опрацювати та скласти конспект с. 139-141; 

2.    Письмово виконати завдання на с.141 № 10; 

Матеріал до уроку:

Економічні функції держави

Розробка і впровадження правових основ господарювання

Визначення цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку

Реалізація соціальних цінностей

Регулювання економічної діяльності

Захист конкуренції як основного механізму регулювання ринкової економіки

Перерозподіл доходів

Фінансування суспільних благ і послуг, які є неподільними або неприбутковими

Регулювання зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку

Стабілізація економіки

   

  До економічних важелів, що використовуються державою для регулювання економіки, належать:

податки,

перерозподіл доходів і ресурсів,

ціноутворення,

державна підприємницька діяльність,

кредитно-фінансові механізми тощо.

Фіскальна політика держави – це управління державним бюджетом та оподаткуванням з метою пожвавлення та стабілізації економіки.

Основні джерела доходів

1) Податки.

2) Власні доходи держави від виробничої  та  інших  форм діяльності.

3) Платежі за ресурси, які згідно  з  діючим  законодавством належать державі.

4) Позики у формі державних облігацій.

Основні витрати

1) Освіта;

2) Соціальний захист населення;

3) Фінансування бюджетної сфери;

4) Охорона здоров’я;

5) Культура;

6) Засоби масової інформації;

7) Витрати у виробничій сфері та ін.

    29.04

  Тема: Економіка домогосподарства. Бюджет домогосподарств.

 Опрацювати та скласти конспект с. 142-145; 

Скласти власний перелік порад обачного споживача;

Додаткова інформація:

Домашнє господарство як власник і споживач.

Домогосподарство – самостійний суб’єкт ринкових відносин, група фізичних осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує кошти для придбання потрібних благ для забезпечення своєї життєдіяльності.

Характерні риси домогосподарства:

1.     Приватна власність на економічні ресурси.

2.     Здатність самостійно приймати рішення

3.     Прагнення максимального задоволення своїх потреб

Права споживачів.

Права споживача – комплекс загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються і гарантуються державою для врегулювання взаємин між покупцем та продавцем.

1.     Право на основні товари й послуги

2.     Право бути захищеним від товарів і послуг неналежної якості

3.     Право на повну, доступну та достовірну інформацію про товари та послуги

4.     Право на вільний свідомий вибір

5.     Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди…

Бюджет домогосподарств: види доходів, напрямки витрат, заощадження.

Бюджет сім’ї – формування доходів членів сім’ї та їх використання.

Бюджет домогосподарства – план або фактичне підсумування доходів і витрат домогосподарства за певний період (місяць, рік).

06.05
Тема: Підприємництво

Опрацювати та скласти конспект с. 146-148; 

Запитання і завдання (усно)

1) Чому, на вашу думку, підприємництво є ризикованою діяльністю?

2) В чому полягає основна мета господарської діяльності підприємства?

Додаткова інформація 

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність з виробництва товарів, надання послуг, виконання робіт та торгівлі, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб'єкти підприємницької діяльності Відповідно до законодавства України.

Суб'єктами підприємницької діяльності є: 1) господарські організації (підприємства) - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємець – особа, яка на власний ризик здійснює економічну діяльність для отримання прибутку.

Приватні підприємці (також індивідуальні підприємці) — фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмежені законом у правоздатності, які зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та безпосередньо виконують таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги тощо) і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності.

Принципи підприємництва.

 Підприємництво здійснюється на основі певних принципів. Основними є: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників; залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем частки валютної виручки, що йому належить, на власний розсуд.

Види і форми підприємства класифікуються по ряду ознак:

За сферами діяльності можна виділити 3 види: Підприємства, що діють у сфері матеріального виробництва та його великих підрозділів (будівництво, машинобудування) і нематеріального виробництва, відмітною ознакою якого є створення особливого продукту послуг (матеріальних послуг); Підприємства, що займаються посередницькою діяльністю, завдання яких встановлення зв'язків і укладання контрактів між підприємствами ; Сфера нематеріального обслуговування (це невиробничі послуги, які є показниками рівня життя в країні: (торгівля) ;

За кількістю видів виробленої продукції підприємства поділяються: На спеціалізовані, що випускають обмежену кількість видів товарів і багатопрофільні, що виробляють різні товари у великому асортименті. у свою чергу, залежно від рівня спеціалізації виділяють підприємства з предметної, подетальної, технологічної та змішаної спеціалізацією . Предметна — виробництво готових до вживання товарів . Подетальна — випуск запасних деталей і частин . Технологічна — коли на підприємстві зосереджена певна стадія технічного процесу . Змішана — характеризується наявністю на підприємстві діяльності з предметної та технологічної спеціалізації. За розміром: великі, середні, малі .

Соціальне значення підприємництва.

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Підприємництво як одна з форм прояву суспільних  відносин веде до єднання нації, збереження її національного духу та національної гідності. 

Інтереси підприємця		Інтереси суспільства
·        розширення бізнесу; ·        виживання в конкуренції; ·         нарощування збуту; ·         збільшення прибутку; ·        зниження витрат; ·        підвищення ціни; ·        удосконалення виробництва		·        задоволення потреб; ·        отримання товарів за прийнятною ціною; ·        придбання якісних товарів; ·        збереження екологічно чистого середовища; ·        отримання робочих місць; ·        надходження податків.

Залежно від предмета діяльності розрізняють виробниче, комерційне та фінансове підприємництво.

Виробниче підприємництво	Комерційне підприємництво	Фінансове підприємництво
це діяльність, пов'язана з виробництвом товарів або послуг із метою їх подальшого збуту споживачам. При цьому виробництво є головною функцією, а збут - вторинною.	це діяльність, пов'язана з торговельно-обміпними операціями. Головна відмінність полягає у відсутності виробництва товару, а отже, стадії закупівлі й переробки сировини.	вид підприємництва, у процесі здійснення якого відбувається купівля-продаж фінансових активів (грошей, валюти, цінних паперів).
За умов виробничого підприємництва ресурси проходять такі стадії: виробничі ресурси - виробництво - готова продукція (роботи, послуги) - товар - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.	Під час комерційної діяльності фактори виробництва проходять такі етапи: ресурси для господарської діяльності - товар - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.	Етапи фінансового підприємництва: ресурси для господарської діяльності - придбання фінансових ресурсів - продаж - валовий дохід - фінансовий результат.

Тема: Ринок праці.

Ринок праці – сукупність економічних та юридичних відносин, які виникають у процесі купівлі та продажу трудових послуг працівників (послуг праці).

Учасники ринку праці: роботодавці і наймані працівники.

Ціною на ринку праці є рівень заробітної плати, за який найманий робітник погоджується працювати, а підприємець його найняти.

Товар на ринку праці – індивідуальна робоча сила.   

Поняття професії, спеціальності, кваліфікації працівника.

Професія – вид діяльності, який потребує відповідних знань, навичок.

Спеціальність – сукупність набутих через спеціальну підготовку та досвід роботи знань, умінь і навичок, необхідних для виконання певного виду трудової діяльності в межах певної професії.

Кваліфікація – рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.

Заробітна плата – грошова сума (винагорода), яку одержує власник робочої сили за свою працю, або ціна, що її платить роботодавець працівникові за використання його праці.

Окрім зарплати, підприємства своїм працівникам можуть пропонувати також соціальний пакет.

-  Базовий соціальний пакет –

( Орієнтовна відповідь: - забезпечення необхідних для виконання роботи умов праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

-     загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

-     виплата в повному розмірі належної працівнику заробітної плати;

-     надання соціальних пільг і гарантій, передбачених колективним договором, угодою)

- Мотиваційний соціальний пакет –

(- Забезпечення здоров’я -  мед страховка

  - Оплата дрес-коду

   - навчання, підвищення кваліфікації

   - відпочинок та розваги

   - премії, бонуси )

- Компенсаційний соціальний пакет –

(  - витрати на мобільний зв'язок, транспорт, оренду чи придбання житла тощо.)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: 

Опрацювати та скласти конспект с. 149-151; 

Відповісти на запитання (усно)

     - Як ви вважаєте безробіття - це рушій чи гальмо економічного прогресу?

-         Поясніть, чому сума зарплати може буде різною у таких працівників:

співак у ресторані і відомий співак; учитель із тривалим стажем роботи та молодий учитель, що працюють в одній школі; будівельник в районному центрі і в Києві; шахтар і водій таксі.

-         Чим професія відрізняється від спеціальності ?

-         Як визначають кваліфікацію працівника ?

13.05

Тема: Корупція. Шляхи подолання корупції.

Опрацювати та скласти конспект с.152-155;

Матеріал до уроку 

Лобіювання – це практика просування інтересів різноманітних фінансово-промислових груп, неурядових організацій чи етнічних спільнот для досягнення певного рішення. Лобісти можуть відстоювати державні інтереси на міжнародній арені або громадські чи приватні інтереси всередині держави.

Питання для порівняння	Адвокація	Лобізм
Походження або англомовний еквівалент	Від англ.Advocacy, Advocare-заклик до надання підтримки.	Від англ «lobby» - кулуари.
Мета	Відстоювання інтересів громади Створення продуктивних  й прозорих відносин між урядовцями та громадами	Частина суспільства. Відстоювання інтересів комерційних
Напрям	Інтереси вразливих верств населення	Інтереси бізнесу
Методи вплив	Листи, петиції, мітинги, флешмоби.	Вплив на прийняття законопроектів
Особа в цій галузі	Поборник	Лобіст
Поняття	Діяльність з представництва та захисту інтересів клієнта (індивіда або групи людей) уповноваженої особи чи організації з метою отримання клієнтами доступу до благ, на які вони мають право, але не можуть його реалізувати.	Цілеспрямований вплив груп осіб або різноманітних організацій, що представляють інтереси якоїсь частини прошарків суспільства, на рішення законодавчих органів із метою отримання користі.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ? Діяльність лобістів найчастіше спрямована на досягнення мети, поставленої зацікавленою групою. Це може бути ухвалення необхідного законопроекту або ж, навпаки, скасування якихось нормативно-правових актів. Суб’єктами лобіювання можуть виступати різноманітні асоціації (наприклад, Всеукраїнська асоціація фінансових компаній, Асоціація правників України, Асоціація підприємств інформаційних технологій України або Українська Зернова Асоціація). Але суб’єктами лобіювання далеко не завжди є великий бізнес, який намагається ухвалити вигідний для себе закон. Задача лобістів полягає у роботі з державними органами, групами впливу та медіа. Результат цієї роботи – досягнення поставленої мети (ухвалення необхідного рішення). У тій чи іншій формі лобізм існує в усіх країнах світу.У США закон про лобіювання був ухвалений ще в 1946 році. Він регулює процеси, пов’язані з діяльністю лобістів, фіксує їхнє винагородження. У країні діє реєстр лобістів, які представляють інтереси тієї чи іншої компанії або групи.

ЛОБІЗМ В УКРАЇНІ. Суб’єкти, які ініціюють розвиток лобізму в Україні, вже протягом п’яти років проводять просвітницьку роботу в цьому напрямку. Лобіювання не означає незаконний підкуп чи тиск на владу для ухвалення необхідного рішення.Наприклад: робота різноманітних асоціацій, які домагаються поставлених цілей в абсолютно прозорий спосіб: аналітика, написання законопроектів та нормативно-правових актів, комунікація з владою, медіа-комунікації.

Розвиток інституції лобіювання в Україні відбувається, хоч і не закріплений законом, подібні інституції можуть розвиватися десятиліттями. Щодо фінансування суб’єктів лобіювання, експерт пояснює, що вирішення та просування різних питань вартує по-різному. Є асоціації, які витрачають 5-10 тис. доларів на рік і просувають свої інтереси. Інші витрачають до мільйона доларів на роботу. Наприклад, коли необхідно налагодити роботу із зовнішнім вектором, працювати з Європарламентом та Єврокомісією, працювати з лобіюванням в Америці, реєструючи лобістську активність. Хтось організовує громадські рухи виключно на волонтерських засадах.

ВИСНОВОК. Лобіювання у розвинутих країнах є інструментом співпраці та комунікації, який призводить до ухвалення прогресивних рішень, вигідних як бізнесу, так і суспільству. Його узаконення має реальні шанси вплинути на скорочення корупції, адже питання можна буде вирішувати дешевше та у законний спосіб.Отже, в Україні не існує законів , що регулюють лобістську діяльність.

Корупція – негативне суспільне явище, яке проявляється в незаконному використанні посадовими особами їхніх прав і можливостей з  метою збагачення, що завдає шкоди державі. Корупція відрізняється від лобізму тим, що лобісти не мають прямої вигоди від прийняття лобійованих ними рішень.

Переглянути відеоролик – Боротьба з корупцією в Україні: як це має працювати?

https://www.youtube.com/watch?v=INGT2DqU3Vw 

20.05.

Тема: Вплив глобалізаційних процесів на економіку, культуру, довкілля, людину.

Опрацювати  та скласти конспект с.160-161;

 Матеріал до уроку:

Причини формування глобалізаційних процесів у наступному:

·              процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;

·              науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які докорінно змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’яз­ки (зниження витрат на трансакції);

·              загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та важливими з погляду збереження та розвитку людської цивілізації.

Далі слід назвати характерні ознаки глобалізації, до яких належать:

·              взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;

·              фінансова глобалізація — зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

·              послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

·              розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

·              створення інституцій міждержавного, міжнародного регулю­вання глобальних проблем;

·              тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни інтегровані в однаковій мірі. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких:

·              співвідношення зовнішньоторговельного обігу і ВВП;

·              прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;

·              потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

Глобалізація на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між країнами, що відбиваються на зустрічних по­токах товарів, послуг, капіталу й ноу-хау, що постійно зростають.

НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Позитивні	Негативні
Поглиблення МПП (міжнародного поділу праці).	Деіндустріалізація економіки (збільшення частки зайнятих у невиробничій сфері).
Поширення передових технологій.	Втрата конкурентних переваг на світовому ринку.
Висока економічна ефективність виробництва.	Перенесення виробництв до країн з дешевими природними і трудовими ресурсами (екологічні та соціальні загрози).
Підвищення продуктивності праці.	Значну частину доходів від світового ринку товарів і послуг отримують високорозвинені країни.
Зростання впливу міжнародних організацій.	Потенційна загроза глобальної і регіональної нестабільності.
Висока мобільність фінансових ресурсів.	Збільшення розриву в рівнях оплати праці висококваліфікованих і менш кваліфікованих працівників.
Розширення життєвих перспектив населення.	Ріст безробіття серед працівників з низькою кваліфікацією.
Підвищення добробуту в світі.	Зростання відкритості національних економік.

Глобалізація перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, суб’єкти якого взаємопов’язані єдиною системою фінансово-економічних відносин.

Основними перевагами для України в умовах глобалізації є:

ü поглиблення міжнародного поділу праці та розширення взаємовигідної міжнародної торгівлі;

ü підвищення ефективності використання всіх факторів виробництва, зниження витрат виробництва за рахунок впровадження безвідходних і ресурсозберігаючих технологій;

ü поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);

ü збільшення потоків прямих іноземних інвестицій;

ü формування відкритої економічної системи;

ü активізація участі в роботі міжнародних організацій та інтеграційних об’єднань.

 До основних проблем, спричинених глобалізацією в Україні слід віднести:

ü посилення впливу ТНК, поглинання ними національного ринку;

ü збільшення розриву в соціальному і економічному розвитку між країнами;

ü нестабільність розвитку економіки країни та розшарування суспільства.

Переглянути відеоролик - Глобалізація та Україна

https://www.youtube.com/watch?v=MbqbRnkKSLg&t=2s