8 клас

8 клас
Історія України
17.03
Тема: Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60-70-х рр. ХVІІ ст.
Опрацювати матеріал параграфу 23
Запитання і завдання
ст.172-173 питання 1-12 (усно), питання 15. Якою , на вашу думку, була роль гетьмана П.Дорошенка в подіях Руїни? Чи справедливо його називають "Сонце Руїни"?(письмово).
Скласти хронологічну таблицю основних подій (письмово)

Додаткова інформація до теми

Історична довідка

Петро Дорошенко

• Народився в Чигирині 1627 р., був онуком гетьмана Михайла Дорошенка, навчався в Києво-Могилянській академії.

• Активний учасник Національно-визвольної війни українського народу.

• У 1665 р. став гетьманом Правобережної України, рішуче виступає проти умов Андрусівського договору, прагне до об’єднання Лівобережної і Правобережної України.

• У 1668 р. здійснив похід на Лівобережжя, де біля м. Опішня козаки проголосили його гетьманом обох берегів Дніпра.

• В умовах спровокованої сусідніми державами політичної боротьби пішов у березні 1669 р. на прийняття турецького протекторату.

• У розпалі народного обурення спустошенням України турецько-татарською та польською арміями складає гетьманські повноваження;

• У березні 1677 р. вивезений до Москви.

• Останні роки провів у своєму маєтку в с. Ярополче Волоколамськго повіту.

Внутрішня та зовнішня політика П. Дорошенка
Внутрішня	Зовнішня
Проводить ряд реформ: • Починає систематично скликати військову раду. • Створює постійне наймане військо (сердюцькі полки). • Проводить нову митну лінію на кордоні. • Розпочинає випускати власну монету. • Заселяє спустошені окраїни Правобережжя	• Намагається витіснити поляків з Правобережжя, а також проводить переговори з Росією, щоб повернути права і вольності Війську Запорозькому, прагне до возз’єднання в межах однієї держави всіх етнічних українських земель. • Шукає підтримки в Туреччини, у 1669 р. погоджується прийняти турецький протекторат, але турки прагнули перетворити Україну набезправного васала. • Спроби дійти згоди з Росією і звільнитися від турецького протекторату закінчилися невдачею

Документ 1. М. Аркас про П. Дорошенка

«Більш освічені українці, а поміж ними й Дорошенко, бачили, що коли Богдан, котрий підняв був на боротьбу за волю усю Україну, не зміг обійтися без того, щоб не піддатись під руку царя, то тепер і над-то треба було шукати чиєїсь міцної руки, щоб вона захистила знедолену, поруйновану, спустошену і вилюднену через постійні війни Україну. Думка Дорошенка була така: зібрати її усю до купи, а як пощастить, то й самостійною зробити. Розуміючи наміри Москви і добре знаючи порядки та становище Польщі, він поклав знайти собі захист десь окрім них. Він шукав міцної руки, а такої ніде було шукати, окрім як не у турецького султана». (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 88)

Документ 2. О. Д. Бойко про П. Дорошенка

«...1668 року його (Дорошенка) було проголошено гетьманом усієї України. Мети було досягнуто, але цей успіх не вдалося закріпити надовго, оскільки він був наслідком складних політичних комбінацій і майстерного балансування П. Дорошенка як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Зведена гетьманом будова мала надзвичайно слабку конструкцію, і достатньо було вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб вона похитнулася, чим і скористалися вороги. Спочатку польська воєнна активність змусила гетьмана, залишивши Лівобережжя, поспішати на правий берег Дніпра. У цей час не зацікавлені в зміцненні української держави татари підтримали на претензії на гетьманську булаву П. Суховія, якого висунуло Запоріжжя. Ситуацію ще більше ускладнив наступ російських військ, внаслідок якого значна частина лівобережної старшини на чолі з наказним гетьманом Д. Многогрішним змушена булла визнати верховенство царя. Аналізуючи перебіг подій, один із сучасних дослідників пише: «Між собою українці воюють, здається, з більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі приходять на їхню землю й успішно грабують її, плюндрують та поневолюють». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2002. — С. 176)

Завдання

1. Коли і за яких обставин гетьманська булава дісталася Петру Дорошенку?

2. Охарактеризуйте його внутрішню та зовнішню політику. Визначте основну мету його діяльності.

3. Яких заходів вживав Дорошенко, щоб досягти своєї мети?

4. Визначте, чому він пішов на прийняття турецького протекторату. Які це мало наслідки для України.

5. Як ви думаєте, чому Петро Дорошенко зрікся гетьманської булави?

6. Визначте плюси та мінуси його гетьманування. Як ви гадаєте, за що його було названо «сонцем Руїни»?

19.03

Тема: Правобережне козацтво в останній чверті ХVІІ ст
Опрацювати матеріал параграфу 24
Запитання і завдання
ст.178 питання 1-9. (усно)
Скласти хронологічну таблицю основних подій (письмово)

Додаткова інформація 

Робота з документом 

Документ 1

«Чортомлицька Січ була оточена глибоким ровом та 13-метровим валом, оснащеним баштами з бійницями й високими дубовими палями. У центрі козацької твердині знаходився великий майдан, навколо якого були побудовані курені й помешкання старшини. У найбезпечнішому місці Січі була збудована перша на Запорожжі військова церква. Поза межами Січі на березі Чортомлика стояла так звана «грецька ізба», де тимчасово розміщались іноземні посли, що приїздили на Запорожжя для ведення переговорів. Безпосередньо на Січі постійно перебувало від 6 до 12 тисяч козаків.

За давньою традицією найвищим керівним органом запорозького козацтва залишалася загальна військова рада. У ній мали право братии участь усі члени січової громади. Козацька рада вирішувала найбільш важливі питання життя січовиків — вибори кошового отамана та січової старшини, ведення воєнних дій, розподіл земельних угідь тощо. Постійне керівництво Січчю здійснювали кошовий отаман і січова старшина — військовий суддя, писар, осавул. Неабиякий вплив мали також старі, заслужені козаки. Запорозьке козацтво поділялося на курені, які очолювали курінні отамани. Землі, що знаходилися поза межами Січі, але розташовувалися поблизу неї, ділилися на паланки». (Тараненко М. Г. Левітас Ф. Л. Історія України: Навчальний посібник для 8 класу. — К.: Фаренгейт, 2000. — С. 164–165)

Завдання

1. Чому Запорозька Січ змінила своє місце розташування?

2. Опишіть вигляд та систему управління Чортомлицькою Січчю.

У ч и т е л ь.

Москва завжди ставилася до Запорозької Січі із упередженням, вбачаючи в ній оплот свободи і вільнодумства, що могло скласти загрозу Московській державі. Тому Російська держава прагнула повною мірою використати можливості Січі у власних інтересах. Першим заходом у здійсненні цих намірів стало розміщення на Січі московської залоги у 1663 р., яка виконувала ряд завдань:

1) разом із запорожцями діяти проти кримських і ногайських орд;

2) збирати інформацію про внутрішнє становище Кримського ханства і ногайських орд, про їхні зовнішньополітичні плани, а також про події, що відбувалися в Польщі та Туреччині;

3) стежити за всіма подіями, що відбувалися на Запоріжжі, та доповідати в Москву про відносини Запорозької Січі з гетьманами, окремими старшинськими угрупованнями, про всі дипломатичні зносини січовиків.

Також Москва нерідко підтримувала запорожців у їхніх конфліктах з гетьманами, адже це їй було надзвичайно вигідно.

Спочатку вчитель зазначає, що

в другій половині ХVІІ ст. запорожці брали участь у багатьох військових операціях й особливо у боротьбі проти турецько-татарських завойовників. Ця епоха козацьких походів пов’язана з ім’ям кошового отамана Івана Сірка, який був їх організатором і керівником. Далі діти слухають повідомлення одного з учнів про Івана Сірка та опрацьовують джерела інформації: історичні довідки, документи та ілюстрацію картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Історична довідка

Іван Сірко

• Народився у слободі Мерефа на Харківщині (за іншими даними —на Поділлі).

• У 1646 р. воював на території Франції у козацькому загоні, який найняв уряд Людовіка XIV.

• Учасник Національно-визвольної війни.

• Виступив проти політики гетьмана І. Виговського, вів воєнні дії проти П. Тетері, мав суперечності з гетьманами І. Брюховецьким і П. Дорошенком.

• Провів ряд походів проти турків та татар. Найбільші з них: 1660–1661 рр. — походи на Крим; 1663 р. — два великі походи на Перекоп; 1667 р. — похід на Крим, змусив ханський двір переховуватися в горах; 1673–1675 рр. — походи на Очаків, Ізмаїл і Перекоп.

• Здобув всенародне визнання й безмежну вдячність, 15 разів обирався кошовим отаманом.

• Герой багатьох народних легенд, переказів, літературних творів, творів образотворчого мистецтва.

Документ 2. Польський хроніст Віспасіан Коховський про Івана Сірка

«Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером, перевищуючи цим Дорошенка. А в Криму його ім’я наводило такий пострах, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти,

лякали Сірком, кажучи: «Сірко йде!»; після цих слів плач одразу вщухав.Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Влітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку — на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й невблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру». (Власов В. Історія України.8 клас: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 166)

Про картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»

З ім’ям Івана Сірка пов’язано написання листа турецькому султанові.

У відповідь на вимогу турецького султана Магомета ІV визнати залежність від Туреччини й підкоритися йому запорожці склали йому листа. Ці події надихнули відомого художника Іллю Рєпіна на створення картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Художником створено два варіанти цієї картини. У другому варіанті центральна постать — Іван Сірко. Персонажі картини списані з відомих людей того часу. Іван Сірко — генерал Драгомиров, писар — відомий історик Дмитро Яворницький, поранений в голову козак — художник М. Кузнєцов, військовий суддя — колекціонер Василь Тарнавський, молодий козак — син Тарнавського.

31.03 Тема: Правобережне козацтво в останній чверті ХVІІ ст.
Опрацювати параграф 24
Запитання і завдання
Дати відповіді на питання 1-9 ст. 178 (усно)
Скласти хроноогічну таблицю за матеріалом параграфу (письмово)
Виписати у зошит умови Бахчисарайського миру та "Вічного миру"

Письмові відповіді учні 8-А, Г класів надсилають в телеграм на нормер 0673961649(Інна Михайлівна)
Учні 8-Б,В класів на електрону адресу  walentina.skakun@gmail.com

01.04
Тема: Заселення та розвиток Слобідської України
Опрацювати параграф 25
Запитання і завдання
Дати письмово відповіді на запитання 1-6  та питання 19 на ст.186
Додаткова інформація
https://www.youtube.com/watch?v=T23GxGh4JN4

Учні 8-А та 8-Г класу можна надсилати відповіді на електронну адресу scobeeva1975@gmail.com
03.04
Тема: Гетьманщина в часи Івана Мазепи
Опрацювати параграф 26
Запитання і завдання
ст. 196 питання 1-12  (усно), питання 13 (письмово), завповнити таблицю (внутрішня та зовнішня політика Івана Мазепи)
Додаткова інформація

Документ . З промови Івана Мазепи перед Запорізьким військом 26 березня 1708р.

«…Бог мені свідок, що, віддаючись у руки шведського короля, я роблю це не з легковажності і не з приватних інтересів для себе, а з любові до вітчизни. У мене немає ні жінки, ні дітей: я міг би податися в Польщу або будь-куди й спокійно перебувати там решту днів мого життя; але, управляючи стільки часу Україною із дбалістю і відданістю, наскільки вистачило мені здібностей, я за обов'язком честі та сердечної любові не можу, згорнувши руки, лишити цей край на свавільство неправедного гнобителя. Мені добре відомо, що цар має намір пересилити нас усіх в інший край, а вас, запорожці, всіх обернути в драгунів і ваші житла зруйнувати дощенту…Я вважаю за свій обов'язок удатися до шведського короля і сподіваюся, що Бог, який убезпечив нас, допоможе нам скинути з себе ганебне ярмо».

https://www.youtube.com/watch?v=71WvPMVvzl8

07.04
Тема: Північна війна Московської держави зі Швецією та Уктарїна
Опрацювати параграф 27 пункт 1-4
Запитання і завдання
Скласти конспект до матеріалу параграфу
ст.206 питання 1-5 (усно), питання 14 (письмово)
https://www.youtube.com/watch?v=OiPvNTvIjQE

08.04
Тема:  Пилип Орлик і його Конституція
Опрацювати параграф 27 п.5
Скласти конспект до матеріалу параграфу
ст. 206 питання 6-12 (усно), питання 14 (письмово).

Запам'ятайте дати:

1710 рік, 5  квітня  -  обрання  Пилипа  Орлика  гетьманом  в еміграції. Прийняття Конституції.

1711 рік, весна  -  похід козацьких загонів  Пилипа  Орлика  на Правобережну Україну.

1721 рік, серпень  - Ніштадський мирний договір між Росією та Швецією. Закінчення Північної війни.

Матеріал до уроку

Орлик Пилип  (1672-1742) гетьман Правобережної України (1710-1714), гетьман України в еміграції (1714-1742).

Народився Пилип Орлик 11 жовтня 1672 року в селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Рід Орликів походить із старої баронської фамілії, поширеної у Чехії, Моравії та Шлезьку. Один з представників цього роду за часів гуситського руху ХIV - початку ХV ст. перебрався до Польщі, а відтак до Литви. Саме від цієї лінії й походять предки Пилипа Орлика. 1673 року під час польсько-турецької війни у битві під Хотином загинув його батько.

Початки освіти П. Орлик здобув, ймовірно, у єзуїтській школі у Литві. Пізніше вступив у Києво-Могилянську академію, яку закінчив 1694 року. 1698 року посів посаду кафедрального писаря у Київській митрополії. Того ж року одружився з дочкою полтавського полковника Герцика Ганною. Близько сходиться із викладачем Колегіуму, відомим церковно-політичним діячем, філософом та письменником Стефаном Яворським, який був його добродієм і повірником. З 1700 року завдяки протекції Стефана Яворського обіймає посаду канцеляриста, потім старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії, керуючого справами Генеральної військової канцелярії.

На освіченого молодого інтелігента звернув увагу гетьман Іван Мазепа, якому Пилип Орлик 1695 року написав панегірик «Алкід Російський». 1702 року народився син Орлика - Григір, хрещеним батьком якого був Мазепа. 1707 року Орлик стає генеральним писарем Війська Запорозького, одним з найближчих помічників Івана Мазепи, виконує важливі дипломатичні доручення гетьмана у його таємних зносинах з антиросійською польською верхівкою. У жовтні 1707 року Мазепа утаємничує Орлика у свої плани підготовки антиросійського повстання і шведсько-українського союзу. Під час подій 1708 – 1709 років і поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик залишився на боці Мазепи і разом з ним відступив на територію Туреччини, в Бендери.

Після смерті Мазепи, коли постало питання про вибір нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, вибір упав на П.Орлика, якого обрали гетьманом 5 квітня 1710 року. У день виборів було проголошено державну Конституцію, яка називалася «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».

Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вступав у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України. 1711 року разом з кошовим Костем Гордієнком здійснив військовий похід запорожців та союзних татарських військ на Правобережну Україну, здобув Білу Церкву, дійшов до Фастова, але через зраду татар відступив до Бендер. Влітку 1711 року турки, татари разом з польсько-українським військом завдали поразки російській армії над Прутом. З 1914 року, після того, як Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом з Герциком, Войнаровським, Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році - до Австрії, пізніше - до Чехії. З 1722 по 1734 рік живе у Греції в місті Салоніки. 1740 року почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип Орлик покладає надії. Але після укладення між обома країнами Білогородського миру його надії не справдилися. Помер Пилип Орлик 24 травня 1742 року в Яссах у Молдавії.

Високоосвічений, з тонким національно-політичним розумом, палкий і свідомий патріот і борець за незалежну Україну, Пилип Орлик виділявся у тогочасному середовищі української козацької старшини. Навіть історики XIX століття, зокрема Соловйов, Ключевський та Костомаров, незважаючи на негативне ставлення до українських визвольних ідей, не могли не зауважити його щирості й чистоти замірів. Орлик являв собою цілком новий тип патріота й інтелігента, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не полишав думки про відновлення самостійності української держави. Найактивніший провідник мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка б допомогла визволити Україну. Вигнанець, гетьман-емігрант, з невеликою групою однодумців - А.Войнаровським (небожем І.Мазепи), полковником Д.Горленком, генеральним писарем І.Максимовичем, генеральним суддею К.Довгополим, генеральними осавулами Г.Герциком та Ф.Мировичем – робив одчайдушні спроби умовити уряди Швеції, Німеччини, Польщі, Франції, Туреччини на спільну боротьбу з царем. Орлик активно листувався з монархами та іншими високими зверхниками цих держав, порушував українську проблему на різних приватних та офіційних зустрічах. Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України. Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття.

https://www.youtube.com/watch?v=ey1ObS5cOZo

  10.04
Тема: Культура наприкінці ХVІІ ст. першій половині ХVІІІ ст.
Опрацювати параграф 28
Запитання і завдання
ст. 217 дати відповіді назапитання 1-11 (усно).
Заповнити таблицю
Культура наприкінці ХVІІ ст. першій половині ХVІІІ ст.

Галузь культури	Основні досягнення

https://www.youtube.com/watch?v=PTP6DbVAE_8

14.04
Тема: Урок узагальнення з теми "Українські землі в 50-х рр. ХVІІ ст. на початку ХVІІІ ст"

Письмово у зошиті виконати завдання та надіслати відповіді:

1.  Укажіть ім’я гетьмана Лівобережної України, обраного «Чорною радою» в Ніжині, який підписав Московські статті, що значно обмежили автономію Гетьманщини?
а) Я. Сомко;  б) Ю. Хмельницький;     в) І. Виговський;        г) І. Брюховецький.
2. На території Слобідської України сформувалося п’ять козацьких полків. Назвіть їх?
а) Острогозький, Охтирський, Ізюмський, Сумський, Херсонський;                     

б)  Острогозький, Охтирський, Ізюмський, Київський, Харківський;             

в) Острогозький, Охтирський, Ізюмський, Сумський, Харківський;                    

г) Острогозький, Охтирський, Ізюмський, Сумський, Київський;
3. Семен Палій був полковником…
а) Фастівського полку;                          в)Брацлавського полку;                     

б) Корсунського полку;                         г) Богуславського полку;
4. Коли відбулась Полтавська битва?
а) 1703 р.;                          б) 1705 р.;                      в) 1709 р.;                     г) 1720 р.
5. Титул «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького» турки присвоїли….?
а) І. Виговському;   б) Ю. Хмельницькому;   в) І. Брюховецькому;    г) П. Тетері

6.  Хто першим з українських гетьманів поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя»?
а) Ю. Хмельницький;  б) І. Брюховецький;     в) Д.Многогрішний;        г) Я. Сомко.
7. Іван Мазепа уклав антиросійський союз із…?
а) Швецією;  б) Польщею;  в) Туреччиною;   г) Кримським ханством;
8. Позначте подію, що відбувалась в Україні у 1677 році
а) підписання Андрусівського перемир’я;  б)Перший Чигиринський похід;

  в) Укладання Бахчисарайського миру;      г) Укладання Вічного миру;
9. Що не пов’язано з ім’ям І. Мазепи.
а) 1687 - 1709;     б) орден Андрія Первозванного;  в) Прутський договір;   г) Північна війна
10. Позначте правильне твердження
а) Козацька рада в Бендерах у 1710 році обрала нового гетьмана Пилипа Орлика;  

б) У 1687 році відбувся Другий чигиринський похід;  

в) У 1686 році між Польщею та туреччиною укладено «Вічний мир»;  

г) Гадяцький договір підписав Ю. Хмельницький та Польща;

11. Встановіть відповідність між назвою угоди, укладеної в XVII ст. та іменем гетьмана, із яким пов’язана ця угода

1) Гадяцький договір	А) Юрій Хмельницький
2) Глухівські статті	Б) І. Самойлович
3)Переяславські статті	В) І. Виговський
4) Конотопські статті	Г) П. Дорошенко
	Д) Д. Многогрішний

12. Встановіть відповідність між назвою угоди, укладеної в XVII ст. та іі основними положеннями

1) Андрусівське перемир’я	А) Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну з Черніговом і Стародубом;
2) «Вічний мир»	Б) Без царського дозволу гетьман не має права призначати та звільняти старшин;
3)Глухівські статті	В) Польща і Росія припиняли воєнні дії на 13, 5 років. Запоріжжя перебувало у спільному володінні держав;
4) Гадяцький договір	Г) Московські воєводи залишалися тільки в п’ятьох містах;
	Д) Україна, Польща та Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем;

13. Заповніть пропуски в таблиці

Дата	Подія
	«Вічний мир»
1687 рік
	Другий Чигиринський похід
1667 рік

14. Заповніть пропуски в таблиці

Дата	Подія
	Бучацький договір
1681 рік
	Конотопська битва
1669 рік

15.  Визначте плюси та мінуси гетьманування Петра Дорошенка. Як ви гадаєте, за що його було названо «сонцем Руїни»

 15.04
Доброго дня, учні! Ми  завершили вивчення теми з історії України переходимо до вивчення всесвітньої історії 
 Розділ ІV. Османська імперія . Країни Східної Європи у ХVІ - першій поовині ХVІІІ ст.
Тема: Османська імперія
Опрацювати параграф 18
Запитання і завдання
ст. 144 дати відповіді на питання 1-5 (усно), питання 7, 8 (письмово)
 Додаткова інформація
         Східний світ жив своїми, відмінними від Заходу, законами. Тут, на Сході, була дуже велика роль традицій, правил поведінки, які передавалися від покоління в покоління, тому цю цивілізацію називають  «традиційними  суспільствами».  Османська  імперія  була  однією з них і свого часу чимало впливала на долю України.

 Робота з термінами записуємо в зошиті ( таблиця)

Категорії	Становище
Султан	Верховний власник землі; володів законодавчою, виконавчою та судовою владою; заохочував розвиток торгівлі
Кіннотники	отримували від султана землі з селами за умови несення служби у війську і спорядження декількох вершників з числа селян власним коштом
Яничари	турецька регулярна піхота
Башибузуки	воїни-добровольці, що служили тільки за військову здобич
Землероби	мали право обробляти землю й передавати дітям свій наділ, за це вони повинні або платити податки до казни султана, або оброк його кінним воїнам
Ремісники	працювали переважно на замовлення держави або заможних людей
Немусульмани	сплачували особливий грошовий податок — бжизью

Війни Османської імперії

Дата	Приєднані території	Важливі події
Сер. XIV ст.	Болгарія, Сербія
1453 р.	Візантія	1453 р. — узяття Константинополя
Правління Селіма I (1512–1520)	Вірменія, частина Грузії, Мала Азія, частина Месопотамії, Сірія, Палестина, частина Аравійського півострова, Єгипет
Правління Сулеймана I (1520–1566)	Угорщина, частина Грузії, Ірак, Барка, Тріполітанія	1526 р. — битва при Могачі; перемога турецьких військ; 1529 р. — облога Відня
Залежні території
1511 р. 1520 р. 1541 р. 1546 р. сер. XVI ст. 1574 р. к. XVI ст. 1672 р.	Князівство Молдавія Алжир Князівство Трансільванія Ємен Князівство Валахія Туніс Феццан Кримське ханство Правобережна Україна	1571 р. — битва при Лепанто 1683 р.– розгром турків під Віднем

Постать в історії

Сулейман І Пишний  

Періодом найвищого розквіту Османської імперії вважають правління Сулеймана І Пишного (1520—1566 рр.). Він був, мабуть, наймогутнішим із турецьких султанів за весь час існування Османської імперії.

Сулейман був єдиним сином Селіма І, і його ще юнаком почали залучати до участі у вирішенні державних справ. Одним із головних напрямків діяльності Сулеймана І стали війни з метою підкорення країн Близького Сходу, Східної Європи та узбережжя Середземного моря. Сулейман І уславився ще й тим, що створив великий флот. Турецькі кораблі в XVI ст. плавали всіма морями та океанами, сягаючи навіть берегів Індії.

Під час ведення війн за підкорення країн Європи Сулейман І виявив себе не лише видатним полководцем, а й людиною, яка чудово орієнтувалась у складнощах європейської політики та протиріччях християнського світу. Християнство як релігія не викликало інтересу Сулеймана І, але він чудово розумів велику користь від релігійного розколу в Європі. Головною перепоною на шляху до підкорення Європи була Габсбурзька імперія, тому султан став усіляко підтримувати її релігійних ворогів — протестантів. В Угорщині, наприклад, він сприяв поширенню кальвінізму. Таке ставлення до протестантів стало причиною того, що прихильники протестантства дивилися на Сулеймана І як на свого захисника.

 Сулейман І багато уваги приділяв розвиткові своєї держави. При ньому було впорядковано законодавство імперії. Головною особливістю законів Османської імперії залишався поділ громадян держави на дві групи з різними правами та обов'язками — мусульман і немусульман. Поважаючи законодавчу діяльність султана, народ називав його шанобливо “кануні” (“законодавець”). Величезним був внесок Сулеймана І і в розвиток культури, яка за його правління досягла рівня набагато вищого, ніж у більшості країн тогочасної Європи.

Анастасія Лісовська 

 Величезний вплив на Сулеймана І, за свідченнями сучасників, справляла його дружина Роксолана,  Таємничу Роксолану не раз зображували в історичних творах письменники (один із найвідоміших творів — роман П. Загребельного “Роксолана”). Найвідоміша та найвпливовіша жінка Османської імперії за часів Сулеймана І Пишного – Роксолана або Хюррем Султан – була українкою за своїм походженням.

Звали її Анастасія Гаврилівна Лісовська, і була вона дочкою священика Гаврила Лісовського з Рогатина (містечко на Західній Україні, недалеко від Тернополя).

У 1512 р. у ході спустошливих татарських  набігів Анастасія потрапила до полону. Через всю Україну пройшла вона невільницькою дорогою до міста Кафи (сучасної Феодосії), потім потрапила до Стамбулу.  Історики припускають, що Роксолана-Анастасія потрапила до гарему султана Сулеймана Пишного у віці 15 років.  Викупити її на невільницькому ринку вирішив один з підданих  султана – Рустем-паша, якого вразила сліпуча краса дівчини.  Однак, дізнавшись, кому буде призначатися рабиня, торговець подарував її султанові в знак поваги. Саме це дало можливість Роксолані  у подальшому стати законною дружиною Сулеймана, що було б неможливим, якби її купили за гроші. Потрапивши в палацу султана, Роксолана доклала багато сил, використовуючи свою чарівність та хитрість, щоб завоювати прихильність володаря Османської імперії. У 1530 році  Сулейман офіційно одружився із Роксоланою. Для  історії османів це був неабиякий випадок, що султан офіційно оженився на жінці з гарему.  Роксолана стала для нього всесвітом, вона цінувала мистецтво і розбиралася в політиці, була прекрасної танцівницею і поліглотом, вміла любити і приймати любов .

У 1533 році султан Сулейман оголосив Роксолану своєї не просто старшою, але єдиною дружиною. І таке в турецькій історії трапилося уперше.

17.04
Тема: Річ Посполита
Опрацювати параграф 19
Запитання і завдання
Виписати значення термінів"фільварок", "товарна продукція", "Вільне вето"
ст. 154 дати відповіді на питання 1-8 (усно), питання 9 письмово
Додаткова інформація
https://naurok.com.ua/prezentaciya-rich-pospolita-shlyahetska-demokratiya-52728.html

21.04. - 22.04
Тема: Московська держава
Опрацювати параграф 20
Запитання і завдання
Виписати значення термінів "Земський собор", "опричнина".
ст. 166 дати віцдповіді на питання 1-9 (усно), питання 11, 12 (письмово)
Матеріал до уроку
Основні дати:

• січень 1547 р. - вінчання Івана IV на царство.
• 1547 р. - пожар та повстання у Москві.
• 1549 р. - скликання Земського собору.
• 1550 р. - Судебник Івана IV.
• 1551 р. - "Стоглавий" церковний собор.
• 1552 р. - підкорення Казанського ханства.
• 1556 р. - підкорення Астраханського ханства.
• 1558-1583 рр. - Лівонська війна.
• 1565-1572 - період опричини.
• 1574 р. - початок освоєння Сибіру купцями Строгановими.
• 1582 р. - похід Єрмака, початок завоювання Сибіру.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-moskovske-carstvo-81583.html

24.04
Тема:  Поява Російської імперії
Опрацювати параграф 21
Запитання і завдання
ст. 176 дати відповіді на питання 1-9 (усно), питання 10, 11 (письмово)
Додаткова інформація

Наприкінці 17 ст. Московська держава значно поступалася у розвитку  європейським державам. У європейській частині в цей час вона межувала зі Швецією, Польщею, Туреччиною та Кримським ханством. Саме з цими країнами Московська держава упродовж багатьох століть вела війни.

У 1682 р. царський трон посів Петро І (1689 – 1725 рр.). У цей час тривала війна проти Османської імперії. У 1695 та 1696 рр. Петро І здійснив два походи на Азов. Однак заволодіти фортецею йому вдалося лише з другої спроби. Щоб вирішити проблему виходу до Чорного та Середземного морів, Петро І відправив за кордон «Велике посольство» (1697 – 1698 рр.), до складу якого входив і сам. Однак, цар був змушений повернутися до Москви, щоб придушити заколот стрільців.

Щоб створити централізовану державу, потрібно було воювати проти Швеції. Союзники Московського царства виступили Саксонія та Данія. Бойові дії розпочав Фредерік IV. Він оточив шведську фортецю Штральзунд у Північній Німеччині. У той же час Август ІІ рушив на Ригу. Російська ж армія рушила до Нарви. Шведський король Карл ХІІ почергово розгромив армії всіх трьох країн: спочатку Данії, потім Росії та Саксонії.

Поразка спонукала Петра І до прискорення реформ. Розпочалося створення регулярної армії. Щоб збільшити кількість гармат, цар наказав переплавити частину церковних дзвонів. У Тулі та на Уралі будувалися мануфактури, на яких працювали цілі села. Завдяки таким заходам новоствореній армії вдалося оволодіти узбережжям Фінської затоки. 16 травня 1703 р. було завершено будівництво Петропавлівської фортеці. Почалося будівництво майбутньої столиці Російської імперії – міста-порту Санкт-Петербурга.

У 1706 р. Карл ХІІ вирушив на Москву.

·     

У 1710 р. московські війська оволоділи Ригою, Ревелем та Виборгом. Османська імперія оголосила війну Росії (1710 – 1713 рр.). Прутський похід 1711 р. закінчився для Петра І повною поразкою. Цар був змушений повернути Азов та відмовитися від Запорожжя і боротьби за Чорне море.

Спостерігаючи за успіхами Московської держави, Карл ХІІ запропонував укласти союз. Однак, під час облоги фортеці Фредрикстен, його було вбито. Новий шведський уряд кинув всі військові сили проти Москви. 1714 р. у битві біля мису Гангут Балтійський флот здобув першу перемогу. Нищівної поразки шведам росіяни завдали у битві біля острова Гренгам 1720 р.

30 серпня 1721 р. сторони уклали Ніштадський мир, за яким до Московської держави відходили Естляндія, Ліфляндія, Гнгерманляндія, частина Карелії та низка островів у Балтійському морі. 20 жовтня 1721 р. Петро І був проголошений імператором, а Московське царство – Російською імперією. 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-poyava-rosiysko-imperi-reformi-petra-i-162560.html


  28.04
Тема:  Просвітництво і промислова революція
Опрацювати параграф 22
Запитання і завдання
Виписати і вивчити значення термінів "Просвітництво", "секуляризація", "аграрна революція", "фабрика"
ст. 191 дати відповіді на питання 1-8 та питання 17 (письмово), питання 9-15 (усно)
Матеріал до уроку:

Дати й події:

1713 – 1784 – роки життя Дені Дідро

1751 – виданий перший том «Енциклопедії»

1759 – заборон на видавництво «Енциклопедії»

1724 – 1804 – роки життя Іммануїла Канта

Найчисленніше коло талановитих просвітителів склалося уФранції. Завдяки їм країна перетворилася на центр європейського інтелектуального життя. Звідси дух Просвітництва поширився по всій Європі. 

Одним із засновників французького Просвітництва був Шарль Монтес'є,який розробив теорію поділу влади(законодавчу,виконавчу і судову). Найпомітніша постать французького Просвітництва - Марі Франсуа Аруе, більш відомий під псевдонімом Вольтер (1694—1778). Різнобічно талановита людина, він був філософом, істориком, письменником. За свої переконання і сатиричні твори зазнав переслідувань, перебував в ув'язненні в Бастилії, а потім у засланні. Два з лишком роки, проведені в Англії, укріпили прихильність Вольтера до політичної свободи та релігійної терпимості. Усі освічені люди Європи знали його заклик: «Роздавіть гадину!», спрямований проти могутності католицької церкви. Проте критика церкви не заважала Вольтеру залишатися щирим християнином. Він вважав релігію опорок моралі, необхідною для суспільства, але водночас рішуче виступав за свободу віросповідання і прославляв ідею віротерпимості.

Вольтер ніколи не залишався байдужим до несправедливості. Він викликав повагу в декого з європейських монархів. Російські імператриця Катерина II і прусський король Фрідріх II, прагнучи виглядати «освіченими правителями», листувалися з Вольтером. Він мав настільки сильний вплив на сучасників, що XVIII ст. й тепер нерідко називають «добою Вольтера». Масове захоплення творами «великого дотепника» зробило його ім'я символом епохи, дало назву ідейній течії європейського масштабу - «вольтер'янству». Він цілком заслужив надпису, залишеного нащадками на його могилі: «Поет, історик і філософ, який возвеличив людський розум і навчив його бути вільним».

Новий етап  у розвитку французького Просвітництва пов'язаний з ім’ям Жака Руссо. Мислитель не визнавав позитивних наслідків прогресу і закликав повернутися до життя на лоні природи, стверджував, що розвиток науки і мистецтва псує суспільство.

Бесіда

Чи погоджуєтесь ви з твердженням Руссо про науки і мистецтво?

Свій погляд мав Руссо і на державну владу. Це мала бути держава вільних і об’єднаних у могутній колектив рівних людей-республіка.

 таблиця «Архітектура XVII-XVIII ст.»

Барокко	Классицизм
Просторовий розмах	простота
пишність	строгість
плинність складних, зазвичай криволінійних форм	чіткість об'ємної форми
	симетрично-осьові композиції
достаток скульптури на фасадах і в інтер'єрах	стриманість декоративного оздоблення

Нові ідеї досить швидко проникли в тогочасне суспільство. Під їх знаком відбувалися зміни в освіті і традиціях сімейного виховання. Помітно потеплішали стосунки всередині сім'ї, у тому числі й ставлення до дітей. Навіть на сімейних портретах замість маленьких леді і джентльменів, зображуваних раніше у строгих позах, з'явилися малюки, які граються.

Батьки почали приділяти більше уваги вихованню дітей і розвитку їхніх розумових здібностей. Дбаючи про добробут своїх нащадків, вони прагнули дати дітям гарну освіту. Розширення мережі шкіл, у тому числі й для бідних, сприяло зростанню числа освічених людей. Дівчатка здебільшого вчилися грамоті та веденню хатнього господарства у своїх матерів, але чимало з них уже відвідували школи. У заможних сім'ях досить звичним було запрошення для доньок домашніх учителів. Час був жорстоким, і тілесні покарання вважалися звичайною справою. Проте все голосніше лунали голоси тих, хто намагався переконати батьків і вчителів у шкідливості пороття. Локк стверджував: «З дітей, яких часто б'ють, рідко виходять хороші люди».

Покращився стан медицини, що супроводжувалося заснуванням лікарень і пологових будинків, вдосконаленням медичного обслуговування, зменшенням смертності. Не тільки в будинках багатіїв, а й людей середнього статку створювалися хороші власні бібліотеки. Відчинялися також двері загальнодоступних бібліотек, які видавали книжки додому. Освічені люди, об'єднані спільним інтересом до політики, літератури чи мистецтва, прагнули спілкування. Вони створювали клуби й літературні гуртки, збиралися в салонах - приватних будинках, щоб провести час у цікавих бесідах і поділитися своїми враженнями від прочитаного.

У середині XVIII ст. друкована періодична преса повністю витіснила рукописні «новини». Газети і журнали несли інформацію про міжнародного життя, зміст дебатів в уряді, стан економіки. На їхніх шпальтах розміщувалися рекламні оголошення, повідомлення про концерти та театральні вистави, обговорювалися книжкові новинки. Європейці звикли черпати новини з преси, що вело до збільшення тиражів. Під впливом просвітителів журналісти виступали з критикою політики, поступово знімаючи з неї завісу таємничості и роблячи надбанням гласності. Так складалися умови для формування громадської думки.

https://www.youtube.com/watch?v=wSrR2X0dO58

https://www.youtube.com/watch?v=jlGCyaXQcmM

 29.04
Тема: Освічений абсолютизм
Опрацювати параграф 23
Запитання і завдання
ст.201 дати відповіді нв питання 1-6 (письмово), питання 7-14 (усно)
 Матеріал до уроку:

Освічений абсолютизм- політика в деяких монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику ,зображували своє правління як союз королів та філософів.

Риси освіченого абсолютизму

ü  Віротерпимість. ü  Поширення освіти, науки, мистецтва. ü  Меркантилізм(економічна політика ,що полягала в активному втручанні державної влади в господарське життя країни) ü  Ліквідація феодальних наслідків. ü  Секуляризація церковних земель.

Реформи:

Марія –Терезія(1740-1780)

Йосиф ІІ (1780-1790)

·         Створення нових, нестанових органів влади. ·         У руки держави перейшло стягування податків. ·         Податкові пільги дворян і духовенства було скасовано. ·         Вперше в історії країни було проведено перепис населення і земельних володінь. ·         Панщину скорочено до трьох днів на тиждень. ·         Сформоване нове військо. ·         Виникла система освіти-від сільських шкіл до університетів.

·         Встановив рівність підданих перед законом, незалежно від їхньої станової приналежності. ·         Оголошено віротерпимість(припинилося переслідування протестантів і зневажання православної церкви). ·         Запровадив обов’язкову безкоштовну початкову освіту для народу. ·         Звільнив селян від особистої залежності, проте зберіг їх повинності.

Фрідріх ІІ (1740-1786)

v   Обмежив панщину   і не дозволяв дворянам зганяти селян із землі.  В Пруссії було введено свободу друку та віросповідання. v   Сприяв створенню нових мануфактур і банків,прокладанню нових доріг,забудові міст. Чисельність прусської армії зросла до 150 тис. чоловік.Король отримав прозвання «фельдфебель на троні». v   Запровадив загальну початкову освіту  і налагодив професійне навчання ремесел,торгівлі,державної служби та ведення сільського господарства.

Політика Катерини ІІ

Ø   Секуляризація церковного майна.

Ø   Віротерпимість.

Ø   Збільшення кількості губерній до 50,на чолі їх стояли губернатори ,підпорядковані безпосередньо монархині.

Ø   Створено окремі судові заклади для дворян,городян і вільних селян (але кріпаки залишалися під судовою владою власника-поміщика).

Ø   Підписано «Жалувані грамоти дворянству і містам».

Ø   В Петербурзі створено Учительську семінарію.

Ø   Відкриття народних училищ.

https://www.youtube.com/watch?v=YyAElRLQnak


https://www.youtube.com/watch?v=p_papewHwKU


05.05.
Тема: Міжнародні відносини ХVІІІ ст.
Опрацювати параграф 24
Запитання і завдання
ст. 209 дати відповіді на питання 1-9, питання 10-11 (письмово)
Матеріал до уроку

Основні дати та події:

•  1701–1714 рр. — війна за іспанську спадщину;

•  1756-1763 рр.— Семилітня війна;

•  1768-1774 рр., 1787-1791 рр. – російсько-турецькі війни.

«Цілі провідних держав Європи у міжнародних відносинах XVIII ст.»

Франція	Англія	Австрія	Пруссія	Росія
Домінування в Індії, Північній Америці	Домінування в Індії, Північній Америці	Панування в центральній Європі	Панування в центральній Європі	Посилення впливу в балтійському та чорноморському регіонах

Семилітня  війна (1756–1763 рр.)
Учитель. Вирішальна битва біля Кунерсдорфа (1759 р.) завершилася розгромом армії Фрідріха II, а сам король ледве уникнув полону. У вересні 1760 р. російські війська вступили до Берліна, а у 1761 р. здобули добре укріплену фортецю Кольберг.

Робота з документом 

Фрідріх II про одну з битв Семилітньої війни  «Я нещасний від того, що досі живий. Із армії в 48 тис. воїнів у мене не залишається і 3 тисяч. Коли я кажу це, все втікає, її у мене немає, вже немає більше влади над цими людьми… У мене немає більше ніяких засобів, і, щиро кажучи, я вважаю все втраченим.»

  1. Коли ці слова були сказані Фрідріхом II?  2. Чим був викликаний такий відчай?

10 лютого 1763 р. був підписаний Паризький мирний договір. Згідно з його умовами:   - Англія закріпила за собою Канаду й більшість придбань в Індії, а також іспанську Флориду; - Франція повернула собі Мартініку і Гваделупу;  - Іспанія — Кубу, Філіппіни.

15 лютого 1763 року  укладається Губертусбургский мирний договір між Королівством Пруссією, Австрійською монархією та Саксонією.

Поділи Речі Посполитої

	Дата	Результати	Наслідки
Перший поділ	1772 р.	Австрія відійшла до Галичини;Східна Білорусія – до Росії,Західна Прусія – до Прусського королівства	Унаслідок  трьох  поділів  державну  самостійність  Польщі  було  ліквідовано
Другий поділ	1793 р.	Правобережна Україна відійшла до Росії
Третій поділ	1795 р.	Росія  отримала  Західну  Білорусію,  Західну  Волинь,  Литву  й  Курляндію;  Австрія  —  Краківську,  Сандомирську  та  Люблінську  області,  а  Пруссія  —  інші  землі  разом  із  Варшавою.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-8-klas-na-temu-mizhnarodni-vidnosini-18-st-36123.html

06.05
Тема: Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775-1783 рр.) Утворення США
Опрацювати параграф 25
Запитання і завдання
Скласти конспект за матеріалом параграфу
ст. 222 дати відповіді на питання 1-12 (усно)

Матеріал до уроку

 «Створення американських колоній Англії»

Створення американських колоній Англії
Причини	Пошук придатної для обробітку землі
Характер	мирний
Поселення	1607 р. - Віргінія
Засновники	Торговельні компанії; великі власники

     

 «Соціально-економічний та політичний розвиток колоній».

Критерії	Південні колонії	Північні колонії
Ставлення до місцевого населення (індіанців)	Повне знищення	Укладення торговельних угод та союзів
Економіка	Плантаційне господарство: постачали тютюн, рис, цукрову тростину, бавовну.	Фермерське господарство та промисли

Нація – це стійка соціально-економічна спільність людей, що характеризується спільною територією, культурою, мовою, традиціями, сталими економічними зв’язками.

З часом у колоністів склалися своєрідні спільні культура і побут, відмінні від європейських. Спільною мовою стала англійська. Переважна більшість колоністів визнала свою національну належність за новою батьківщиною. Великим наставником юного американського капіталізму називали Бенджаміна Франкліна (1706 – 1790 рр.).

Оскільки колонії ставали все багатшими та багатолюдними, їх все складніше було утримувати в економічній залежності. Ситуація змінилася після Семилітньої війни. Англійський парламент запровадив гербовий збір, згідно з яким усі документи в колонії треба було оформлювати в англійських чиновників на спеціальному гербовому папері. Це спричинило хвилю невдоволення. Гербовий збір скасували, але не на довго. Колоністи відмовилися сплачувати будь-які податки під гаслом «Жодного податку без представництва». Офіційним приводом до війни стало так зване «Бостонське чаювання» 1773 р. 

·Основні дати    .

1774 р. – Перший континентальний конгрес.

1775 р. – Другий континентальний конгрес.

1776 р. – проголошення у Віргінії Декларації незалежності.

1776 р. 4 липня – ухвалення Декларації незалежності. Утворення США.

1776 р., серпень – захоплення англійцями Нью-Йорка та Філадельфії.

1777 р. – битва поблизу Саратоги.

1781 р. – битва під Йорктауном, капітуляція англійського армії

1783 р., 3 вересня – Версальський мир. Англія визнала незалежність США
1787 р. - прийняття Конституції США

Переглянути презентацію за посиланням 
https://naurok.com.ua/prezentaciya-utvorennya-ssha-80679.html

       08.05
      Практичне заняття. "Особливості державного устрою США".
   "Повсякденне життя в країнах Західної Європи у ХVІІІ ст."
  Запитання і завдання
Опрацювати додаткову інформацію з запропонованих тем та підготувати презентацію на одну з теми практичного заняття.
Викононану  роботу надіслати на електронну пошту
scobeeva1975@gmail.com - учні  8-А, Г кл.
walentina.skakun@gmail.com - учні 8-Б, В кл

       12.05
     Тема: Китай та Японія в ХVІ- ХVІІІ ст.
Опрацювати параграф 27
Запитання і завдання
Виписати та вивчити основні дати та  значення термінів "деспотія", "богдихан".
ст. 237 дати відповіді на питання 1-13 (усно)
Матеріал до уроку

 Основні дати та події
 1543 р. — прибуття португальців на Японські острови; 
1592— 1598 рр. — спроба Японії завоювати Корею; 
1603 р. — установлення сьогунату Токугави в Японії; 
1628—1645 рр. — селянська війна в Китаї; 
1639 р. — «закриття» Японії; 
1644 р. — початок правління маньчжурської династії Цин у Китаї;
 1724 р. — із Китаю було вислано всіх католицьких місіонерів та зруйновано всі християнські храми; 
1757 р. — китайці закрили всі свої порти для торгівлі з європейцями, крім Гуанчжоу (Кантона).

Переглянути презентацію за посиланням
https://vseosvita.ua/library/kitaj-ta-aponia-v-xvi-xviii-st-130043.html

  13.05
  Тема: Індія та Персія в ХVІ-ХVІІІ ст.
Опрацювати параграф 28
Запитання і завдання
Виписати та вивчити основні дати до теми ; ст. 245 дати відповіді на питання 1-12 (усно)
 Матеріал до уроку
Переглянути презентацію да посиланням 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-indiya-ta-persiya-v-xvi-xviii-st-167878.html

Повторити параграфи 18-26 , а також  матеріал що вивчався протягом року, та підготуватися до підсумкової контрольної роботи 15 травня з всесвітняьої історії


15.05
Урок узагальнення з розділу "Османська імперія. КраїниСхідної Європи у ХVІ-першій половині ХVІІІ ст. " "Епоха Просвітництва".

І рівень

1. Позначте ім'я «государя усієї Русі», який першим вінчався на царство.

А Іван III

Б Іван IV

В Борис Годунов

Г Василій Шуйський

2. Який державний орган Польщі обмежував владу короля?

А Королівська Рада

Б кортеси

В сейм

Г магістрат

3. Позначте подію, що ознаменувала початок підкорення Сибіру Московським царством.

А похід Єрмака

Б отримання купцями Строгановими грамоти на заснування поселень на річках Тобол, Іртиш, Об В приєднання Астрахані та Казані

Г визнання Великою Ногайською Ордою залежності від російського царя

4. Як називалося спеціальне військо у Московському царстві, створене під час правління Івана Грозного для придушення опору вотчинників-бояр?

А земське

В стрілецьке

Б опричне

Г дворянське ополчення

5. Хто із зазначених польських королів був останнім із династії Ягеллонів?

А Стефан Баторій

Б Генріх Валуа

В Сигізмунд II

Г Сигізмунд III

6. За якого правителя Османська імперія досягла найбільшої могутності?

А Селіма І Грозного

Б Сулеймана І Пишного

В Османа II

Г Мехмеда IV

7. Судебником у Московській державі називали

А збірник законів

Б рекомендації для суддів

В укази царя

Г збірник судових рішень Земських соборів

8.Які українські землі потрапили до складу Австрії після першого поділу Речі Посполитої?

А Поділля

Б Закарпаття

В Північна Буковина

Г Східна Галичина

9.  Хто був першим президентом США?

А Джордж Вашингтон

Б Джон Адамс

В Томас Джефферсон

Г Бенджамін Франклін

10. Яким був головний результат Семилітньої війни європейських держав?

А Пруссія приєднала до своїх володінь Силезію

Б уперше утворився воєнно-політичний союз європейських держав

В була придушена спроба Пруссії об'єднати під своєю владою німецькі землі, ще на 100 років закріплена роздробленість Німеччини

Г зміна династії в Російській імперії

ІІ рівень

Поясніть значення термінів та понять:

Просвітництво-

Опричнина - 

Промислова революція (переворот) - 

ІІІ рівень

 Визначте, ким були названі історичні діячі.

Катерина II, Марія Терезія, Йосип II, Т. Джефферсон

ІV рівень

1. Визначте характерні риси доби Просвітництва. Чим вони були зумовлені?

2. Чим було зумовлено послаблення Речі Посполитої й Османської імперії та піднесення Московської держави у XVII—XVIII ст.?

 Історія України 
19.05
Розділ 5. Українські землі у 20-90-х рр. ХVІІІ ст.
Тема: Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату
Опрацювати параграф 29
Запитання і завдання
Виписати та вивчити основні дати з теми.
ст.229 дати відповіді на питання 1-10 (усно), питання 12 (письмово)

Матеріал до уроку

Етапи колоніальної політики Російської імперії щодо України в XVIII ст.

Роки	Зміст
1708—1728	Форсований наступ на українську автономію
1728—1734	Часткове відновлення прав і вольностей України-Гетьманщини
1734—1750	Посилення імперського тиску на українську автономію
1750—1764	Тимчасове уповільнення імперської експансії. «Золота осінь» української автономії (О. Субтельний)
1764—1783	Осаточна ліквідація української автономії

 2. Гетьманство Івана Скоропадського (1708—1722 рр.).

Іван Скоропадський          (1646–1722)          Гетьман Лівобережної України у 1708—1722 рр., уклав Решетилівські статті 1709 р. з Московською державою, за його правління автономія Гетьманщини була значно обмежена.

Перша   Малоросійська  колегія   (1722—1727рр.).   Наказний гетьман П. Полуботок

По смерті гетьмана всю владу в Гетьманщині перебрала на себе Ма­лоросійська колегія у складі шести російських офіцерів. Фактично, її діяльність відігравала роль.Ця колегія на чолі з бригадиром С. Вельяміновим поча­ла прибирати до рук усе гетьманське правління. Петро І не дозволив обирати нового гетьмана, а доручив наказному гетьману П. Полубот­ку (1722—1723 рр.) слухати колегію.

l  Павло Полуботок          (бл. 1660–1724)          Наказний (тимчасовий) гетьман Лівобережної України у 1722—1724 рр., намагався відстояти права Гетьманщини й обмежити повноваження Малоросійської колегії.

Смерть Полуботка відгукнулася в Україні великим болем. Його прослав­ляли як великого мученика за Україну, складали легенди про нього. Однією з найпопулярніших була та, що немовби цар, довідавшись про хворобу Полуботка, прибув просити в нього вибачення, і помираючий гетьман виклав йому всі кривди, що їх завдав царизм Україні. Закінчувалася вона словами: «За невинне страждання моє і моїх земляків будемо судитися у спільного й нелицемірного судді, Бога нашого: скоро станемо перед ним, і він розсудити Петра з Павлом». І справді 25 січня 1725 року помер Петро І.

Інша легенда твердить, що перед від'їздом до Петербурга Полуботок передав 200 тис. руб золотом банку Ост-Індської компанії в Лондоні,,який мам повернути його незалежній Україні.

 Гетьманство Данила Апостола (1727—1734рр.).        

Після смерті Петра І уряд Росії змінив політику щодо козацької  України. Наростання невдоволення діяльністю Малоросійської колегії і загроза нової війни з Туреччиною спричинили її скасування у 1727 р. і певне пом'якшення російської політики в українському  питанні. Було дано дозвіл на проведення виборів гетьмана. Ним став , 73-річний миргородський Полковник Данило Апостол.

l  Данило Апостол          (1654–1734)          Гетьман Лівобережної України  у 1727—1734 рр., провів реформи у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким чином тимчасово пригальмував наступ царизму на автономію України.

Діяльність  гетьмана визначалася «Рішительними пунктами» .

Переглянути відео за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=xZF4iZwqDeI

22.05

Тема: Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідації Гетьманщини.

Опрацювати параграф 30 

Запитання і завдання

ст. 234-235 дати відповіді на питання 1-5, 9 (письмово)

Матеріал до уроку

По смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. було заборонено вибори нового гетьмана України, а вся влада в Гетьманщині була передана правлінню гетьманського уряду, який всіляко обмежував і утискав права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.

Сподівання на покращення становища були пов'язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни у листопаді 1741 р. в результаті двірцевого перевороту. Такі сподівання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, а Олексій Розумовський був її фаворитом.

Уже скоро сподівання стали справджуватися. В 1742 р. – було відновлено київську метрополію. Наступного року скасовуються нововведення в Слобідській Україні.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звернувся до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не дала. У травні 1747 р. з'ясувалося відповідне розпорядження, згідно з яким у березні 1750 р. в Глухові розширена старшинська рада обрана гетьманом брата Олексія Розумовського Кирила ( 1728-1803).

У 1761 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол зійшов Петро ІІІ. Пробувши імператором усього кілька місяців, проти нього склалася змова і його вбили. Імператрицею була проголошена його дружина Катерина ІІ. К. Розумовський прийняв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на прагнення імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини.

Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них йшлося про відновлення давніх прав України (самостійні судову і фінансову системи, землі, втрачені з 60-х рр.)  та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це було розцінено як прагнення відділитись від Росії. Розлючена Катерина ІІ була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися гетьманства. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повернувся до Батурина, де і помер у 1803 р.

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив її президент генерал-губернатор видатний полководець П. Рум'янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворення натомість російських. Козацька Україна втратила свої центральні органи управління. У той же час для охорони народних прав П. Рум'янцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії і Генеральному Суду.

У секретній інструкції щодо управління краєм Катерина ІІ наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків.

Рум'янцев завзято взявся до виконання цих інструкцій. Першим практичним кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765-1767 рр.  загальної ревізії земельної власності ( Генеральний або Рум'янцевський опис).

Було переглянуто й упорядковано податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. крб. на рік ( у 1780 р. вона складала вже майже 2 млн. крб.)

Антиукраїнська діяльність Рум'янцева припинила чергова російсько-турецька війна 1768-1774 рр. 

Переглянути відео за посиланням 

https://www.youtube.com/watch?v=y1vAlKXEknM

26.05

Тема: Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі.

Опрацювати параграф 31

Запитання і завдання

ст. 243 дати відповіді на питання 1-6 (письмово)

Виписати та вивчити дати

Матеріал до уроку

Нова (Підпільненська) Січ проіснувала 41 рік (1734—1775 рр.). Навколо Січі розташовувалися Землі («вольності») Війська Запорозького. У цей час Запорожжя поділялося на адміністративно-територіальні округи — паланки. У 30—40-х рр. XVIII ст. їх налічувалося не більше п’яти, пізніше їхня кількість зросла до восьми (Кодацька, Бугогардівська, Інгульська, Протовчанська, Орільська, Самарська, Кальміуська. Прогноївська паланки).

Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала у своїх руках не лише військову, але й фінансову, судову та адміністративну владу.

Адміністративним центром Запорожжя була Січ. На Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували козаків. Запорозька адміністрація, як і раніше, обиралася козаками на радах, перед якими вона й мала звітувати. Вища військова або кошова старшина обиралась раз на рік на Загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. У другій половині XVIII ст. роль січових рад зменшилася, натомість посилилося значення старшини. Вони часто самостійно вирішували поточні справи.

До складу запорозьких козаків, як і раніше, приймали всіх, хто шукав порятунку від покріпачення або інших соціальних негараздів. У 60-х рр. XVIII ст. населення Запорожжя налічувало 100 тис. осіб.

Земля на Запорожжі вважалася загальновійськовою власністю. Кожен козак, який мав певне майно й був спроможний вести власне господарство, міг отримати її від коша у власність і заснувати власний зимівник (хутір). Свій зимівник козак міг продати, віддати в заставу, подарувати тощо. Однак козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, рибальські та мисливські угіддя. Вона встановила звичай збирати із шинкарів і ремісників двічі на рік «подарунок» на свою користь.

2. Освоєння нових земель.

Нова Січ значно різнилася від Війська Запорозького попередніх часів.

Козацька старшина перетворилася на заможних землевласників. Основою їхньої діяльності став розвиток господарства, а не військові походи. Козацька старшина перетворила Запорожжя часів Нової Січі на край квітучої ринкової економіки, що базувалася на передових господарських засадах. Однак разом із тим з’явилися й нові проблеми.

На Запорожжя тікали, щоб не працювати на панів і жити «по-людськи». Проте у XVIII ст. війни бували досить рідко та не приносили такого збагачення, як раніше. Для того щоб прожити, козаку доводилося ставати до роботи. Господарем його був представник козацької старшини, який мало чим відрізнявся від пана.

Тепер на Запорожжі не було давньої єдності й братерства. Це послаблювало можливість козацької республіки чинити опір наступу російського уряду на самобутній устрій Запорожжя.

Яскравим свідченням соціальних проблем на Запорожжі ставали повстання незаможних козаків і зворотні хвилі втікачів. Вони переселялися із земель Січі на засновані російським урядом «слободи». Це руйнувало ізсередини всю соціальну систему Нової Січі.

Одночасно із цим козацька старшина була фактично неспроможна власними силами швидко колонізувати всі землі Запорожжя. Небезпеку цього добре розумів останній кошовий отаман Війська Запорозького низового Петро Калнишевський (1690—1803).

Від початку заснування Нової Січі російський царизм поступово обмежував її права. У складі монархічної держави, якою була Російська імперія, козацька республіка не могла проіснувати довго.

У 1753 р. царизм спробував заборонити запорожцям обирати кошового. Однак примусити січовиків відмовитися від цієї давньої традиції він не зміг.

У 40—60-ті рр. XVIII ст. російський уряд розпочав заселення північних і північно-східних околиць Запорожжя військовими поселенцями. Це спричиняло ізоляцію «вольностей» від Правобережжя та Гетьманщини й перешкоджало втечам сюда селян. У 1752 р. у північно-східній частині Запорожжя було створено Нову Сербію, а в 1753 р. на північно-східному кордоні володінь Січі засновано Слов’яносербію. Заселялися ці землі втікачами від османського ярма — сербами, угорцями, молдаванами, греками, болгарами.

У 60-х рр. XVIII ст. смугу запорозьких земель вилучили для Новоросійської губернії, а ще через десять років — для будівництва Дніпровської лінії укріплень. На заперечення запорожців уряд імперії не зважав. Козаки із сумом казали: «Вічная пам’ять нашим степам. Проспали».

Питання остаточного знищення Січі було для імперського уряду лише справою часу. Основні причини ліквідації Запорозької Січі були такими:

— несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками;

— побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією;

— загроза здобуття Запорожжям незалежності;

— недоцільність існування в межах імперії державного утворення, що перешкоджало вільному доступу до Чорного моря;

— прагнення російських землевласників долучити до своїх володінь землі Запорожжя;

— загроза перетворення Запорожжя на осередок національно-визвольної боротьби українців;

— перетворення Запорожжя з його гаслом «втікачів не видавати» на перешкоду для розвитку кріпосницького господарства імперії.

Відповідна нагода для розв’язання запорозької проблеми виникла після успішного завершення російсько-турецької війни 1768—1774 рр. Після проголошення незалежності Кримського ханства від Османської імперії над ним було встановлено російський протекторат. Відтепер зникла загроза нападів татар, для захисту від яких імперії й були потрібні запорозькі козаки.

На початку 1775 р. запорозька старшина, прагнучи зберегти козацтво, відрядила до Петербурга делегацію з проектом реорганізації Січі на зразок Донського козацтва. Однак в імперській столиці ці пропозиції відкинули не розглядаючи. Фаворит імператриці Катерини II Г. Потьомкін із відвертим глузуванням відповів старшині А. Головатому: «Не можна вам залишатися. Ви дуже розігралися і ні в якому вигляді не можете приносити користь».

Одразу після завершення російсько-турецької війни під час повернення російських військ додому генерал Петро Текелій несподівано отримав наказ зайняти Січ і розігнати запорозьке козацтво. Наприкінці травня 1775 р. регулярні війська вступили на Запорожжя та рушили на Січ. У козаків це не викликало жодної підозри. Ніхто не міг уявити, що після спільної боротьби проти турків і татар вчорашні союзники сьогодні збираються знищити Січ.

4 червня російські війська непомітно зняли вартових та оточили січову фортецю. Звістку про намір П. Текелія козаки зустріли з обуренням. Вони хотіли дати бій противникам, але сили були надто нерівні. З огляду на це старшина переконала козаків не чинити опору. Після оголошення указу Катерини ІІ про скасування Січі гарнізон із 2 тис. козаків склав зброю. Інші війська також без бою захопили паланкові центри.

Вищу січову старшину заарештували й віддали до суду. Землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської та Азовської губерній. Запроваджувалися російські порядки й органи влади. Розпочалося роздавання земель царським вельможам.

4. Доля запорожців після ліквідації Запорозької Січі. Історичне значення Запорозької Січі.

Нову Січ зруйнували, однак січове товариство залишилося. Згідно з указом Катерини II запорожці могли вступати до кінних пікінерських полків або ж повертатися туди, звідки вони прийшли на Січ, чи залишатися жити на Запорожжі, отримати землю та працювати на ній. Повертатися додому ніхто не захотів. Чимало колишніх запорожців стали господарювати у своїх рідних степах. Проте не минуло й двох років, як вони пошкодували про це рішення. Царський уряд роздавав запорозькі землі своїм вельможам не звертаючи увагу на козацькі зимівники. Нові господарі відбирали в козаків землю, а інколи навіть перетворювали їх на кріпаків.

Значна частина козаків-запорожців (близько 5 тис.) після ліквідації Січі подалися в турецькі володіння. Вони просили турецького султана прийняти їх під свою протекцію та надати землі для будівництва Січі. Султан задовольнив це прохання, і невдовзі виникла Задунайська Січ (1776—1828 рр.).

Чимало козаків переселилося також до австрійських володінь. Для їхнього розселення було призначено землі в провінціях Банат і Бачка біля річки Тиси. Близько 8 тис. козаків-запорожців, які опинилися тут, заснували Банатську Січ (1785—1805 рр.).

Така ситуація занепокоїла російський уряд. Замість знищення запорозького козацтва й перетворення його на регулярне військо новостворена. Задунайська Січ стала продовжувачем традицій запорожців, перетворилася на вогнище небезпеки для Росії.

В умовах наближення чергової російсько-турецької війни, що вибухнула в 1787 р., царський уряд намагався схилити козацтво на свій бік. У 1788 р. імперський уряд дозволив колишнім козакам-запорожцям створити Військо вірних козаків, перейменоване згодом на Чорноморське козацьке військо. У війську дозволялося відновити запорозькі порядки: козацькі військові клейноди, виборність старшини, ради, курені. Однак служити імперії погодилися лише 12 тис. колишніх запорожців.

Зверніть увагу!

Ліквідація Запорозької Січі стала однією з найважливіших подій української історії другої половини XVIII ст. Із нею відходила в минуле козацька доба. У тривалій боротьбі з козацькою християнською республікою перемогу здобула імперія. Хоча Запорозька Січ загинула, вона залишила помітний слід у пам’яті українського народу. Запорозькі козаки уславилися героїчною боротьбою, яку впродовж трьох століть вели проти іноземних загарбників, та обороною південних кордонів України. Вони стояли на чолі національно-визвольної боротьби українського народу. Завдяки цьому створювалися умови для розвитку економічного й культурного життя українців. Разом із тим наявність Січі була тим чинником, який стримував закріпачення українських селян, оскільки саме в запорозьких степах збиралися втікачі з усієї України.

З’явившись як воєнна організація, козаки цим не обмежилися. Ними були створені нові форми соціального, політичного та економічного життя, які виявилися більш вдалими, ніж ті, що пропонувала українському народу імперія.

Для українського народу запорожці були й залишаються уособленням кращих людських якостей і виразником незламного національного духу, прикладом для наступних борців за незалежність Батьківщини.

Переглянути відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=bjV_cFZFyB4

27.05 

Тема: Правобережжя та західноукраїнські землі в другій половині ХVІІІ ст. Національно-визвольна боротьба українського народу.

Опрацювати параграф 32

Запитання і завдання

ст .252 дати відповіді на питання 1-7 (письмово), вивчити основні терміні та дати.

 Матеріал до уроку

Переглянути відео за посиланням 

https://www.youtube.com/watch?v=rckwvxMKQK0

https://www.youtube.com/watch?v=Bxy9JMLm_HI

У 30—60-х pp. XVIII ст. Правобережжя і Прикарпаття, що входили на той час до складу Речі Посполитої, стали ареною виступів українського населення проти всіляких утисків.

Доля Правобережжя у другій половині XVII ст. складалась нещасливо. Війни вщент зруйнували і знелюднили ці землі, що колись були колискою козацтва й основним осередком Української держави.Повернувши собі Правобережжя наприкінці XVII ст., поляки змогли відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими родинами, яких налічувалося близько 40. Вони володіли 80 % земель Правобережжя. Серед них виділялися роди Любомирських, Потоцьких, Чорторийських, Броницьких, Сангушків та Ревуцьких.

Щоб відродити життя на цих землях, магнати приваблювали селян земельними наділами і звільненням від усіляких повинностей терміном на 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко почало заселятися переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів та відроджувалося до життя. Із закінченням терміну слобід вимоги панів до селян зростали. Почалося відродження кріпацтва. Панщина сягала 5—6 днів на тиждень.

Крім соціального гноблення, поляки, забувши уроки 1648 p., знову почали утиски щодо православ’я. На 60-ті pp. XVIII ст. православ’я на Правобережжі ледь жевріло, лише поодинокі парафії чинили опір наступу католицької та греко-католицької церков.

Посилення панщини та національно-релігійні утиски призвели до виникнення широкого народного опору. Відсутність козацтва позбавляло народний опір організованості. Учасників народного руху називали гайдамаками.

Робота з термінами і поняттями

Слово «гайдамак» тюрського походження (гайде — гнати, переслідувати) і означає «волоцюга», «грабіжник». Поляки називали так селян-утікачів, що об’єднувалися у ватаги і ховались по лісах і час від часу виходили грабувати шляхетські маєтки. Гайдамаки не мали у своїй діяльності чіткої мети і далекосяжних планів, вони керувалися прагненням помститися магнатам та шляхті за гноблення своїх співвітчизників, відібравши в них власність. Перші писемні згадки про дії гайдамаків датуються 1715 р.

Коліївщина – селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні в 1768 році проти кріпосницького, релігійного і національного гніту шляхетської Польщі.

На думку одних вчених, назва повстання походить від українського обласного слова "колій", спорідненого польській "kolej", в одному з їх значень "черга" – надвірні козаки, приєдналися до повстання, зобов'язані були нести службу "по черзі" - "за колії"-"pokolej, kolejno". На думку ж інших, ця назва має той самий корінь, що й слово "колоти", а також пов'язане з тим, що селянські повстанці зазвичай озброювалися кілками.

Історичні особистості

Село Космач прославилося на всю Гуцульщину в часи опришківського руху. Видатний ватажок опришків Олекса Довбуш був тіснопов'язаний з Космачем і багато космачан брало безпосередню участь у опришківських загонах. Про ці події є цікавий документ, який був виявлений у верхній Довбушівській церкві. Це пергаментні записи на 150 сторінок. Писав пергаменти православний монах з Манявського монастиря і датований 1750-1791 рр.. На жаль, за часів війни 1944-1945 рр.. священик Каменецький виїхав до Америки і куди поділися історичні документи ніхто не знає. Але космачани з вуст у вуста передають дані про Олексу Довбуша.

Діяльність і трагічна загибель Олекси Довбуша знайшли своє відображення в народних оповіданнях і легендах, і також призвели до виникнення численних топонімів, таких як «стежка Довбуша», «скеля Довбуша», «камінь Довбуша» (наприклад Скелі Довбуша в Івано-Франківській області). Образ керівника опришків відомий не тільки українському фольклору, а й усній народній традиції угорської, польської та молдавської літератури. У 1959 р. Режисер Віктор Іванов зняв художній фільм про життя Олекси Довбуша з Опанасом Кочетковим в головній ролі.

Працюємо з текстом

Легенда про Олексу Довбуша

Давно, коли був я ще маленьким хлопцем, була, кажуть, панщина. Селяни були зобов'язані задарма працювати на панів відрання і до самої ночі, а хто на роботу трохи запізнювався і до раннього ранку не був, тому давали десять ударів валків і наказували влазити на високу, метрів на вісім, гірку, на саму вершину, і там кукурікати.

Ось прокричить отак селянин до полудня, а потім злізе, і дадуть йому ще десять ударів палицею, а потім – знову лізь та кукурікай до самого вечора. А на ніч ще десять ударів палицею відлічити.

Терпіли-терпіли селяни таке від пана знущання, а потім зібралися, та й пішли шукати Довбуша: може, він їм порадить та в біді їх допоможе. Шукали його по лісах і нетрях так, може, з місяць, а як знайшли, то повзли до нього на колінах, капелюхи в руках тримали і всі просили:

- Ой, друже Олекса, заступисяти за нас, вже такий у нас лихо-презлий пан.

Поговорив з ними Довбуш по душах, та й каже:

- Ідіть додому і не бійтеся, я до вас прийду.

Зібрав він незабаром своїх легінів і йде до того пана. А у пана будинок кам'яний, стовпи, а двері залізні – не боїться він опришків. Пан нагорі біля вікна та з рушниці в них націлюється. Тут вийшов Довбуш, став навпроти нього, простягнув ось так руку вгору і каже:

- Стріляй, може, і потрапиш у мене.

Пан прицілився, вистрілив, раптом осічка, немає вогню.

А треба сказати, що у цього пана збиралися будувати стайню і лежали на дворі дубові тесані колоди, ланцюги, петлі, скоби і всяка всячина.

Ось взяли опришки найбільший дуб, звалили його на віз, прив'язали ланцюгами і залишили кінець в два метри. Підтягли ближче до садиби, розігналися і як бабахнули дубом тим у двері – розбилися двері, ось вони і увійшли в будинок. Прийшли до пана в світлицю, а Довбуш і каже:

- Нущо, пане, будеш людей бити та змушувати їх кукурікати?

Пан вмить на коліна:

- Ой, змилуйся надо мною, пан Олекса, дам я тобі що хочеш, тільки мене не губи.

Настрахав Довбуш пана, а потім каже:

- Давай барило червінців!

Винесли йому з підвалу. Зсипали їх опришки в бурдюки і рушили далі.

А Довбуш і каже панові:

- Дивись, якщо будеш мучити людей – хоч у Туреччину тікай, а вже тоді по-іншому з тобою поговоримо.

І присмирнів з тієї пори поміщик.

28.05

Урок узагальнення з розділу "Українські зем лі в 20-90-х рр. ХVІІІ ст."

Повторити параграфи 29-32; повторити хронологічний матеріал та основні історичні терміни 

виконати тести за посиланням 

https://naurok.com.ua/test/istoriya-ukra-ni/klas-8