Історія індивідуальне навчання

18.03
Тема: Становище українства у державах Центрально- Східної Європи в 1920--х рр.
Опрацювати параграфи 36, 37
Запитання і завдання
ст. 111 дати відповіді на питання 1-13 (усно)
Виписати  основні дати з параграфу

01.04
Тема:  Нова економічна політика більшовиків і її вплив в Україні.
            Масовий голод 1921-1923 р
Опрацювати параграфи38,39, 40
Запитання і завдання
Виписати та вивчити основні дати.
Дати ппсьмово відповіді на питання
1. Назвіть заходи запровадження непу, та особливості непу в Україні.
2. Якими були причини голоду 1921-1923 рр. в Україні?
3. Коли було проголошено курс на коренізацію? Що він  передбачав?
4. Що таке українізація?
Додаткова інформація
https://naurok.com.ua/prezentaciya-perehid-do-nepu-v-ukra-ni-151646.html


08.04
Тема: Світова економічна криза (1929-1933 рр.)
Опрацювати параграфи 41, 42, 43
Запитання і завдання
ст.123 дати відповіді на питання 1-3 (усно), ст.128 питання 1-6 (усно)
Додаткова інформація

https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-z-temi-ssha-u-1929-1939-rr-136218.html

Тема: Фашистський режим в Італії. Німеччина за нацистської диктатури 1933-1939 рр.
Опрацювати параграфи 44, 45
Запитання і завдання
ст. 133 дати відповіді на питання 1-6 (усно) ст. 136 питання 1-4 (усно)

15.04
Тема: Політика польської влади щодо українства в 1930-х  рр. Створення та діяльність ОУН
Опрацювати параграфи 48, 49
Запитання і завдання

1. Коли відбулася акція "пацифікації" українського населення Східної Галичини? Якою була мета цієї акції? (письмово)

2. Який найгучніший терористичний акт було скоєно членами ОУН у 1930-ті рр.?

3. Якою була мета правлячих кіл Другої Речі Посполитої у політиці щодо українства в другій половині 1930-х рр.?

4. Що передбачала "ревіндикація"? Які українські землівона охоплювала? (письмово)

5. Назвіть факти, які перетворювали Волинь на регіон гострого конфлікту між українцями й поляками. (письмово)

6. Коли й де було створено ОУН? (письмово)

7. Що стало ідеологічним підгрунтям? (письмово)

8. Хто очолював ОУН у 1929-1938 рр.? (письмово)

9. Які метои боротьби використовувала ОУН? (письмово)

10. Чим був зумовлений розкол в ОУН?

Додаткова інформація 

Постать в історії

Євген Коновалець (1891—1938 рр.) — у студентські роки активіст українського руху в Галичині. У роки Першої світової війни був мобілізований до армії Австро-Угорщини. Під час бою на горі Маківка потрапив до російського полону. Під час Української революції став організатором Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який незабаром перетворився на одну з найбоєздатніших частин армії УНР. У листопаді 1918 р. січові стрільці під командуванням Є. Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьмана П. Скоропадського й у Мотовилівському бою 1918 р. розбили гетьманські частини. Є. Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканських армії. У 1918—1919 рр. він командував дивізією, корпусом і групою січових стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Полковник армії УНР. Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. спонукали Є. Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. Він став одним з організаторів і керівників УВО (від 1920 р.). У 1929 р. став головою проводу ОУН. 23 травня 1938 р. загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації, проведеної органами НКВС СРСР.

ОУН судилося стати на чолі визвольного руху українців протягом 1930—1950-х рр. Чому саме ця радикальна організація, а не інші партії чи групи, що існували на той час, очолила український рух? Це пояснюється: жорстокою антиукраїнською політикою як у Польщі, так і в СРСР; зневірою в демократичні ідеали; загальноєвропейською тоталітарною тенденцією в національно-визвольних рухах; привабливим прикладом Італії, Німеччини, що кинули виклик Версальській системі і створювали сильні національні держави; неможливістю легальної боротьби за відновлення української державності.

 Діяльність ОУН у 1930-ті рр.

У 1930-ті рр. ОУН розгорнула активну діяльність на західноукраїнських землях. Уважаючи терор однією з найдієвіших форм боротьби, ОУН здійснила низку замахів, які набули широкого розголосу. Загалом УВО й ОУН вчинили протягом 1921—1939 рр. 63 замахи, жертвами яких стали 36 українців, 25 поляків, 1 росіянин та 1 єврей. Ці замахи здійснювалися передусім із метою привернути увагу світової та української громадськості до українського питання. Так, убивство в 1934 р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького було, з одного боку, помстою за політику пацифікації, а з іншого, — викликом світовій громадськості у зв’язку з порушенням Польщею прав національних меншин. Терор був спрямований не лише проти зовнішніх ворогів, а в основному проти внутрішніх — проти тих українців, які йшли, на думку ОУН, на співробітництво з існуючою владою. Так, у Львові було вбито директора української академічної гімназії. Такі акції не додавали авторитету ОУН, викликали масові репресії з боку польської влади. У 1935—1936 рр. після масових арештів членів ОУН відбулися Варшавський, а згодом Львівський процеси, під час яких С. Бандера, М. Лебедь та інші були засуджені до страти, яка амністією була замінена довічним ув’язненням. Сотні членів ОУН опинилися в концтаборі Береза-Картузька.

Серйозним ударом по ОУН стало вбивство у травні 1938 р. лідера організації Є. Коновальця. Напередодні вирішальних в історії Європи та світу подій організація залишилася без керівника. У середині ОУН позначився розкол між її закордонним проводом, на чолі з А. Мельником, і структурою ОУН на західноукраїнських землях, головою якої від 1933 р. був С. Бандера. Перші серйозні розбіжності між двома лідерами відбулися під час подій у Карпатській Україні. А. Мельник, як більш обізнаний у європейських справах передвоєнної Європи, категорично заборонив перехід членів ОУН із Галичини до Закарпаття. Він знав, що А. Гітлер віддасть цей край Угорщині. Але галицька молодь і провід на чолі зі С. Бандерою, керовані прагненням розбудувати в Закарпатті Українську державу, навколо якої мала об’єднатися решта українських земель, прагнула дій. Для багатьох це мало трагічні наслідки: одні загинули під час переходу через польсько-чехословацький кордон, інші — у боях з угорськими військами. Тільки втручання Німеччини, за проханням А. Мельника, урятувало життя багатьом членам ОУН, що потрапили до рук угорців.

У 1940 р. між А. Мельником і С. Бандерою відбулася зустріч, яка завершилася розривом між двома лідерами. У квітні 1941 р. у Кракові на II Великому зборі ОУН С. Бандеру було проголошено провідником, а А. Мельник був виключений з організації, після чого постали дві організації — ОУН(б) та ОУН(м). Крім того, II Великий збір був присвячений підготовці до здобуття влади в Україні в умовах, коли наближався напад Німеччини на СРСР. Ураховуючи обставини, ОУН(б) пішла на співробітництво з Німеччиною. Стратегічний задум оунівців передбачав використати напад Німеччини для захоплення влади в Україні. Створювалися спеціальні похідні загони, які в умовах міжвладдя повинні були, рухаючись на схід, організовувати українські владні структури. У складі вермахту формувався український легіон, який складався з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд». Командували ними гауптштурмфюрери СС Р. Шухевич і Є. Побігущий.

У перший же день вступу німецьких військ до Львова (30 червня 1941 р.) на урочистому зібранні представників українських партій та безпартійних провід ОУН(б) проголосив Акт відновлення української державності, який благословив митрополит греко-католицької церкви А. Шептицький. Також був створений уряд на чолі з Я. Стецьком. Німецька окупаційна влада негативно поставилася до Акта. Після невдалих спроб умовити українських провідників відмовитися від нього почалися масові арешти (С. Бандера, Я. Стецько та інші були заарештовані й кинуті до в’язниці), репресії проти членів ОУН і всього українського народу. Україна була розчленована на кілька штучних адміністративних одиниць, установлено жорстокий окупаційний режим. Батальйони «Нахтігаль» і «Роланд» були розпущені. У таких умовах ОУН приймає рішення розпочати збройну боротьбу проти німецької окупації. У 1942 р. створюється Українська повстанська армія, на чолі якої стає Р. Шухевич, розгортає свою діяльність оунівське підпілля. Практика боротьби проти сталінського та фашистського тоталітаризму примусила дещо переглянути ідеологічні засади організації, які стали наближуватися до демократичних ідеалів. Керівники ОУН зрозуміли, що здобути незалежність України можливо лише спільно з іншими поневоленими народами.

Запитання 

1) Дайте оцінку терористичної діяльності ОУН.

2) Які наслідки для ОУН мав розкол у її рядах? Чи був цей розкол неминучим?

22.04

 Тема: Карпатська Україна

Опрацювати параграф 50

Запитання і завдання

Дати відповіді на запитання 1-9 ст.151 (усно)

На основі опрацьованого параграфу заповнити таблицю "Карпатська Україна" (письмово)

Зразок

Рік	Заходи
1938 1939

Додаткова інформація 

https://www.youtube.com/watch?v=GhIbRRAxY38

Письмові відповіді на запитання  відсилати на мій телеграм на номер 0673961649 або на електронну адресу

scobeeva1975@gmail.com

Тема:  Формована індустріалізація в УРСР

Опрацювати параграф 51

Запитання і завдання

ст.156 дати письмові відповіді на запитання 1-3, 9

Запам'ятайте основні дати:

- грудень 1925 р. — тривала доба непу; XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію;

 -  кінець 1929 року-прийняття сталінської лінії  на форсовану індустріалізацію;

- 1928-1933 рр. — перша п’ятирічка;

- 1933-1937 рр. — друга п’ятирічка;

- 1938-1942 рр. — третя п’ятирічка. І

Інформація для опрацювання

. Результати перших п’ятирічок.

Результати перших п’ятирічок не можна оцінити однозначно. Внаслідок надзвичайного напруження людських та матеріальних ресурсів владі вдалося частково реалізувати плани індустріалізації. Почали випускати промислову продукцію металургійні підприємства: «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь». Стали до ладу Харківський тракторний і Краматорський машинобудівний заводи. Будували нові шахти, дала перший струм найбільша в Європі Дніпровська гідроелектростанція (Дніпрельстан, Дніпрогес). Водночас реконструювали збудовані раніше підприємства.З-поміж них Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи.

Тема: Насильницька колективізація та опір населення. Голодомор 1932-1933 рр.

Опрацювати параграф 52

Запитання і завдання

Скласти конспект до параграфу. Виписати значення термінів "суцільна колективізація", "Колгосп", "радгосп", "куркуль", "чорна дошка", Геноцид", "Голодомор 1932-1933 рр."

ст.162 дати відповіді на питання 1-11 (усно)

Додаткова інформація

https://www.youtube.com/watch?v=34GkRj39D_

Тема: Сталінський терор в Україні. Конституція СРСР 1936 р.

Опрацювати параграф 53

Запитання і завдання

Скласти конспект до параграфу.

ст. 166 дати відповіді на питання 1-4 (усно)

Запам'ятайте дати:

1929 р. - встановлення тоталітарної системи в СРСР

1937-1938 рр. - "великий терор"

1936 р. - сталінська Конституція

1937 р. - прийняття Конституції УРСР

Додаткова інформація

Необхідність розроблення нової Конституції радянської України була зумовлена прийняттям 5 грудня 1936 р. Конституції СРСР. Із цією метою в липні 1936 р. Президія ВУЦВК створила конституційну комісію, що розробила проект конституції та передала його на розгляд 14-го надзвичайного Всеукраїнського з’їзду рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Останній розпочав свою роботу 25 січня 1937 р., а вже 30 січня було затверджено проект нової Конституції УРСР, що майже повністю відтворила союзну Конституцію, її принципи, копіювала основні положення.

Конституція УРСР 1937 р. складалася з преамбули і 13 розділів. 

У першому розділі Основного Закону республіка проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян, закріплювалися політичні (ради депутатів трудящих) і економічні (соціалістична система господарства та соціалістична власність) основи УРСР. На конституційному рівні фіксувалася перемога диктатури пролетаріату, торжество гасла „Вся влада радам!”, панування принципів: „Хто не працює, той не їсть” і „Від кожного – за здібностями, кожному – за працею”.

Другий розділ Конституції декларував добровільне об’єднання УРСР з іншими радянськими республіками у СРСР, республіканський суверенітет, недоторканість кордонів і право виходу з Союзу. Встановлювався принцип подвійного громадянства, адміністративний поділ України на 7 областей (Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Одеську, Харківську і Чернігівську) та МАРСР. Декларації про суверенні права республіки різко обмежувались як обов’язковістю законів СРСР на території УРСР, так і викладеними у ст. 19 повноваженнями найвищих органів влади і органів державного управління УРСР в особі Верховної Ради  УРСР, її  Президії, РНК і комісаріатів УРСР, порядок створення, функціонування і компетенція яких закріплювались у наступних розділах. Єдиний законодавчий і найвищий орган державної влади в Україні – ВР УРСР – обиралася на 4 роки (1 депутат від 100 тис. населення). Чергові сесії ВР скликалися двічі на рік, позачергові – за рішенням Президії чи на вимогу не менше третини депутатів. Закони ухвалювалися простою більшістю й оприлюднювалися за підписом голови та секретаря Президії. РНК як уряд УРСР і найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади республіки утворювалася ВР, була відповідальна перед нею і підзвітна їй та Президії ВР. Склад РНК поділявся на  (зокрема Народний Комісаріат Внутрішніх Справ – НКВС) і республіканські комісаріати.

Запитання

1.     Яка форма правління проголошувалась Конституцією?

2.     Чому, на вашу думку, встановлювався принцип подвійного громадянства?

3.     Чи мала право УРСР вийти зі складу СРСР?

4.     Чи обмежувались права республіки? Як саме?

5.     Назвіть органи влади в УРСР?

6.     Який адміністративний поділ України був закріплений Конституцією?

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-masovi-represii-istoria-ukraini-10-klas-profilnij-riven-110838.html

 https://naurok.com.ua/prezentaciya-velikiy-teror-ta-yogo-ideologichne-vipravdannya-30149.html

29.04
Тема: Політика "умиротворення" агресора та її крах

Опрацювати параграф 58

Запитання і завдання

ст.181 дати відповіді на питання 1-6 (усно), питання 7 ( письмово)

Матеріал до уроку:

Основні дати

13 березня 1938 р. – «аншлюс» Австрії,

 29 – 30 вересня Мюнхенська конференція,

 7 жовтня 1938 р. надання автономії Словаччині,

 11 жовтня 1938 р. – надання автономії Підкарпатській Русі.

27 лютого 1939 р. - визнання Аннглією та Францією уряду Ф, Франко в Іспанії

15 березня 1939 р. - окпація  Чехословаччини Німеччиною

Політика «умиротворення» агресора

Ініціатори	Великобританія (прем’єр-міністр Н. Чемберлен) та Франція
Причини	·        Суперечності між Францією та Великобританією, яка остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і тому шукала противагу в Німеччині. ·        Пом’якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером. ·        Небажання громадськості західних країн втягуватися в нову війну. ·        Нерозуміння західними державами небезпеки політики та постаті Гітлера.
Наслідки	·        Стратегічна поразка Франції та Великобританії в Мюнхені 1938 р. ·        Перетворення Німеччини на наймогутнішу державу в Центральній Європі. ·        Посилення впевненості Гітлера у безкарності своїх дій. ·        Втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

https://www.youtube.com/watch?v=4JIa5YdKoEQ

Тема: Утворення осередків Другої світової війни. Формування "осі Берлін - Рим - Токіо"

Опрацювати параграф 59

Запитання і завдання

Виписати та вивчити основні дати, скласти конспект до параграфу

ст. 185 дати відповіді на питання 1-10(усно)

Додаткова інформація

https://www.youtube.com/watch?v=4JIa5YdKoEQ

https://www.youtube.com/watch?v=OCAcdocVEZA

https://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/viniknennya-dvoh-vognisch-viyni.html

Тема: Пакт Молотова-Ріббентропа. Початок Другої світової війни

Опрацювати параграф 60

Запитання і завдання

Скласти конспект до параграфа, виписати та вивчити основні дати

ст. 189 дати відповіді на питання 1-6 (усно)

-        

Додаткова інформація.

В українських землях були зацікавлені не лише держави-сусіди, а й ті, що не мали безпосередніх кордонів з Україною. На той час існувало три групи країн, які прагнули долучитися до упорядкування українських територій.

Перша група – Англія, Франція та США. Вони не володіли українськими землями, але вважалися лідерами у світовій політиці. «Українське питання» цікавило їх у площині збереження існуючих кордонах, визначеними ними за Версальсько-Вашингтонськими домовленостями.

Другу групу представляла насамперед Німеччина. Вона не володіла українськими землями, проте мала масштабні плани щодо їх захоплення та використання. Так, ідеолог нацистської партії А. Розенберг опублікував аналітичну працю «Україна – вузол світової політики», а А. Гітлер, виступаючи на зїзді нацистської партії у 1936 р., наголошував, що якби завоювати Україну, Урал і Сибір, то «кожна німецька домогосподарка відчула б, наскільки її життя стало легшим». Керівництво рейху прагнуло захопити українські землі не тільки з метою підвищити життєвий рівень німецького населення, а насамеперед, щоб забезпечити Німеччину ресурсами у війні за світове панування. Керівництво рейху мало намір використовувати українські землі і як зручний плацдарм для подальшого виходу в райони Закавказзя та Близького Сходу, до багатих родовищ нафти. Окрім того А. Гітлер та його оточення розглядали Україну як територією, якою можна буде розраховуватись зі своїми союзниками у «східному поході». Зокрема Угорщині, що діяла спільно з Німеччиною, нацисти обіцяли Закарпаття. Румунію А. Гітлер спокушав землями Бессарабії, Північної Буковини, південними районами України.

До третьої групи входили СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина, Угорщина. Ці держави володіли українськими територіями і планували приєднати інші українські землі. Найбільш впливовою державою в цій групі був СРСР, його керівництво виступало із заявами про необхідність об’єднання усіх українських територій у складі УРСР.

   Таблицю «Початок Другої світової війни».

Дата	Подія
23 серпня 1923 р.	Радянсько-німецький договір про ненапад і таємний протокол до нього («пакт Молотова-Рібеннтропа»), який передбачав розмежування сфер інтересів Німеччини та СРСР у Східній Європі по лінії річок Нарев – Вісла – Сян; до сфери впливу СРСР входили західноукраїнські землі.
1 вересня 1939 р.	Вторгнення німецьких військ до Польщі. Початок Другої світової війни.
17 вересня 1939 р.	Вторгнення Червоної армії під командуванням С. Тимошенка на територію Західної України; пропаганда цієї події як «золотого вересня», чому сприяло тривале польсько-українське протистояння в регіоні.
28 вересня 1939 р.	Радянсько-німецький Договір про дружбу і кордон, у якому йшлося про встановлення кордону між сторонами по «лінії Керзона»: Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР, а Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя опинилися в зоні німецької окупації
Червень 1940 р.	Захоплення СРСР Бессарабії та Північної Буковини.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-pochatok-drugo-svitovo-viyni-49522.html

https://www.youtube.com/watch?v=4jHQVUhLmg4

06.05
Тема: Агресія СРСР проти держав Центрально-Східної Європи в 1939-1941 рр.
Опрацювати параграф 61
Запитання і завдання

Скласти конспект у зошит до параграфу

ст. 191 дати відповіді на питання 1-4 ( усно)

Додаткова інформація

Радянсько-фінська війна, або Зимова війна (фін. talvisota)  — збройний конфлікт між СРСР і Фінляндією в період з 30 листопада 1939 року по 13 березня 1940 року. На думку ряду істориків — наступальна операція СРСР проти Фінляндії з метою окупації Скандинавської країни під час Другої світової війни. У радянській і частині російської історіографії ця війна розглядалася як окремий двосторонній локальний конфлікт, що не є частиною Другої світової війни, так само як і бої на річці Халхин-Гол.

Війна завершилася підписанням Московського мирного договору, що зафіксував відторгнення від Фінляндії значної частини її території.

У той час як Німеччина діяла на заході, СРСР упорядковував свою зону впливу, відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р. Наступним об’єктом експансії СРСР стали країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія).

28 вересня 1939 р. у Москві було підписано пакт про взаємодопомогу з Естонією, за яким СРСР отримав право ввести на її територію війська. Такі угоди було підписано також із Латвією та Литвою. У всіх договорах радянська сторона брала на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи держав. Також СРСР передавав Литві Віденську область, яка опинилася під його владою після ліквідації Польщі.

Улітку 1940 р. СРСР розпочав другий етап агресії проти держав Балтії. 14 червня 1940 р. радянський уряд направив ультиматум Литві — єдиній країні, яка мала спільний кордон із Третім рейхом. Й. Сталін вимагав відставки литовського уряду, арешту деяких його членів і згоди на введення в країну підрозділів Червоної армії. Після цього аналогічні ультиматуми були направлені Латвії та Естонії. Також до республік були надіслані спеціальні емісари: А. Жданов — в Естонію, В. Деканозов — у Литву та А. Вишинський — у Латвію. Ультиматуми були прийняті, і наступного дня додаткові радянські війська увійшли на території держав. Це стало сигналом до створення прорадянських урядів на багнетах червоноармійців. Радянська пропаганда подавала це як «народні революції». «Демонстранти» з-поміж місцевих комуністів (у кожній країні членів комуністичних партій налічувалося кілька сотень) і радянських солдатів захоплювали урядові будівлі та створювали «народні уряди». Згодом під наглядом окупаційної влади в країнах було проведено вибори до нових органів влади, а в серпні 1940 р. вони увійшли до складу СРСР.

Швидке падіння Франції примусило Й. Сталіна прискорити розв’язання питання щодо Бессарабії. 26 червня 1940 р. радянські війська після ультиматуму зайняли територію Бессарабії і Північної Буковини. Це викликало обурення в Берліні, оскільки територія Буковини не була зазначена в таємному протоколі як зона впливу СРСР, до того ж радянські війська підійшли занадто близько до румунських нафтових родовищ, які забезпечували німецьку армію пальним.

Після приєднання Бессарабії та Північної Буковини радянський уряд доручив розмежувати новоприєднані території керівникам УРСР і Молдавської автономії у складі УРСР. М. Хрущов запропонував ділити територію за етнографічною ознакою. До УРСР мали відійти північний і два південні повіти Бессарабії в повному складі, а також сім районів МАСРР із переважно українським населенням. Верховна Рада СРСР 2 серпня 1940 р. прийняла закон про створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. Північна частина Буковини, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії увійшли до складу УРСР

   Указом президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1940 р. у складі УРСР були утворені нові області: Чернівецька, до якої, крім буковинських земель, входила основна частина Хотинського повіту Бессарабії, та Аккерманська у складі двох повітів Бессарабії (Придунайський край).

У грудні 1940 р. центр Аккерманської області було перенесено з Аккермана в Ізмаїл. Відповідно область була перейменована в Ізмаїльську.

На новоприєднаних територіях розгорнулися заходи радянізації, які передбачали ліквідацію старих і створення нових органів влади, націоналізацію власності, аграрну реформу й перехід до колективізації, формування нової системи освіти, депортацію частини населення тощо.

Останнім актом радянської агресії в 1939—1941 рр. став напад на Фінляндію («Зимова війна»).

Тим часом, коли Німеччина розгорнула бої в Норвегії, СРСР вирішив підкорити Фінляндію. Тривалий час між двома країнами велися переговори, у ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на його користь значними територіями в районі Ленінграда (тепер Санкт-Петербург) та узбережжям Фінської затоки в обмін на болотисті й лісисті території на півночі. Однак це жодним чином не компенсувало втрату промислово розвиненого Виборга та стратегічно важливої оборонної «лінії Маннергейма» — системи фінської оборони, спорудженої в 1927—1939 рр. Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію.

На світанку 30 листопада 1939 р. радянські війська атакували фінську армію, що займала прикордонні укріплення.

Здавалося, що доля Фінляндії вирішена. Проте невелика фінська армія змогла стримати перший потужний удар і навіть завдала поразки деяким радянським частинам. 30 грудня наступ радянських військ припинився. Й. Сталін вжив жорстоких заходів для наведення ладу у військах. Почалися бомбардування фінських міст. Безперервним потоком на фронт надходило нове озброєння та спорядження для війська.

Маленька Фінляндія фактично опинилася наодинці з могутнім агресором. Країни Європи відмовилися надати їй пряму військову допомогу.

11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських військ. Він завершився проривом «лінії Маннергейма». Ціною значних втрат (234 тис. людей убито, поранено та взято в полон) радянські війська здобули перемогу. Втрати Фінляндії становили 20 тис. осіб загиблими.

12 березня за посередництвом і під тиском німецької дипломатії СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, за яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни проживало 450 тис. осіб, тобто 1/8 населення країни.

Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу. СРСР опинився в міжнародній ізоляції. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі Берлін—Рим—Токіо» і взяла участь у війні проти СРСР.

Крім того, війна показала всю слабкість і непідготовленість Радянської армії до сучасної війни.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-zimova-viyna-113514.html

Тема: Бойові дії в Європі 1939-1941 рр. "Битва за Британію".

Опрацювати параграфи 62, 63

Запитання і завдання

Скласти конспект до опрацьованого матеріалу.

ст 195 дати  відповіді на питання 1-8   (усно)

Додаткова інформація:

Друга світова війна належить до числа найзначніших історичних подій ХХ ст. Вона тривала шість років, охопивши майже всі континенти і океани.

§  Друга світова війна назрівала протягом багатьох років.

§  Причини її були складними і різноманітними.

Одна із основних – нерівномірність економічного і політичного розвитку країн світу, якому сприяли Версальсько – Вашингтонська система та економічна криза 30-х років, що призвели до різкого загострення суперечностей між країнами й утворенню двох коаліцій, які боролися одна з одною.

Причиною війни стало також прагнення тоталітарних держав  (Німеччина, Італія, Японія, СРСР) до нового переділу світу, захоплення колоній , джерел сировини і ринків збуту.

§  Країни (коаліції) та їх плани.

Німеччина розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити СРСР, створити нову колоніальну систему в Африці і на Близькому Сході.

Італія хотіла перетворити Середземне море на «Італійське озеро», підкоривши собі країни Балканського пів острова і Близького Сходу, частину Східної і Північної Африки.

Японія мала намір захопити Китай, частину СРСР, Бірму, Малайзію, Індонезію, Філіппіни і країни південних морів.

§  Характер Другої світової війни

Характер Другої світової війни був справедливим, національно – визвольним для народів і країн, що стали жертвами агресії і були окуповані. Для країн агресорів був несправедливим і загарбницьким.

1.     Військові дії  вересень1939 –  червень 1941 років.

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу. Пов'язані договорами про взаємодопомогу з Польщею Англія і Франція 3 вересня 1939 р. оголосили війну Німеччині.

а)      Операція «Вайс».  Напад на Польщу.

Німецький генеральний штаб, враховуючи небезпеку війни на два фронти, застосував проти Польщі так званий «Білий план», або «Вайс», розрахований на бліцкриг (блискавичну війну) [1, ст. 178]. Стратегічний задум зводився до того, що на крайніх флангах створювалися два сильні угруповання: група армій «Південь» і група армій «Північ», їхнім завданням було завдати одночасно глибокий охоплюючий удар загальним напрямком західніше Варшави. Після зустрічі обох армій усі польські війська мали, опинившись в оточенні, бути знищеними.

До війни готувався і Радянський Союз, якому згідно із таємним протоколом мала відійти територія Польщі до р. Вісла.

Розглянемо співвідношення сил сторін на  1 вересня 1939 року. 

(Використання методу скрайбінг. Малюємо на фліпчарті)

Малюнок
Країна
Німеччина	1500 тис.	2533	13500	2231
Польща	1000 тис.	887	4300	824
СРСР	617588	4733	4959	3298

1 вересня 1939 р. о 4.45 німецька авіація завдала ударів по польській території, а німецький лінкор «Шлезвіг Гольштейн», який заздалегідь прибув до польського узбережжя, відкрив вогонь по півострову Вестерплятте. Сухопутні сили вермахту перейшли кордон і вдерлися до Польщі, з заходу - із Східної Німеччини, з півночі - із Східної Пруссії і з півдня - із Словаччини.

8 вересня головні сили Польщі були розгромлені. Героїчною сторінкою польської історії стала оборона пів острова Вестерплатте, міст Варшави, Кракова, Гдині.

17 вересня польський кордон перетнули радянські війська. СРСР виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території. 

Дивна війна». План «Грюн»

Період війни між 3 вересня 1939 року та 10 травня 1940 року дістав назву «Дивної війн» 

         Війська Франції та частини Англії зосередилися на «лінії Мажино», німецькі – за «лінією Зіґфрида». Не бажаючи вести активні дії, союзники розпочали блокаду Німеччини та СРСР, бомбардуючи промислові райони Німеччини.

         Розгромивши Польщу, Гітлер розпочав розробку стратегічного «бліцкригу», який дістав назву план «Грюн» або «Удар серпом» (модернізований план Шліффена) по захопленню Європи, який відклали до весни 1940 року.

         Таким чином, Німеччина збирала сили для вирішального удару по Західній Європі, активно слідкуючи за подіями , що розгорнулися на Півночі Європи.

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-vidkritogo-zanatta-z-vsesvitnoi-istorii-pricini-i-pocatok-drugoi-svitovoi-vijni-podii-1939-1941-pp-73844.html

Тема: Радянізація Західної України в 1939-1941 рр.

Опрацювати параграф 64 

Запитання і  завдання

Скласти конспект за матеріалом параграфу

ст. 200 дати відповіді на питання 1-7 (усно)

Матеріал до уроку:

https://naurok.com.ua/urok-na-temu-radyanizaciya-zahidno-ukra-ni-1939-1941-rr-56476.htm

13.05

Розділ 6

Друга світова війна: перебіг і результати

Тема: Український національний рух на початку Другої світової війни

Опрацювати параграф 65

Запитання і завдання

ст. 204 дати письмові відповіді на питання 1-5

 Матеріал до уроку

https://naurok.com.ua/test/radyanizaciya-zahidno-ukra-ni-v-1939-1941-rr-149665.html

Тема: Україна на початку німецько-радянської війни. Нацистський "новий порядок" в Україні

Опрацювати параграфи 66, 67

Запитання і завдання

Скласти конспект до матеріалу параграфа 66, виписати та вивчити основні дати, ст208 дати відповіді на питання 1-8 (усно)

ст. 212 дати відповіді на питання 1-4 (письмово)

Матеріал до уроку

Основні терміни та поняття

Геноцид (від грец. Genos – рід, племя і латин. Caedo – вбивати) – знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення життєвих умов не сумісних з життям. Термін Г. вперше використав польсько-єврейський юрист Рафаель Лемкін (1901-1959) у книзі “Європа під владою вісі Берлін-Рим” (видано у 1944 р. анг. мовою) для позначення політики і практики винищення євреїв нацистами. Прояви Г. були відомі людству і раніше (наприклад, масове вбивство вірмен у Туреччині у 1895-1896, 1915-1916 рр. та ін.). Після другої світової війни. Г. і підбурювання до нього було визнано злочином. 11 грудня 1946 р. ГА ООН прийняла резолюцію, яка засудила Г. з точки зору міжнародного права. 9 грудня 1948 р. ГА ООН одноголосно схвалила конвенцію “Про попередження злочину Г. і покарання за нього”. Ця конвенція була ратифіковано і вступила в дію 12 січня 1951 р.

“Новий (світовий) порядок” – назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях.

Окупація – форма встановлення контролю агресором над загарбаними територіями.

Остарбайтер (з нім. – “східний робітник”) – німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями з східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

1.  План "Ост"

    Як нам вже відомо, ще до початку Великої Вітчизняної війни Гітлер виношував корисливі плани щодо майбутнього Української держави. Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення. І ось саме на цьому етапі економічні інтереси Третього рейху почали різко домінувати над політичними розрахунками.  Окупація Румунією та Угорщиною території України. В результаті наступу  Німеччини та її союзників територія України була розділена між ними. Так території Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія». Румуни незадоволені політикою радянської влади у 1939 р. прибрала до своїх рук споконвічні території України. Тут почалось насадження румунських інститутів влади. Провадиться знову румунізація населення. Ліквідовуються про радянські осередки.

Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини. На цій території провадилась політика мадяризація населення така як була до війни. Населення посягнуло хвилю боротьби проти окупаційної влади.

           Наміри гітлерівців на окупованих територіях були викладені в плані «Ост» — плані знищення населення та «освоєння» окупованих територій на сході. Він розроблявся під керівництвом Гітлера, Гімм лера, Розенберга та інших нацистських діячів. Хоча його розробка не була остаточно завершена і він у повному обсязі так і не був затверджений (лише його економічна частина), ідеї, покладені в його основу, активно впроваджувалися на окупованій території. За цим планом, зокрема, передбачалося:

     Для управління окупованими територіями ІІІ рейхом було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій. Очолював міністерство Розенберг. Воно складалося із чотирьох відділів: політичного, адміністративного, економічного, цивільного. Останньому безпосередньо підпорядковувався рейхскомісаріат України.

Робота з документом

Із листа Гітлера до Муссоліні, 21 червня 1941 р.

«Що стосується боротьби на Сході, дуче, то вона, напевне, буде важкою. Проте я ні на секунду не сумніваюся в значному успіху.

Передусім я сподіваюся, що нам пощастить забезпечити на тривалий час на Україні загальну продовольчу базу. Вона послужить для нас постачальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам у майбутньому».

Із «Зеленої папки» Герінга (директиви щодо керівництва економікою на території СРСР)

«Першим завданням є якнайшвидше здійснення повного продовольчого постачання німецьких військ за рахунок окупованих областей».

Із виступу Герінга в Берліні

«Ми зайняли найродючіші землі України. Там, на Україні, є все: яйця, масло, пшениця, сало і в такій кількості, яку важко собі уявити. Ми маємо зрозуміти, що все це відтепер і навіки — наше, німецьке». Із виступів Гітлера

«…Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві».

«Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити».

«…Тут (на Вкраїні) на нас чекає безмежна родюча земля, гумус якої подекуди має завтовшки до десяти метрів».

«Де ще існує регіон, в якому виплавляли би залізо вищої якості, ніж українське залізо? Де можна знайти більше нікелю, вугілля, марганцю, молібдену?.. І, окрім того, ще стільки можливостей!»

Із записів доктора Ветцеля

«Метою німецької політики щодо населення російської території є доведення народжуваності росіян до значно нижчого рівня, ніж у німців… Поки ми зацікавлені в тому, щоб збільшити чисельність українського населення на противагу росіянам. Проте це не повинно призвести до того, що місце росіян займуть з часом українці».

Завдання На основі даних документів визначте головну мету німецьких планів щодо України.

Згадувана в документах «Зелена папка Герінга» — це план економічного пограбування окупованих територій, розрахований, насамперед, на період війни, але ще в січні 1940 р. за наказом Гімлера було розпочато роботу над довгостроковим, стратегічним Генеральним планом «Ост». Цей проект мав на меті дати рекомендації щодо розв’язання проблем германізації та колонізації районів Сходу на довготривалу перспективу. Він складався з програми-мінімум, розрахованої на період війни, та програми-максимум — на повоєнний час.

Робота з таблицею

                                      План  Ост

часткове онімечення місцевого населення; заселення окупованих земель німцями

масова депортація населення , в т.ч. українців, до Сибіру

підрив біологічної сили слов`янських наодів; підрив біологічної сили слов`янських наодів

економічне пограбування території України; перетворенн місцевого населення на рабів

пограбування культурних цінностей, знищення пам`ятків культури

Запитання

З якою метою створювався Генеральний план «Ост»? У чому його суть?

Розповідь учителя.

Свої плани щодо захоплених територій на Сході Гітлер окреслив у липні–жовтні 1941 р. під час зібрання високих німецьких керівників головного штабу та «розмов за столом». За його словами, німці здобули у своє володіння цей «великий пиріг» для того, щоб:

1) його опанувати;

2) ним керувати;

3) його експлуатувати.

Центральне місце у цих планах посідала Україна. Гітлер рішуче відкидав ідею самостійної України. Крим мав стати «німецькою Рів’єрою», а Галичина як колишня австрійська провінція — частиною Рейху. Із грудня 1941 р. Науковий інститут праці в Берліні розробляв плани заселення німцями території Радянського Союзу аж до Уралу з таким розрахунком, щоб слов’ян на цій території залишилася меншість. Проте до 2001 р. на «звільнених» від місцевих жителів територіях Білорусії, Росії та України мали проживати 90 млн. німців, а населення власне Німеччини збільшилося б утричі (приблизно 250 мільйонів) внаслідок зростання рівня народжуваності та онімечення слов’янських дітей арійського типу віком від 3 до 7 років.

2.  Розчленування України.

Свої людино ненависницькі плани нацисти почали здійснювати відразу після загарбання території України (червень 1941 р. — липень 1942 р.). Спочатку  гітлерівці прагнули ліквідувати саме поняття «Україна», розчленувавши її територію на адміністративні райони:

— Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області (без північних районів) утворили дистрикт «Галичина», який підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-губернаторству.

— Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська, північні райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська, північні райони Криму та південні райони Білорусії утворили рейхс комісаріат «Україна», центром якого стало місто Рівне.

— Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, як і південь Кримського півострова, були під владою військової адміністрації.

— З територій Одеської, Чернівецької, південних районів Вінницької і західних районів Миколаївської областей було сформовано нову румунську провінцію під назвою «Трансністрія».

— Закарпаття з 1939 р. залишалося під владою Угорщини.

3. Нацистський «новий порядок».

      Розчленування України стало однією зі складових політики «нового порядку», метою якої було створення українських земель на життєвий простір для арійської раси. Українські землі як найбільш родючі мали стати джерелом постачання продукції та сировини для «нової Європи». Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Та частина, що виживе, перетворювалась на рабів. По завершенню війни передбачалось переселити на українські землі 8 млн. німецьких колоністів.

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим:

Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний на род, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

...немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн тонн зерна, І ми повинні це зробити.

Ще відвертішим був рейхсляйтер генерал-губернаторства X. Франк|

який цинічно заявив:

Після нашої перемоги я відправлю українців хоч на фарш.

«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав у себе

— систему масового знищення людей;

— систему пограбування;у експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор

Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС).

На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів — євреїв, українців, росіян та інших, були Бабин Яр у Києві (понад 150 тис), Дробицький Яр ; Харкові (30 тис), Доманівка і Богданівка на Одещині понад 50 тис, тощо. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9і мирних жителів, серед яких 1,4—1,6 млн. євреїв.

Гітлерівці запровадили величезну кількість різних поборів з населення. Його змушували платити податки за будинок, садибу, двір, худобу, домашніх тварин (собак, кішок). Селянин, незалежно від того, мав чи не мав корову, мусив здати 600—700 літрів молока (або ж сплатити податок). Вводилося подушне — 120 крб. за чоловіка і 100 крб. за жінку. Крім офіційних податків, окупанти вдавалися до прямого пограбування, мародерства. Вони забирали в населення не тільки продукти харчування, а й майно, реквізували годинники велосипеди тощо.

Пограбування відбувалося з німецькою ґрунтовністю. Була створена система грабіжницьких заготівельних органів і найбільшим було «Центральне товариство Сходу», яке мало 30 комерційних відділів із 200 філіями на місцях. У його операціях приймали участь 250 німецьких сільськогосподарських фірм.

Пограбування України проявилося в таких цифрах: до березня 1943 р. до Німеччини було вивезено 5950 тис. тон пшениці 1372 тис. тон картоплі, 2120 тис. голів худоби, 49 тис. тон масла 220 тис. тон цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. голів овець.

До березня 1944 р. ці цифри вже значно виросли: 9,2 млн тон: зерна, 622 тис. тон м'яса та мільйони тон іншої промислової продукції і продовольства.

Серед інших заходів окупаційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини. Умови життя більшості остарбайтерів були нестерпними, за винятком окремих випадків. Мінімальна норма харчування і фізичне виснаження від надмірної праці спричиняли поширення хвороб і високий рівень смертності. Один із діячів ОУН Ю. Бойко так характеризував становище України: «Нині Україна — типова колонія. Методи колоніального поневолення мало чим відрізняються від тих, які європейці запроваджують серед чорношкірих в Африці». Усього протягом 1942—1944 рр. з Україні було вивезено близько 2,5 млн. осіб.

Одним із заходів «нового порядку» стало тотальне привласнення культурних цінностей УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї бібліотеки, храми. До Німеччини вивозилися коштовності, шедеврі живопису, історичні цінності, книги. За роки окупації було знищено велику кількість архітектурних пам'яток. До теперішнього часу залишається нез'ясованим, хто винен у знищенні Успенського храму Києво-Печерської лаври.

У різних регіонах окупаційний режим мав свої особливості:

На території дистрикту «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям надавалась перевага над поляками. У східних районах, що знаходились під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору.

На території Трансністрії режим був більш ліберальним — не було такого терору, дозволялась торгівля. Влада чітко виконувала свої функції.

Антонеску: «Брати на зайнятих місцевостях все, що потрібно, і все, що можливо, без всяких церемоній».

Цікаво знати

Перша колонія почала створюватися у липні 1942 р. у Вінницькій області площею 500 кв.км. Вона отримала назву  Гегевальд.  Там же було збудовано і ставку Гітлера – Вольвшансе (Вовче логово).

У вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду рейхскомісара України «випробуваного бійця» націонал-соціалістичної партії Е. Коха, який нагадував своїм підлеглим:

Я прибув сюди не для того, щоб роздавати благословення, а щоб допомогти фюреру. Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми прийшли сюди не для того, щоб роздавати манну небесну, а щоб створити передумови для перемоги. Ми — панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням.

…немає ніякої вільної України. Мета нашої роботи полягає в тому, що українці повинні працювати на Німеччину, що ми тут не для того, щоб ощасливити цей народ. Україна може дати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання повинно бути виконане, незважаючи на втрати. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн тон зерна, і ми повинні це зробити.

«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав у себе:

— систему масового знищення людей;

— систему пограбування;

— систему експлуатації людських і матеріальних ресурсів.

Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС). Загалом окупаційні формування складали близько 350 тис. чол.

На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, виявлено майже 300 місць масового знищення населення, 180 концтаборів, понад 350 гетто тощо. Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили систему колективної відповідальності за акт терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50 % євреїв і 50 % українців, росіян та інших національностей від загальної кількості заручників. Найбільшими місцями загибелі мирних жителів — євреїв, українців, росіян та інших, були Бабин Яр у Києві (від 100 до 150 тис.), Дробицький Яр у Харкові (30 тис.), Доманівка і Богданівка на Одещині (понад 50 тис.) тощо. Загалом на території України під час окупації було знищено 3,9 мирних жителів, серед яких 1,4—1,6 млн євреїв.

Порушуючи міжнародні конвенції, нацисти вдалися до масового знищення військовополонених на території України: в Янівському таборі (Львів) загинуло 200 тис., у Славутинському (так званому грослазареті) — 150 тис., Дарницькому (Київ) — 68 тис., Сирецькому (Київ) — 25 тис., Хорольському (Полтавська обл.) — 53 тис., в Уманській Ямі — 50 тис. чоловік. Загалом в Україні було знищено майже 2 млн військовополонених.

Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=VkACkR8iHrc

Переглянути презентацію

https://infourok.ru/prezentacya_na_temu_nacistskiy_noviy_poryadok_na_ukran-503571.htm

Тема: Колабораціонізм. Голокост

Опрацювати параграфи 68, 69

Запитання і завдання виконати письмово.

1. Що називають колабораціонізмом?

2. Які основні причини спонукали населення України йти на спрівпрацю з нацизмом в роки Другої Світової війни?

3. Які збройні формування з українців були створені нацистською окупаційною владою?

4.Що називають Голокостом?

5.Коли відзначають День пам'яті жертв Голокосту?

6. Кому присвоюють звання "Праведники світу"

7.Напишіть есе, сформулювавши своє ставленняя до явища колабораціонізму.

Матеріал до уроку

Голокост – планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки другої світової війни. Жертвами Г. стали 6 млн євреїв (в Україні – 1,4 млн). Це складало близько 63% європейського і 36% світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Г. Одні дослідники вказують на період 1933-1945 рр. , інші, на 1941-1945 рр. – тобто період систематичного масового знищення.

Колабораціонізм – явище, яке притаманне періоду другої світової війни. Співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами.

Концентраційний табір (концтабір) – місце для ізоляції і утримання “небажаних елементів” переважно у нелюдських умовах, які оголошувалися ворогами режиму. Установи в нацистській Німеччині і окупованій нею країнах. Вперше офіційно згадуються в Німеччині у 1933 р. Місце превентивного ув`язнення людей з мотивів політичного, національного та релігійного характеру, в якому вони опинялися за рішенням державної таємної поліції – гестапо, без слідства і суду, без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом утримання (ізоляції), і з метою поступового знищення в`язнів непосильної каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів Третього Рейху з характерними ознаками: повна ізоляція в`язнів; реєстрація ув`язнених та запровадження спеціального одягу і системи розпізнавальних знаків і номерів; охорона військами СС.

Табір смерті – територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. Шість таборів смерті (Освенцим (Аушвіц), Треблінка, Собібор,  Майданек,  Хелмно,  Бельцен (Берген-Бельзен)) були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесовець: це були “прості, але справно працюючі конвеєри смерті”. Процес знищення партії в`язнів займав одну-дві години. Пережили ці табори декілька сот людей.

Терор – знищення і залякування ворогів насильницькими засобами.

  

Голокост – геноцид єврейського народу

      Становлення «нового порядку» було тісно пов’язане з  «остаточним розв’язанням єврейського питання». Голокост – це планомірне й організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Жертвами Голокосту стали  6 млн євреїв Європи,  в Україні – 1,5 млн.  

  Частина українського єврейства, що проживала в західних регіонах, першою стала жертвою масових розстрілів. На світанку 22 червня 1941 року, захопивши прикордонне містечко Сокаль на Львівщині, нацисти розстріляли у центрі 11 євреїв, що випадково трапилися їм на шляху. Дорогою до міста німецькі солдати часом вигукували : « Смерть євреям!». Усіх представників єврейського населення обклали високими податками й виділили крихітні харчові пайки. Крім того, рейхкомісар Е.Кох запровадив спеціальний штрафний податок на організації та установи, у яких працювали євреї. Старі радянські паспорти, які містили інформацію про національність, значною мірою допомагали окупантам виявляти євреїв. Розстріли єврейського населення здійснювали бійці спеціально створених айнзацгруп, поліція порядку та допоміжна поліція. У перші ж дні окупації у містах Сокаль, Проскурів, Житомир, Могильов, Тараща, Переяслав, Чорнобиль, Умань, Кременчук, Баришівка, Фастів, Біла Церква, Іванків загинули тисячі євреїв..

  Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Саме тут нацистами за роки  окупації СРСР було знищено найбільшу кількість єврейського населення. 29 вересня 1941р. тут почалися масові розстріли, що тривали 103 тижні. Загалом близько ста тисяч євреїв, які залишалися в Києві, загинули в Бабиному Яру.

   

     Масові убивства були визнані неефективними для  «остаточного вирішення»  єврейського питання. У січні 1942 р. нацистське керівництво приймає рішення про створення  на території Польщі додаткових таборів смерті  - Освенцім з 1940р., Хелмно з 1941р , обладнаних газовими камерами і крематоріям   Треблінка, Собібор, Майданек, Белжець, до яких вивозили євреїв із західних областей  України. Створення таборів смерті супроводжувались масовим винищенням населення гетто, яких в Україні було понад 350. На території СРСР протягом 1941- 1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто , а їхні мешканці були відправлені до таборів смерті або знищені на місці.

20.05
Тема: Спроба відновлення Української держави. Початок збройної боротьби УПА.
Опрацювати параграф 70, 71

Запитання і завдання

ст. 220 дати відповіді на питання 1-5 (письмово) та  ст. 224 дати письмові відповіді на питання

1-8 .

Матеріал до уроку

Рух Опору – це національно – визвольний рух проти фашистів та встановлених ними порядків.

Причини розгортання Руху Опору:

1. Окупація батьківщини загарбниками

2. Жорстокість окупаційного режиму

3. Цілеспрямована діяльність радянського керівництва у організації Руху опору.

Форми діяльності

Пасивний	Активний
1. Саботаж окупаційній владі 2. Відмова працювати з окупаційною владою 3. Різноманітна допомога партизанам	1. Партизанський рух 2. Діяльність підпілля (озброєнні загони)

Джерела формування партизанських загонів:

1. Залишені в тилу ворога спеціальні сформовані загони

2. Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточені

3. Окремі громадяни які не були призвані до армії але були здатні носити зброю і мали бажання вести боротьбу

4. Примусове залучення до загонів

Течії Руху Опору

Рух Опору
Течія: Радянський партизанський та підпільний рух Опору		Течія: Національний рух Опору
Мета: відновлення Української РСР (у складі СРСР)		Мета: державна незалежність України
Організаційні форми: радянські підпільні групи,    партизанські загони		Організаційні форми:підпілля ОУН, збройні формування з 1941 р. – «Поліська Січ», з 1942 р. – УПА
Чисельність: 200-600 тис. осіб.		Чисельність: 50-200 тис. осіб.
Райони найбільш активних дій:Полісся, Чернігівщина, Сумщина		Райони найбільш активних дій: Полісся, Волинь, з 1943 р. - Галичина
1941 р. – створення підпільних обкомів, міськкомів та райкомів КП(б)У, ЛКСМУ; спроби організувати підпільні групи, партизанські загони. Результат: з 3500 партизанських загонів і груп на червень 1942 р. залишилося тільки 22. Загинуло 30 тис. партизан.	1941р.	Друга половина серпня – середина листопада 1941 р.   - «Олевська республіка» (територія біля м. Олевську в Поліссі, яку контролювали сили «Поліської Січі», що була створена за ініціативою уряду УНР в еміграції, кер. – Т. Бульба-Боровець)
30.05.1942 р. - постанова Державного Комітету Оборони  про створення при Ставці Верховного Головно-командування Українського штабу партизанського руху (нач. Т. Строкач) Результат: у 1942 р. радянським партизанам завезено 4 тис. автоматів ППШ. 175 кулеметів, 250 мінометів, 60 тис. гранат. 03.1942 р. - створення з’єднання партизанських загонів «Група об’єднаних загонів Україні» під командуванням О. Сабурова; з’єднання загонів Сумської обл. під командуванням С. Ковпака 28.07.1942 р. - створення Чернігівського партизанського з’єднання на чолі з О. Федоровим 26.10 – 11.1942 рр. - рейд партизанських з’єднань під командуванням С. Ковпака і О. Сабурова на Правобережну Україну з метою збору розвідданих, диверсій в тилу ворога, розповсюдження радянського партизанського руху	1942р.	14 жовтня 1942 р.    - за ініціативою ОУН-Б створена Українська повстанська армія
11.03 – 06. 1943 р. - рейд з’єднання партизанських загонів на чолі з О. Федоровим у Волинську обл. 12.06.-10.1943 р. - Карпатський рейд з’єднань партизанських загонів на чолі з С. Ковпаком. Перші сутички між радянськими партизанами та бійцями УПА 3.08-15.09.1943 р. - «рейкова війна» (під час Курської битви), тобто руйнування залізниць з метою припинення постачання німецьких військ	1943р.	17-23 лютого 1943 р.           - ІІІ конференція ОУН-Б. Офіційне затвердження створення УПА, проголошення тактики боротьби на два фронти: проти нацистської Німеччини і радянської влади. Восени 1943 р.головнокомандуючим УПА стаєРоман Шухевич (прізвисько – Тарас Чупринка)

Документ 1. Акт відновлення Україн­ської Держави. Львів, ЗО червня 1941р.

«1. Волею українського народу Організа­ція Українських Націоналістів під про­водом Степана Бандери проголошує від­новлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління най­кращих синів України.

2. Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з Національно-Соціалістичною Великонімеччиною, що під про­водом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає ук­раїнському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська Національна Революційна армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союз­ною німецькою армією проти москов­ської окупації за Суверенну Соборну Ук­раїнську державу і новий справедливий лад у цілому світі» (Хрестоматія з історії України. Частина друга. — К., 1990. — С. 173-174).

Переглянути презентацію за посиланням

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-ruh-oporu-v-ukraini-28260.html

 Переглянути відео за посиланням 

    https://www.youtube.com/watch?v=qXea2LmE6OQ

https://www.youtube.com/watch?v=mYhwVVue9Do

Тема: Польський рух Опору на західноукраїнських землях. Україно-польське протистояння

Опрацювати параграф 72

Запитання і завдання

ст. 227 дати відповіді на питання 1-5 та 7 (письмово)

Матеріал до уроку

Під час останньої світової війни Західноукраїнські землі, особливо Волинь і Закерзоння, стали ареною кривавої боротьби між поляками та українцями.

Ми не будемо заглиблюватися в деталі цього конфлікту, який сам по собі викликає осуд. Зародження й розвиток цього протистояння повинні стати предметом глибокого вивчення для українських і польських істориків. Це дозволило б краще пізнати обставини трагедії і визначити її справжні масштаби.

Сьогодні поляки, часто перебільшуючи цифри, вперто звинувачують українців, зокрема Організацію Українських Націоналістів (ОУН) та Українську Повстанську Армію (УПА), у масовому вбивстві польського населення. Польські історики замовчують той факт, що українці теж були жертвами цього конфлікту, бо прагнуть приховати участь поляків у кровопролитті, а всю відповідальність за трагедію перекласти на українських націоналістів. Однак такий погляд однобокий і суб’єктивний, а тому далекий від істини.

Сьогодні, гадаємо, настав час відкинути усі упередження й підійти до проблеми об’єктивно. Передусім треба з’ясувати, якими були вихідні позиції двох національних спільнот, що проживали на західноукраїнських землях, — корінного українського населення і польської національної меншини.

Прагнучи відновити Польську державу з кордонами 1939 року, поляки розглядали західну частину України як польську територію, що має знову відійти до Польщі після перемоги союзників над націонал-соціалістською Німеччиною.

Українці ж вважали, що ця територія належить їм і повинна увійти до складу Української держави, причому українські політичні партії, за винятком комуністів, прагнули незалежності України.

Операція «Вісла».

Робота з терміном.

Етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок — 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР. Замордовано тисячі українців які відмовлялись переселятись.

 Переглянути презентацію за посилання

ttps://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-ukra-nskiy-vizvolniy-ruh-u-1944-1950-h-rr-operaciya-visla-62615.html

Переглянути відео за посилання

https://www.youtube.com/watch?v=NvXE2dRFufg

27.05
Тема:  Корінний перелом у Другій світовій війні. Вигнання з України нацистських загарбників.

Опрацювати параграфи 74, 75

Запитання і завдання

ст. 234 дати відповіді на питання 1-6 (письмово) та ст. 238 дати відповіді на питання 1-3 (писсьмово)

Матеріал до уроку

     16 грудня 1942 р. Воронезький та Південно-Західний фронти перейшли у наступ. Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка Меловського району на Луганщині.

План Ставки визначав першочерговим завданням визволення Донбасу – головної вугільно-металургійної бази країни (операція «Стрибок»), а також Харківського промислового району (операція «Зірка»). Успішний наступ радянських військ продовжувався до лютого 1943 р. і увінчався визволенням Харкова. Передові частини радянських військ навіть підійшли до Дніпропетровська і Запоріжжя, просунувшись на 700 км вглиб.

      Але 19 лютого по 25 березня 1943 р. ворожі частини здійснили потужний контрнаступ, супротивник повернув під свій контроль ряд цих територій.                  15 березня німецькі війська захопили Харків, а 18 березня Бєлгород. У результаті німецьких контрударів утворився Курський виступ, так звана Курська дуга.  Але, незважаючи на невдачі, стратегічна ініціатива залишалася на боці Червоної армії.

Перемога під Курськом відкрила можливість для широкого наступу Червоної Армії на всьому південному напрямку радянсько-німецького фронту.

На Харківському напрямку успішно діяли війська Степового фронту, які разом з військами Воронезького фронту 3 серпня 1943 року успішно розпочали Харківсько - Бєлгородську операцію. Війська Степового фронту  оточили Харків з трьох боків і в ніч на 23 серпня розпочали штурм міста. До 11 години  Харків був визволений. Більша частина ворожого угруповання, яке утримувало місто, була знищена, решта гітлерівців відступила

Після розгрому радянськими військами орловського та бєлгород-харківського угруповань ворога одночасно в контрнаступ перейшло одинадцять фронтів. Ставка розробила оперативний план, згідно з яким ставилося завдання знищити ворожі підрозділи на Лівобережжі, не даючи їм змоги закріпитися на річках Десні, Ворсклі, Молочній, щоб потім, образно кажучи, «на плечах відступаючого ворога» форсувати Дніпро.

Однією з військових операцій по визволенню України стала Донбаська операція 13 серпня - 22 вересня 1943 р.

 На початку Донбаської операції гітлерівське угруповання, яке обороняло Донбас (командувач – генерал-фельдмаршал Манштейн), мало у своєму складі близько 540 тис. чоловік, 5 400 гармат і мінометів, 900 танків і штурмових гармат, близько 1 100 літаків.

Радянські війська Південно-Західного та Південного фронтів (командувачі – генерали Малиновський і Толбухін) мали перевагу: 1 053 тис. чоловік, близько 21 тис. гармат і мінометів, 1 257 танків і САУ (самохідних артилерійських установок), близько 1 400 літаків. 7 вересня 1943 р. рейхсфюрер СС Гіммлер віддав наказ керівництву військ СС і поліції про застосування в Україні тактики «випаленої землі». Цього ж дня командуючий групою армій «Південь» Манштейн доповідав Гітлеру, який прибув на нараду до Запоріжжя: «Противнику вдалося зробити пролом на північному фланзі 6-ої армії шириною 45 км, де б'ються тільки залишки наших двох дивізій... Хочемо чи не хочемо ми будемо вимушені відійти за Дніпро...»

8 вересня 1943 р, радянські війська визволили Сталіно (Донецьк) – центр Донбасу. Гітлер вимушений був погодитися на подальший відступ німецьких військ із Донбасу. Щоб врятувати від повного розгрому діючі на Україні частини, гітлерівське командування змушене було відвести свої війська за Дніпро.

Центральною подією у визволенні України стала масштабна, героїчна кровопролитна битва за Дніпро.

Битва за Дніпро радянських військ на Україні в серпні — грудні 1943 р. проводилася з метою звільнення Лівобережної України, Північної Таврії, Донбасу і Києва, а також створення міцних плацдармів на правом березі Дніпра. Після поразки під Курськом німецьке командування розробило план оборони «Вотан». Він передбачав створення від Балтійського до Чорного моря добре укріпленого Східного валу, який проходив по лінії Нарва — Псков, — Гомель і далі по Дніпру. Цей рубіж повинен був, за задумом німецького керівництва, зупинити просування радянських військ на захід.

Битва за Дніпро складалася з двох етапів. На першому етапі, під час проведення Чернігівсько-Полтавської операції (26 серпня — 30 вересня),  частини Червоної Армії звільнили  Донбас, Лівобережну Україну, вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська  з ходу форсували Дніпро і оволоділи рядом плацдармів на його правому березі. В операції брали участь війська Центрального, Воронезького і Степового фронтів. Вона проходила одночасно з Донбасівською операцією.

На другому етапі (жовтень-грудень 1943 р.) радянські війська ліквідували ворожі плацдарми у районі Запоріжжя та Мелітополя і створили власні стратегічні плацдарми на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука.

Центральною стала  Київська стратегічна операція (12 жовтня - 23 грудня 1943 р.), метою якої був розгром київського угруповання німців, визволення Києва, а також створення стратегічного плацдарму на правому березі Дніпра для створення передумов подальшого наступу.

Висновки

     Битва за Дніпро стала рідкісним в історії воєн прикладом  масштабного і швидкого форсування широкої водної перешкоди при запеклому опорі крупних сил супротивника. На думку німецького генерала фон Бутлара, в ході цього наступу «російська армія продемонструвала свої високі бойові якості і показала, що має в своєму розпорядженні не тільки значні людські ресурси, але і прекрасну військову техніку»

 Наступальний порив, масовий героїзм, самопожертва воїнів, були відзначені високими нагородами (2438 воїнів отримали за форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу (20% від загального числа нагороджених цим званням за війну).     Разом з тим,  битва за Дніпро продемонструвала, грубі, трагічні прорахунки Ставки, командування фронтів, планування окремих операції з урахуванням «червоних» дат календаря, невиправдано великі людські втрати.

Звільненням столиці не закінчилась київська епопея. У листопаді - грудні гітлерівське командування робило відчайдушні спроби знову захопити місто і повернути хід подій в Україні на свою користь.

Радянське командування зуміло опанувати обстановку і відповісти контрударом на спроби контрнаступів.[6 c.103-104]

У листопаді – грудні війська 2-го Українського фронту успішно форсували Дніпро і після запеклих боїв звільнили Черкаси. Частини 3-го Українського фронту звільнили Кременчук і Дніпропетровськ і створили 400-км плацдарм на правому березі Дніпра.

Визволення України від нацистських загарбників у 1943-1944роках.

Дата	Операція	Фронти	Наслідки
3-23.08.1943	Бєлгород-Харьківська	Степовий, Воронезький	Звільнення Харківа
13.08-22.09.1943	Донбаська	Південний, Південно-Західний	Звільнення Сталіно (Донецьк), Донбасу
26.08-30.09 1943	Чернігівсько-Полтавська	Степовий, Центральний, Воронезький	Звільнення Лівобережної України, захоплення 21 плацдарму
12.10-23.12.1943	Київська	1-й Український	Звільнення Києва
24.12.1943- 12.04.1944	Дніпровсько  - Карпатська стратегічна   операція
Перший етап 24.12-14.01.1944	Житомирсько-Бердичівська	1-й Український	В ході двомісячного зимового наступу  були розгромлені    угруповання противника(«Південь». Група «А»), звільнені Київська, Дніпро-петровська, Запорізь-ка , Житомирську, Рівненської, Кіровоградську області,                              на другому етапі війська форсували Буг і Дністер,звільнені Вінниця,Кам’янець -Подільський, Тернопіль, Чернівці, Миколаїв, Одеса, 26 березня  війська 2-го Українського вийшли на державний кордон з Румунією, 28 квітня-Чехословаччиною.
5-16.01.1944	Кіровоградська	2-й Український
24.01-17.02.1944	Корсунь-Шевченківська	1 Український
27.01-11.02.1944	Рівненсько-Луцька	1-й Український
30.01-29.02.1944	Нікопольсько-Криворізька	3-й та 4-й  Українські
Другий етап 4.0.03-17.041944	Проскурівсько-Чернівецька	1-й та 2-й Українські
5.0.03-17.041944	Умансько-Ботошанська	2-й Український
6-18.03.1944	Березнегувато-Снігурівська	3-й Український
26.03-14.04	Одеська	3-й Український
8.04-12.05.1944	Кримська	4-й Український	Звільнення Криму
13.07-29.08.1944	Львівсько-Сандомирська	1-й Український	Звільнення Західної Україна та частина Польщі.
20-29.08.1944	Яссько-Кишинівська	2-й та 3-й Українські	Виведена з війни Румунія, звільнення М РСР і Ізмаїльська область УРСР
8.09-28.10.1944	Східно-Карпатська	1-й та 4-й Український	Звільнення Закарпаття , завершення визволення України

Додаток № 3

Фронти радянських військ, що діяли в України у 1943-1944 рр.

Воронезький фронт

Степовий фронт

Південно-Західний фронт

Південний фронт

   

                                      

Перший Український фронт (М.Ватутін)

Другий  Український фронт (І.Конєв)

Третій           Український фронт (Р.Малиновський)

Четвертий Український фронт (Ф.Толбухін)

Переглянути відео за посиланням 

https://www.youtube.com/watch?v=ocJP_zmH848

https://www.youtube.com/watch?v=sCew_mejUkA