11 клас

11 клас

17.03
Тема: "Прискорення", гласність, "нове мислення"
Опрацювати параграф 27
завдання ст.214
питання 1. Укладіть у хронологічній послідовності події, які характеризують початок і розгортання в СРСР політики "перебудови"(письмово)
питання 3. На підставі наведених у підручнику і додаткових матеріалів спвівставте результати перетворень із намірами радянського керівництва на початку реформ (письмово)
Виписати у зошит етапи "перебудови" , "прискорення", "нове мислення".

Додаткова інформація

П е р е б у д о в а (рос. «перестройка») — теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки, що зумовлювалось низкою факторів.
Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: -
ЕКОНОМІКУ – перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних; - ВНУТРІШНЮ ПОЛІТИКУ – демократизація суспільного життя та забезпечення народовладдя; - ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ – припинення "холодної війни" та побудова загальноєвропейського дому; -
СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ – поліпшення матеріального та культурного добробуту населення; - ІДЕОЛОГІЮ – ліквідація цензури, гласність, вільне виявлення думки громадян

Основні напрями політики реформ М. Горбачова
1. Демократизація суспільства. Створення правової держави. 2. Гласність. 3. Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади. 4. Утвердження багатопартійності. 5. Запровадження інституту президентства. 6. Підготовка нового союзного договору. 7. Політика нового мислення у зовнішніх відносинах. 8. Підтримка демократичних революцій у Східній Європі
Робота з документами – Леонід Кравчук, перший президент України
«Нам хотілося, щоб все це змінилося: цей консерватизм, щорічні похорони генсека, щорічні виклики вночі, писати від ЦК траурні документи… Все це настільки вже обридло, настільки було неавторитетним, що коли було проголошено перебудову й визначено основні її шляхи — насамперед науково-технічний прогрес (це те, на чому найдовше у своїй доповіді зосередився Горбачов: що нам потрібні нові технології, що ми не можемо відставати від Заходу) — це було сприйнято більшою частиною пленуму на «ура». …Основне значення перебудови полягало в тому, що вона відкрила очі партійним керівникам, інтелігенції, політичній еліті на те, що ми відстали від західних країн на 50–100 років».

19.03
Тема: "Прискорення", гласність, "нове мислення"
Опрацювати параграф 27
завдання ст.214
питання 1. Укладіть у хронологічній послідовності події, які характеризують початок і розгортання в СРСР політики "перебудови"(письмово)
питання 3. На підставі наведених у підручнику і додаткових матеріалів спвівставте результати перетворень із намірами радянського керівництва на початку реформ (письмово)
Виписати у зошит етапи "перебудови" , "прискорення", "нове мислення".

https://www.youtube.com/watch?v=RfF8c--f-EI

31.03
Тема : Лібералізація суспільного та культурного життя. Національні рухи.
Опрацювати параграф 28
Завдання ст.221.
питання 1. Укладіть у хронологічній послідовності події, які характеризують спроби під час "перебудови" реформувати політичну систему в СРСР. (письмово)
питання 3. Поясніть зміст поняття "парад суверенітетів". Зберіть додаткову інформацію про спроби створити на місці СРСР оновлений "союз суверенних держав" (письмово)

02.04
Тема: Лібералізація суспільного та культурного життя. Національні рухи
Опрацювати параграф 28 п.3.
Запитання
1. Визначте способи, якими М. Горбачов намагався запобігти розпаду СРСР. Чому президент прагнув утримуватися від застосування збройної сили?(усно)
Додаткова інформація
Характеристика політичних партій у 1989-1991 рр.

Характеристика політичних партій у 1989—1991 рр.

Політичний напрям партії	Ідеологічні ознаки
Ліві	Збереження рад народних депутатів як політичної основи. Змішана економічна система зі збереженням пріоритету державної та колективної форм власності. Адміністративний контроль за розподілом продукції та цінами. Адміністративні методи боротьби з «тіньовою» економікою. Безкоштовна освіта і медичне обслуговування. Конфедеративні відносини України з республіками СНД тощо
Соціал-ліберальні (лівоцентристські)	Рішуче здійснення економічних реформ. Поліпшення добробуту людей. Зміцнення державності. Забезпечення державою правових умов для гідного життя та безпеки людини
Неоконсервативні (правоцентристські)	Поєднання національно-культурних традицій із сучасними реформами. Орієнтація на інтеграцію з економічними та військовими структурами Заходу. Вихід із СНД
Націоналістичні (праворадикальні)	Проголошення пріоритетності прав нації над правами особи. Орієнтація на власний шлях розвитку. Відмежування від Росії. Обмеження впливу Заходу. Протекціонізм щодо національного виробництва. Збереження ядерної зброї

Формування багатопартійності в Україні

Дата створення	Назва партії, лідери	Програма діяльності
Жовтень 1989 р.	Українська націоналістична партія (УНП). Лідер Г. Приходько	Відновлення УНР 1918 р. в її етнографічних кордонах
Березень 1990 р.	Демократична партія України (Дем-ПУ). Лідери Ю. Бадзьо, Д. Павличко	Свобода, справедливість, народовладдя, побудова демократичного гуманного суспільного устрою самостійної соборної Української держави
Квітень 1990 р.	Українська християнсько-демократична партія (УХДП). Лідер В. Січко	Боротьба з розбудови вільної, самостійної, християнської партії
Квітень 1990 р.	Українська республіканська партія (УРП). Лідер Л. Лук'яненко	Побудова української незалежної соборної держави
Травень 1990 р.	Соціал-демократична партія та об'єднана соціал-демократична партія України. Лідери А. Павлишин, О. Сугоняка, 0. Алін	Демократичний соціалізм як модель демократичних свобод та конкуренція різних форм власності, федеративний устрій України
Червень 1990 р.	Українська селянсько-демократична партія. Лідер С. Плачинда	Побудова незалежної самостійної Української народної держави, де загальнолюдські цінності переважають над класовими
Вересень 1990 р.	Партія зелених України. Лідер Ю. Щербак	Фізичне та духовне відродження українського народу, забезпечення йому права на життя в екологічно чистому середовищі
Листопад 1990 р.	Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ)	Ліберальні цінності, вільний розвиток особистості, розбудова незалежної демократичної України
26 жовтня 1991 р.	Соціальна партія України. Лідер О. Мороз	Національне відродження, за незалежну Україну, за пріоритет суспільних форм власності

Відповіді на письмові завдання учням 11-А класу надсилати в телеграм на номер 0673961649 (Інна Михайлівна)

03.04

Тема: Українське суспільство в період перебудови. Чорнобильська катастрофа

Опрацювати параграф 29 пункт 1.

Запитання і завдання

1. З'ясуйте причини аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р.

2.Проаналізуйте (з використанням карти) екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи. Зберіть додаткову інформацію про "зону відчуження"

3. На основі опрацьованого матеріалу заповніть таблицю

Чорнобильська катастрофа
Дата_______________
*Причини*	*Наслідки*

Додаткова інформація

https://www.youtube.com/watch?v=_bXwI5dhXRk

https://www.youtube.com/watch?v=UhgXiUf9vX8

Учні 11- А класу письмові відповіді можна надсилати на електронну адерсу scobeeva1975@gmail.com

Шановні учні 11-Б класу!
Прошу відповіді надсилати на пошту за адресою : razd2302@gmail.com
Виконати Д/З можна у зошиті: запишіть повністю запитання та повністю
відповіді, зробивши міні-конспект. Присилати можна фото конспектів.

Готуємось до тематичного тестування. День та час буде призначено додатково.

Для тренування - тести онлайн:

https://naurok.com.ua/test/rozpad-radyanskogo-soyuzu-ta-vidrodzhennya-nezalezhnosti-ukra-ni-2677.html

https://test.izno.com.ua/rozpad-radyanskogo-soyuzu-ta-vidrodzhennya-nezalezhnosti-ukrayini/

http://interactive.ranok.com.ua/theme/contentview/pdrychniki/storya-ykrani-rven-standarty-pdrychnik-dlya-11-klasy-zakladv-zagalno-seredno-osvti-gsem-o-v-martinyuk-o-o/13798-testov-zavdannya-dlya-pdgotovki-do-tematichnogo-otsnyuvannya-za-rozdlom-4-vdnovlennya-nezalezhnost-ykrani/24556-testov-zavdannya-dlya-pdgotovki-do-tematichnogo-otsnyuvannya-za-rozdlom-4-vdnovlennya-nezalezhnost-ykrani

07.04.

Тема: Українське суспільство в період перебудови . Активізація громадських ініціатив в українському суспільстві

Опрацювати параграф 29. пункт 2, 3

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте обставини створення, програмні засади й діяльність Української Гельсінської спілки та Народного руху України (письмово)

2. Визначте, зміст поняття "Революція на граніті" (письмово)

3. Визначте історичне значення виборів до Верховної Ради УРСР 1990 р. Яку роль у досягненні Україною Суверенітету відіграла ВР УРСР? (письмово)

4. Коли і за яких обставин була прийнята Декларація про державний суверенітет України, у чому полягає її історичне значення.(письмово)

Додаткова інформація

https://history.vn.ua/compendium/serednicka-ukraine-history-1939-2003-11-class/29.php

http://hvylya.net/analytics/history/revolyutsiya-na-graniti-bunt-pokolinnya-1990-h.html

https://dyvys.info/2016/10/02/revolyutsiya-na-graniti-zgadaty-vse-yak/

09.04
Тема: Національно-культурне та повсякденне життя
Опрацювати параграф 29 пункт 4
Запитання і завдання
1. Як вплинула суспільно-політична та соціально-економічна криза 1980-х років на повсякденне життя мешканців України?
2.Розпитайте рідних і знайомих про проблеми, з якими стикалисялюди в той час (зокрема у сфері зайнятості, освіти, медицини, безпеки)
3. Спробуйте визначити цінності, які стали важливими для українського суспільства в результаті "перебудови".

Матеріал до теми
http://www.myshared.ru/slide/1075381/

https://naurok.com.ua/perebudova-v-srsr-ta-v-ukra-ni-rozgortannya-nacionalnogo-ruhu-22183.html

10.04
Тема: "Осінь народів": революції в Центрольно-Східній Європі.
Опрацювати параграф 30 пункт 1, 2
Запитання і завдання
1. Схарактеризуйте соціально-економічну та соціально-поітичну ситуацію в Польщі в 1980-х роках..
2. Чому в Польщі став можливим "Круглий стіл
" між владою та опозицією, а відтак швидкий демонтаж комуністичного устрою?
3. Порівняйте суспільно-політичні процеси в Чехословаччині та Югославії на змалі 1980-1990-х років. Поясніть причини розпаду цих країн.

Розпочати заповнювати таблицю

«Демократичні революції наприкінці 80-х – на початку 90-х р.р. ХХ ст..»)

Польща	Чехословаччина	Угорщина	Болгарія	Румунія	Югославія

Матеріал до теми:

Криза тоталітарного режиму у Східній Європі виявилась загальною. Вона охопила економічну, соціальну, політичну і моральну сфери. Політичне банкрутство керівництва правлячих партій, недосконалість адміністративно-командних методів управління та небажання більшості населення жити в умовах тоталітарного режиму - усе це зумовило виникнення своєрідної революційної ситуації в цих країнах. Можна виділити такі причини демократичних революцій:

· Економічна криза

· Порушення прав людини,переслідування свободи та інакомислення з боку держави.

· Політика «перебудови» і «нового мислення» в СРСР не знайшла відклику в керівництва держав регіону,поглибило кризові явища.

Ситуація неоднаково складалась у кожній окремій країні. Однак загальним для всіх країн було прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, установити демократичну форму правління, оновити на основі широкої демократії соціально-економічне та політичне життя суспільства. Для соціальних революцій у країнах Східної Європи потрібен був зовнішній поштовх, який би послабив тоталітарну державу. Таким поштовхом стала «перебудова» в СРСР.

«Перебудова» сприяла посиленню впливу реформаторських елементів у комуністичних партіях і зумовили дискредитацію консервативного неосталіністського керівництва. Вона позбавила народи Східної Європи страху перед можливістю радянської інтервенції. M. С. Горбачов у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи відмовився від «доктрини Брежнєва» і визнав право народів цих країн самостійно обирати шлях свого розвитку.

Події 1989-1990 р.р. за своїм характером були дійсно революційними, оскільки кардинально змінювали характер суспільно-політичних та соціально – економічних відносин у регіоні.

Форми та методи демократичних революцій були різними – від оксамитової революції в Чехословаччині до кривавих зіткнень у Румунії, що призвели до численних жертв.

ДЕМОКРАТИЧНІ РЕВОЛЮЦІЇ (1989-1991)

Спільні ознаки

Особливості

-Революції розгорталися майже одночасно у другій половині 1989-1990 рр.

-Широка участь у революційних подіях народних мас: масові страйки, демонстрації, акти громадянської непокори. Студентство, що було каталізатором усіх подій, першим розпочинало виступи.

-Провідну роль у цих подіях відіграла інтелігенція.

Робітники склали основну масу страйкарів і демонстрантів.

Усіх представників суспільства об’єднала спільна мета — прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих комуністичних і робітничих партій

Події у Польщі розпочалися раніше за усіх, ще на початку 80-х років, і були розведені у часі.

Партійна верхівка Угорщини добровільно склала свої владні повноваження.

У Чехословаччині події розгорталися мирним, безкровним шляхом.

Події в Румуні супроводжувались насильством.

Революція в Югославії йшла паралельно з розпадом країни і призвела до тривалого міжнаціонального конфлікту і війни.

Революції розпочалися майже одночасно. Це пояснювалося,по-перше,зрілістю передумов і високим ступенем соціальної напруженості в усіх цих країнах і,по-друге,розумінням того,що СРСР не втручатиметься в справи своїх західних сусідів: не надаватиме підримки консервативним силам,які прагнули загальмувати демократичний процес.

У кожній країні революційні події мали свою специфіку.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-osin-narodiv-revolyuci-v-centralno-shidniy-vropi-163801.html

13.04.2020

Шановні учні 11-Б класу!!!

Обов’язково пройдіть тестування з теми

«РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ Й
ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
(1985 - 1991 рр.)»
до 14. 04.20 включноза адресою:

https://forms.gle/KtQWfuY1iPZZdPwe8

На підсумкову оцінку за тему буде впливати
систематичне виконання Д/З та результати тестування.

Поліщук Людмила Веніамінівна

14.04
Тема: "Осінь народів": революції в Центрально-Східнійї Європі
Опрацювати параграф 30 пункти 3,4
Запитання і завдання
1. Схарактеризуйте демократичні перетворення в Угорщині, Румунії та Болгарії на зламі 1980-1990-х років.
2. Чому спроба покласти край комуністичній монополії на владу в Румунії призвела до застосування збройної сили?
3. Які суспільно-політичні виклики з'явилися перед двома німецькими державвами на зламі 1980-1990-х років?
4. Поміркуйте про історичне значення падіння Берлінського муру та об'єднання Німеччини.
5. Зберіть доаткову інформаціюпро подолання німцями роз'єднаності. Як ви гадаєте ч справдилися надії , які вони пов'язували з падінням Берлінського муру?
6. Закінчити завнення таблиці

«Демократичні революції наприкінці 80-х – на початку 90-х р.р. ХХ ст..»)
Мтеріал до уроку

Значення об’єднання Німеччини

1. Об’єднання Німеччини стало великою історичною подією міжнародного значення, яка завершила важливий етап повоєнної історії Німеччини та Європи.

2. Об’єднана Німеччина:

• значно зміцнила становище країни на міжнародній арені;

• здобула цілковитий державний суверенітет у своїх внутрішніх і зовнішніх справах.

Здобутки і проблеми

Шановні учні 11-Б класу! Нагадую!

Виконати Д/З можна у зошиті:

запишіть повністю запитання та повністю відповіді.

Надсилати можна фото конспектів за адресою:

razd2302@gmail.com або у Viber за номером: 0688400623.

Поліщук Людмила Веніаминівна.

Учні 11-А класу! Нагадую1

Надсилати фото конспектів можна надсилати за адресою:
scobeeva1975@gmail.com

16.04
Тема: Серпневий заколот 1991 року.
Опрацювати параграф 31 пункт 1
Запитання і завдання
1. Якими були передумови та наслідки заколоту в СРСР 19-21 серпня 1991 року ? (письмово)
2. Чому цей заколот прискорив розпад Радянського Союзу?
Додаткова інформація

1.Організація державного перевороту.

О 6 годині ранку 19 серпня 1991 року теле- і радіоканали передали повідомлення з Москви про створення Державного Комітету з надзвичайного стану (ДКНС) (рос. Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП) і звернення ДКНС до радянського народу.

До складу комітету (незаконного, бо його створення не було передбачено тодішньою Конституцією Радянського Союзу) увійшли:

Ø віце-президент СРСР Генадій Янаєв (26 серпня 1937 - 24 вересня 2010),

Ø прем'єр-міністр СРСР Валентин Павлов (26 вересня 1937 — 30 березня 2003),

Ø голова КДБ СРСР Володимир Крючков (29 лютого 1924 - 23 листопада 2007),

Ø міністр оборони Дмитро Язов,

Ø міністр внутрішніх справ Борис Пуго (19 лютого 1937 - 22 серпня 1991),

Ø заступник голови Ради оборони СРСР Олег Бакланов,

Ø президент Асоціації державних підприємств та об'єднань промисловості, транспорту та зв'язку Олександр Тізяков,

Ø голова Селянської спілки СРСР Василь Стародубцев.

У зверненні путчисти оголосили про введення надзвичайного стану у деяких районах СРСР, припинення виходу більшості ЗМІ. Також віце-президент СРСР Янаєв, нібито через хворобу Горбачова, бере на себе обов'язки глави держави.

У «Постанові №1 ДКНС» було перераховано перелік заходів, якими мав бути збережений СРСР:

· оголошено недійсними закони та рішення органів влади та управління союзних республік, що суперечили законам СРСР.

· призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, «що чинять перешкоди нормалізації ситуації» (таким визнали би, зокрема Народний Рух України, УНА-УНСО).

2. Спроба державного перевороту і Україна.

Події серпня виявили реальні, а не декларативні позиції й наміри всіх політичних сил і державних органів в Україні. Керівництво ЦК КПУ опинилося на боці заколотників. Секретаріат ЦК надіслав на місця шифрограму, у якій схвально оцінював переворот і пропонував парткомам «організувати» підтримку дій ДКНС.

Присланий заколотниками в Україну генерал В. Варенніков заявив, що в разі непідтримки рішень ДКНС, проведення страйків, акцій непокори будуть застосовані війська. Він, заручившись підтримкою першого секретаря КПУ С. Гуренка, намагався схилити Голову Президії ВР УРСР Л. Кравчука до визнання ДКНС. Та спроби виявились марними. Кравчук, вважаючи, що будь-які масові виступи населення можуть спровокувати заколотників до введення військ до Києва та інших міст, масових арештів, закликав до спокою і витримки. Він заявив, що будь-які зміни мусять відбуватися на основі закону і немає підстав для введення в республіці надзвичайного стану. Тим самим він не визнав правомочними розпорядження ДКНС на території України. Військові та міліція на території України не підтримали заколотників. Союз офіцерів України запропонував організувати загони добровольців для захисту українського парламенту, а також закликав військових — громадян України — не виконувати розпорядження ДКНС.

Деякі місцеві Ради, особливо в західних областях, рішуче та недвозначно засудили заколот. У зверненні керівників Львівської обласної Ради до населення області містився заклик «при спробі насильницького усунення демократично обраної народом влади відповісти масовими актами громадської непокори». Харківська міська Рада кваліфікувала дії ДКНС як найтяжчий злочин.

В Україні проти заколотників послідовно й рішуче виступила тільки опозиція — представники Руху і новоутворених демократичних партій. Вони виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР, закликали до організації загального страйку.

Тим часом у ніч з 20 на 21 серпня віддані ДКНС війська здійснили спробу штурму Білого дому в Москві. Під час штурму загинуло троє осіб. Спецпідрозділи, які мали завершувати операцію, відмовились від будь-яких дій. Стало зрозумілим, що заколот провалився.

22 серпня Президія ВР УРСР ухвалила рішення про скликання позачергової сесії парламенту.

17.04.
Тема: Проголошення незележності України
Опрацювати параграф 31 пункт 2
Запитання і завдання
1. Схарактеризуйте політичні обставини й опишіть переіг подій, пов'язанихх з проголошення у 1991 р. державної незалежності України (письмово)
2. Скориставшись інтернет-ресурсами, знайдіть фотоматеріали з дня проголошення незалежності України, якими були тоді суспільні настрої?
3. Проаналізуйте Акт проголошення незалежності України. Поміркуйте про історичну тяглість ідеї української державності.

Додаткова інформація

Новоогарьовський процес – це серія зустрічей Михайла Горбачова з представниками союзних республік в президентській резиденції Ново-Огарьово (неподалік Москви) протягом 1991 року з метою створення нового союзного договору. Він розпочався після Всесоюзного референдуму і продовжувався з деякими перервами . Попереднє підписання договору планувалося провести 20 серпня 1991 року.

19 серпня 1991 р. засоби масової інформації повідомили про утворення у Москві Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС), до якого ввійшли 8 осіб : Віце-президент СРСР Г.Янаєв , прем’єр-міністр В. Павлов , голова КДБ В. Крючков , міністр оборони Д. Язов , міністр внутрішніх справ Б. Пуго , голова християнського союзу Стародубцев , Заступник міністра оборони Бакланов та голова асоціацій державних підприємств Кизяков. ДКНС заявив , що у зв’язку із погіршенням стану здоров’я президента М. Горбачова , вони беруть владу у свої руки і мають намір відновити в країні порядок та не допустити розпаду СРСР. Сам Горбачов був ізольований на президентській дачі Форос у Криму. В окремих місцевостях Союзу вводився надзвичайний стан терміном на 6 місяців в тому числі і в Мокві (були введені танки)

Призупинялася діяльність усіх політичних партій (окрім КПРС), громадських організацій і рухів демократичного спрямування, заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків, встановлювалася жорстка цензура над засобами масової інформації, заборонявся вихід газет, окрім кількох лояльних до ДКНС видань. (їх було 9: серед них відомі - «Правда», «Известия»,та інші).

Проте змовники відразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва Російської федерації на чолі з президентом Б.Єльциним. На захист демократії та Білого дому (приміщення верховної ради РРФСР) вийшли сотні тисяч жителів Москви. Рішучі дії Єльцина підтримала більшість урядів країн світу . 22 серпня заколот провалився.

Події серпня показали реальні наміри і політичних сил і державних органів влади в Україні

Присланий заколотниками до Києва командувач сухопутних військ СРСР генерал В. Варенников наказав ВРУ підтримати дії ДКНС. . Він попередив, що спроби невиконання наказів ДКНС призведуть до негайного запровадження в республіці надзвичайного стану., особливо у Західній Україні . «У Західній Україні немає радянської влади, суцільний «Рух». У західних областях необхідно запровадити надзвичайний стан. Припинити страйки. Закрити всі партії, крім КПРС, їх газети, припинити та розігнати мітинги. Вам необхідно здійснити надзвичайні заходи, щоб не склалася думка, що ви йдете старим курсом… Армія приведена у повну бойову готовність, і ми підемо на все , аж до пролиття крові».

ЦК КПУ та більшість облвиконкомів республіки , керівництво Кримської АРСР підтримали путчистів. А Голова Верховної Ради УРСР Л. Кравчук закликав громадян до спокою і витримки , а відповідні оцінки і висновки зробить Президія і Верховна Рада України. Ввечері 20 серпня ВРУ прийняла заяви, у якій зазначалося, що постанови ДКНС не мають юридичної сили на території УРСР

Що стосується партій і громадських організацій України демократичного спрямування , то вони провели мітинги, у ході яких засудили спробу державного перевороту і закликали не підкорятися розпорядженням путчистів.

22 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради прийняла рішення про скликання 24 серпня позачергової сесії Верховної Ради України

24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради України з доповіддю про політичну ситуацію виступив Л. Кравчук. Співдоповіді зробили народні депутати: О. Мороз — від більшості та І. Юхновський — від опозиції.

У їх доповідях проголошувалася одна думка: вжити рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Л. Кравчук виніс на голосування проект Акту проголошення незалежності України.

Історичне значення проголошення незалежності України

(Почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави.( протягом грудня 1991р. незалежність України визнали 68 країн світу

Віковічна мрія багатьох поколінь українського народу втілилася в життя, українці нарешті здобули власну державу і отримали могутній поштовх для подальшого розвитку національного життя.

Прагнення до незалежності було підтверджено на Всеукраїнському референдумі переважною більшістю народу.

Вибороти незалежність вдалося без кровопролиття.

Вперше в Україні було всенародно обрано Президента.

До виборчого бюлетеня по виборах президента було включено шість кандидатів :

I. Кравчук (Голова Верховної Ради України);

В. Гриньов (заступник Голови Верхової Ради України);

В. Чорновіл (голова Львівської обласної ради, один із керівників Народного Руху України);

Л. Лук'яненко (голова Української республіканської партії);

І. Юхновський (керівник опозиційної Народної Ради у Парламенті республіки);

Л.Табурянський (голова Української народної партії, підприємець);

О. Ткаченко (міністр сільського господарства України), який на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру на користь Л. Кравчука.

Уже в першому турі виборів , набравши 61,6% голосів , переміг Л.Кравчук.

https://www.youtube.com/watch?v=TdYk5aYKoGY

Шановні учні 11-Б класу!

Письмову частину Д/З: «Схарактеризуйте політичні обставини й опишіть перебіг подій, пов'язаних з проголошення у 1991 р. державної незалежності України» виконати у зошиті та надіслати фото конспектів за адресою:

razd2302@gmail.com або у Viber за номером: 0688400623.

21. 04.20 (вівторок) з 12.00 до 16.00 відбудеться онлайн - тестування за темою «Проголошення незалежності України.» (посилання буде тут).

На оцінку буде впливати виконання Д/З та результати тестування.

21. 04.20 (вівторок) з 12.00 до 16.00

відбувається онлайн - тестування

за темою «Проголошення незалежності України.»

за адресою: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=622401

Поліщук Людмила Веніамінівна

23.04
Розділ 6. Україна в сучасному світі
Тема: Україна: труднощі та здобутки державного будівництва
Опрацювати параграф 32 пункт 1 (скласти конспект у зошит)
Запитання і завдання
1. Проаналізуйте соціально-економмічні перетворення в незалежній Україні.
2. Визначте їхні здобутки і невдачі.

Додаткова інформація:

90-ті роки для України можна назвати роками економічної трансформації. Суть соціально-економічних перетворень загалом зводилася до того, щоб змінити існуючу економічну систему і забезпечити економічне зростання. Як же відбувалися трансформаційні процеси в українській економіці?

Першим кроком на шляху до незалежної української економіки було прийняття «Декларації про державний суверенітет України» 16 липня 1990 р. Ще перебуваючи в складі СРСР, Україна в такий спосіб заявила про свій намір створення самостійної держави з незалежною і міцною економікою. Практична реалізація цього наміру відбулася після прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р.

Одним із головних завдань стала розробка науково обґрунтованої соціально-економічної політики, тобто програми стратегічних і тактичних дій держави. Без такої програми успішний розвиток економіки будь-якої країни неможливий. Але в 1991 р. перевагу було надано не науково обґрунтованим висновкам учених, а нав’язаній Україні ззовні так званої «шоковій терапії» за російським зразком. Уже в січні 1992 р. російський уряд Є.Гайдара, дотримуючись концепції «шокової терапії», зняв державний контроль над ціноутворенням. Кабінету Міністрів України, очолюваному В. Фокіним, щоб якось захистити український ринок, не залишалося нічого іншого, як повторити цей маневр. Безмитні кордони, глибока інтегрованість у простір СНД, існування саме в Росії єдиного на той час для пострадянських держав емісійного банку, запрограмованість виконувати накази з Москви стали об’єктивними чинниками, які підштовхнули Україну до цього кроку. Але спроби реформування економіки теж мали місце.

Робота з таблицею

СПРОБИ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Період	Зміст реформ
Жовтень 1991 р.	Програма «Основні напрями економічної політики в умовах незалежності», яка передбачала: • структурну перебудову господарства України; • конверсію оборонної промисловості; • перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів на користь виробництв, що виробляли споживчі товари для населення; • переорієнтування машинобудування на задоволення потреб агропромислового сектору, легкої та харчової промисловості; • здійснення урядом контролю за формуванням економічної структури, прийняттям рішень щодо розміщення нових виробничих потужностей; • реконструкція та переоснащення діючих підприємств усіх галузей промисловості
Початок 1992 р.	Уряд В. Фокіна запроваджує в обіг купоно-карбованець, проголошує лібералізацію ринкової торгівлі й повну свободу ринкових цін, за винятком цін на деякі товари, що, у свою чергу, поглиблює кризу, сприяє подальшому падінню виробництва і за відсутності конкуренції закономірно спричиняє значне зростання цін, що призводить до різкого зниження рівня життя більшості населення
Березень 1992 р.	Верховна Рада України приймає «Основи національної економічної політики України», які передбачають: • роздержавлення і приватизацію; • структурну перебудову і модернізацію промисловості; • вихід України з рубльового простору; перехід до взаєморозрахунків з країнами СНД на основі світових цін; • переорієнтацію зовнішньої торгівлі на західні ринки. Ця програми стала у квітні 1992 р. пропуском України до МВФ
1992 рік	• Продовжується формування ринкової інфраструктури — діє 44 товарні біржі, близько 3 тис. брокерських контор, понад 2 тис. комерційно-посередницьких підприємств, 67 комерційних банків тощо. • У харчовій промисловості здійснюються спроби переорієнтації на ринкову економіку. • Згідно з прийнятим Законом «Про приватизацію майна державних підприємств» та іншими нормативними документами в Україні було створено 300 асоціацій, 75 концернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонерних товариств, найвідомішими з яких є «Укрцукор», «Укрм’ясо», «Укрмолпром», «Укрпродспілка». • В Україні зареєстровано понад ЗО тис. малих підприємств і майже стільки саме кооперативів (загальна чисельність зайнятих у них осіб становить 670 тис.), а 114 підприємств передано в оренду трудовим колективам

Копіюючи російські реформи, Україна пішла шляхом формування капіталізму зразка XVIII ст. — вільного ринку, — що заперечує регулювальну роль держави. Реформи почалися без обґрунтованих стратегічних цілей, які були б вироблені саме для України з урахуванням її інтересів та історичних особливостей. Разом з тим економічні перетворення, здійснювані в Україні, мали певні відмінності від російських реформ. Так, керівництво країни стало на шлях поступових економічних змін зі збереженням значних регулювальних функцій держави. Заявляючи про прихильність до ринкових регуляторів, уряд намагався зберегти попередню вертикаль системи управління народним господарством, систему держзамовлень, централізований розподіл найважливіших ресурсів.

Перший рік самостійного існування української держави не приніс позитивних зрушень в економіці, почався процес прискореного зниження основних макроекономічних показників.

У перші місяці 1993 р. спад виробництва дещо уповільнився, що було досягнуто дорогою ціною — посиленням кредитної емісії, безупинною роботою друкарського верстата. Інфляція, що торік становила в середньому близько 30 % на місяць, стрімко переростає у гіперінфляцію, досягнувши до осені в середньому рівня 70 % на місяць, а в грудні 1993 р. через нове підвищення цін рівень інфляції перевищив 90 % . Грошова емісія за рік зросла у 25 разів, що призвело фактично до руйнування фінансової системи. Україна пройшла через найвищу у світі гіперінфляцію — 10155% (10255 % з урахуванням попереднього року), тобто ціни зросли у 101,55 раза. Таким чином, 1993 р. не приніс для економіки України очікуваного піднесення. Припущення про сприятливі передумови для створення незалежної економіки не здобули матеріального підтвердження. Рівень інфляції почав вимірюватися вже п’ятизначними (!) цифрами.

Робота з термінами

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін (на відміну від відносного зростання цін, за якої ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше, ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними), що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Гіперінфляція — інфляція, що вийшла з-під контролю, ситуація, коли ціни стрімко зростають разом із швидким знеціненням грошової одиниці. Формально визначається як інфляція з темпами більш ніж 50 % на місяць.

У 1996 р. в Україні починається новий, третій етап реформ, який характеризується проголошенням коригування курсу реформ на створення державно регульованої, соціально спрямованої ринкової економіки. Або, іншими словами, проголошено курс на побудову соціально-ринкового господарства, яке давно вже є реальністю в промислово розвинутих країнах (Німеччина та ін.).

Мається на увазі, що держава з сильними регулюючими функціями повинна стати однією із суттєвих ознак економічної моделі післякризового розвитку України. Але такою повинна бути не лише модель створюваної нами економіки, а й модель переходу до неї. Без сильної і цілеспрямованої державної політики подолати економічну кризу неможливо. Держава має управляти процесом формування регульованої, соціально спрямованої ринкової економіки. Процес цей тривалий і він повинен мати ряд послідовних етапів, які б наближали нас до бажаної моделі.

1996 р. приніс для народу України нові випробування. Валовий внутрішній продукт скоротився на 10%, промислове виробництво — на 5%, на 20% — випуск товарів народного споживання. Спад відбувся і в аграрному секторі. Як і раніше, величезною залишається заборгованість із зарплати, пенсій, стипендій, яка розтяглася на багато місяців і навіть років.

У 1997—1999 рр. в Україні продовжувався трансформаційний спад. Поряд з тим, починаючи з 1995 р. фіксується вповільнення темпів падання ВВП у понад два рази. Уповільнився спад виробництва в сільському господарстві. Означився процес економічної стабілізації в експортноорієнтованих і базових галузях.

Однак структура українського виробництва, в якій важливе місце займають енергомісткі експортноорієнтовані галузі, ускладнює вихід із кризи. Зовнішньо- і внутрішньополітичні фактори, проблеми економічної інтеграції набувають величезного значення. Наприкінці 1997 р. почала втрачати позиції українська валюта, що проявилось у зниженні курсу гривні.

Важлива роль в економіці кожної країни, і особливо в період корінних економічних змін, належить банківській системі. Центральним банком України, її емісійним центром є Національний банк України (НБУ), який створено у вересні 1991 р. Він проводить єдину політику в сфері грошового обігу, кредиту, створення і зміцнення національної грошової системи, організовує міжбанківські розрахунки, визначає курс гривні відносно валюти інших держав. НБУ створює державну скарбницю, зберігає фонди грошових знаків, золотовалютні резерви, дорогоцінні метали. Статус НБУ затверджено Законом України «Про банки і банківську діяльність». Наразі розробка і прийняття закону про НБУ.

Принципове значення має тенденція до зростання фізичного обсягу роздрібного товарообороту, яка вперше під час кризи проявилася у 1997 р. Товарооборот офіційно зареєстрованих підприємств усіх форм власності проти попереднього року в порівняльних цінах збільшився майже на 6%. Загальний обсяг продажу споживчих товарів населенню за всіма каналами реалізації в 1997 р. також збільшився на 4,2%.

Болючим місцем в економіці сучасної України є бюджетно-податкова система, яка поки що продовжує зберігати репресивну спрямованість, не створюючи потрібної мотивації для суб’єктів у підвищенні результатів їхньої діяльності, насамперед у виробничій сфері, а навпаки — спонукає до приховування прибутку від оподаткування. Сьогодні на «тіньовий» сектор економіки України припадає понад 50% (!) усіх економічних операцій (у США — 8%). Отже реальний ВВП приблизно удвічі більший від офіційного, а економіка функціонує не стільки завдяки державі, а скоріше всупереч їй.

Характерною особливістю нинішнього економічного становища України є відносна фінансова стабілізація. Основою цього стало поетапне зменшення бюджетного дефіциту. Якщо в середині 1994 р. він становив 31,2% від ВВП, то на кінець року — близько 10%, а у 1995 р. він не перевищував 7,3%. У наступні роки він був ще менший.

Важливою подією стала грошова реформа. Протягом 2—16 вересня 1996 р. (для особливих випадків термін було подовжено) введено в дію повноцінну національну грошову одиницю України — гривню. Обмін відбувався у співвідношенні 1 гривня за 100000 купоно-карбованців. У такій пропорції було змінено і ціни. Реформа була неконфіскаційна, і, по суті, обмін здійснювався без обмежень. Хоча можна сказати, що це був більше політичний акт, оскільки на той час лише Україна з числа колишніх республік СРСР ще не ввела свою національну валюту. Крім того, про те, що це була реформа, свідчило хіба що лише заміна однієї валюти — купоно-карбованця (ерзац-валюти) — на іншу — гривню. Зрештою, це було не що інше, як деномінація, тобто ліквідували зайві п’ять нулів на грошових знаках і цінах на товари.

Але грошова реформа мала й позитивні сторони: зросла довіра до нової валюти; упродовж тривалого часу валютний курс гривні залишався практично незмінним (особливо з вересня 1996 р. до кінця 1997 р., хоча за три роки існування, тобто до вересня 1999 р. курс гривні до долара США впав понад у 2,5 раза — з 1,76 грн. до 4,50 грн. за 1 долар США). Це створило умови для швидкого зниження облікової ставки НБУ — від 300% у жовтні 1994 р. до 21% у 1997 р.

З’явилися позитивні тенденції у зовнішній торгівлі. У 1997 р. її обсяг становив близько 30,5 млрд дол., з яких близько 14 млрд припадає на експорт. Негативне сальдо торгового балансу у 1997 р. порівняно з 1996 р. зменшилося з 3 млрд до 2,5 млрд дол.

+ Д/З

Завдання для учнів, які претендують на оцінки достатнього та високого рівня: користуючись матеріалом підручника та інших джерел, заповнити таблиці.

(Учням 11-Б класу виконати завдання у зошиті та надіслати фото роботи за адресою: razd2302@gmail.com або у Viber за номером: 0688400623.

Поліщук Людмила Веніаминівна.)

Учням 11-А класу виконати завдання та надіслати на адресу:
scobeeva1975@gmail.com або в телеграм 0673961649

«Державотворчий процес в 1991—1994 рр.: здобутки і прорахунки».

Складові державотворення	Характеристика
Формування державних органів влади
Створення армії
Формування законодавчої бази. Конституційний процес
Вироблення зовнішньополітичного курсу
Становлення національної економіка
«Чинники, які впливали на державотворчі процеси.»
Чинники, які сприяли державотворчому процесу		Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес
1 2 3 4 5		1 2 3 4 5
Особливості державного будівництва в Україні - - -

24.04

Тема: Україна : труднощі та здобутки державного будівництва. Конституційний процес. Політичні кризи.

Опрацювати параграф 32 пункти 2, 3

Запитання і завдання

Скласти конспект до параграфу

1. Спираючись на текст Конституції України, проаналізуйте основні цінності та громадянські свободи, які покладено в її основу.

2. Що таке державотворчий процес?

3. Яку дату можна вважати відправною у цьому процесі?

4. Які ви можете назвати здобутки державотворчого процесу на першому етапі?

5. Які, на вашу думку, були допущені прорахунки?

6. Проаналізуйте шляхи й методи зміцнення президентської влади в Україні за Леоніда Кучми.

7. Визначте причини й зміст акції "Україна без Кучми" (письмово)

Додаткова інформація

Конституційний процес.

Конституція — політичний, нормативно-правовий акт держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов’язки громадян. Конституція — могутній засіб політичного управління суспільством, юридична база всього законодавства держави, основа наукових розробок у сфері права, найважливіше джерело права.

Після проголошення незалежності певний час мала чинність Конституція УРСР у тій частині, яка не суперечила законам України, прийнятим після 24 серпня 1991 р. Це було зумовлено обставинами перехідного періоду. Проголошення незалежності та референдум 1 грудня 1991 р. дещо активізували конституційний процес. У 1992 р. було підготовлено офіційний проект, який у липні того ж року було винесено на всенародне обговорення. Доопрацьований проект Конституції в травні 1992 р. було подано до Верховної Ради, а другий раз — в жовтні 1993 р. З різних причин, як об’єктивних, так і суб’єктивних, всі ці проекти так і не стали Основним Законом України. Так закінчився перший етап сучасного конституційного процесу в Україні.

Позачергові вибори народних депутатів і Президента України (1994) дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопада 1994 р. Конституційну комісію було переформовано, очолили її Л. Кучма та О. Мороз.

Життя вимагало невідкладного розв’язання багатьох складних проблем державотворення. У результаті виникла ідея «Малої Конституції України», яка знайшла своє втілення у проекті закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні», та Верховна Рада України відхилила його. У зв’язку з цим виникла певна колізія між Президентом України, виконавчою і законодавчою владами.

11 березня 1996 р. Конституційна комісія схвалила проект Конституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою роботу.

Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призначав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи з найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідання, яке тривало всю ніч. 28 червня 1996р. нову Конституцію України було прийнято.

Україна одержала Основний Закон, без якого державність є невизначеною. Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.

Таким чином, у конституційному процесі можна виділити такі етапи:

– жовтень 1990 р. – утворення Конституційної комісії;

– червень 1991 р. – схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України;

– липень 1992 р. – винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України;

– жовтень 1993 р. – подано доопрацьований проект Конституції України;

– листопад 1994 р. – утворення нової Конституційної комісії (на чолі з Л.Кучмою і О.Морозом);

– 8 червня 1995 р. – прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України;

– 20 березня 1996 р. – проект нової Конституції України передано Верховній Раді України;

– 28 червня 1996 р. – V сесія Верховної Ради України прийняла Конституцію України.

Конституційний процес в Україні виявився суперечливим, складним і надзвичайно тривалим (з країн, що постали після розпаду СРСР, Україна прийняла Конституцію останньою). Прийняття Конституції завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежної України.

https://www.youtube.com/watch?v=9a1FqOibPfk

https://www.pravda.com.ua/news/2001/02/25/2981973/

27.04

Тема: Влада та опозиція. Політичні кризи. Помаранчева революція.

Основні терміни та поняття: «Газпром», «Нафтогаз», «газова війна», «СОТ», «пропорційна виборча система», «Конституційна реформа», «помаранчева революція», блок «Наша Україна», «БЮТ», «реприватизація», фракція «Батьківщина», «Партія Регіонів»

Основні події:

22 листопада – 26 грудня 2004 р. – «Помаранчева революція»;

8 грудня 2004 р. – Конституційна реформа;

26 грудня 2004 р. – повторне голосування ІІІ тур президентських виборів. Обрання Президентом України В. Ющенка;

2005-2006 рр. – І Українсько-російський газовий конфлікт;

26 березня 2006 р. – чергові вибори до Верховної Ради України V скликання;

5 червня 2007 р. – розпуск ВРУ V скликання;

30 вересня 2006 р. – дострокові вибори до ВРУ VІ скликання;

28 листопада 2006 р. – ухвалення ВРУ Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»;

2008-2009 рр. – ІІ Українсько-російський газовий конфлікт;

2008 р. – вступ України до СОТ;

Історичні постаті: В. Ющенко, В. Янукович, Ю. Тимошенко, Ю. Єхануров, А. Яценюк, В. Литвин.

"Помаранчева революція" – це акції протесту українських громадян, що були викликані масовими фальсифікаціями президентських виборів 2004 року на користь провладного кандидата Віктора Януковича. Ці події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії "Наша Україна".

Вибори Президента України 2004 р., як і передбачалося, стали переломними в історії України. Ще задовго до офіційного початку передвиборчої кампанії всі політичні сили країни, як урядові, так і опозиційні, стали готуватися до них. Тривалий час була незрозумілою позиція щодо президентства Л. Кучми. Конституційний Суд України визнав, що Президент згідно з Конституцією України (1996 р.) перебуває при владі лише перший термін, хоча фактично перебував при владі вже два терміни. Зрештою Л. Кучма відмовився від участі у виборах 2004 р. Кандидатом від існуючої влади став чинний тоді Прем’єр-міністр України В. Янукович.

Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України», колишнього голови Національного банку України, Прем’єр-міністра 1999–2001 рр. В. Ющенка.

Однією з особливостей передвиборчої кампанії стала велика кількість кандидатів у Президенти України – понад 20. Проте головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами: В. Януковичем і В. Ющенком.

31 жовтня 2004 р. Відбувся І тур. Переможцями стали В.Ющенко (39,26%) і В.Янукович (39,11%). О.Мороз – 5,82%, П.Симоненко – 4,97%, Н.Вітренко – 1,53%. Решта кандидатів набрали менше 1% голосів. Нововведенням цих перегонів було відкриття телевізійних дебатів між кандидатами.

21 листопада 2004 р. Відбувся ІІ тур. Наступного дня Центральна Виборча Комісія (ЦВК) оголосила переможцем В.Януковича.

Коаліція опозиційних сил звинуватила ЦВК у фальсифікації результатів виборів, оскаржила рішення ЦВК у верховному Суді України й вивела на площу Незалежності в Києві своїх прибічників, наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву “Помаранчева революція”.

Лідери опозиції заявили про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику і майдані Незалежності. Лідери опозиції закликали р.нгуючи взяти в облогу будинок Адміністрації Президента України, а згодом і Кабінет Міністрів України.

Того ж дня до Києва стали з’їжджатися і прихильники В.Януковича (близько 20 тис. осіб), які розбили наметове містечко навпроти будинку Кабінету Міністрів України.

У країні склалася в край напружена ситуація: загроза силових дій як з боку правоохоронних органів, так і з боку прихильників ворогуючих таборів, політична криза, загроза економічної кризи.

27 листопада 2004 р. відбулося засідання Верховної Ради, на якому було прийнято постанову про політичну кризу в країні, визнано факт фальсифікації виборів. Парламент висловив недовіру ЦВК і назвав не припустимим застосування сили проти учасників акції громадської непокори.

Прихильники В.Януковича взяли курс на сепаратизм, на розкол країни. З’їзд депутатів всіх рівнів у Сєверодонецьку закликав до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки. Провідну роль у цьому процесі відіграли лідери Донецької, Луганської, Харківської областей.

Для розв’язання складної ситуації до України прибули представники Польщі, Литви, Росії, ЄС.

3 грудня 2004 р. Зважаючи на напружену ситуацію в країні та наявні матеріали про порушення під час голосування, Верховний Суд виніс рішення про переголосування ІІ туру президентських виборів.

8 грудня 2004 р. Верховна Рада прийняла рішення про переобрання ЦВК, яку очолив Я.Давидович.

26 грудня 2004 р. Переголосування ІІ туру. Результати: В.Ющенко (51,99%), В.Янукович (44,21%). 23 січня 2005 р. Інавгурація нового Президента В.Ющенка.

Прем’єр-міністром України було обрано Ю.Тимошенко, таким чином, політична криза в країні була розв’язана шляхом компромісу, народ України відстоював свої права мирним шляхом, засвідчивши свою прихильність демократичним ідеалам.

Уряд поставив перед собою кілька амбітних ключових завдань: Програма президента В. Ющенка «10 кроків назустріч людям»наповнити державний бюджет за рахунок ліквідації пільг в оподаткуванні, вільних економічних зон і всіляких тіньових схем отримання доходів; припиненням контрабанди, маніпуляцій з поверненням ПДВ; підвищити доходи громадян за рахунок збільшення заробітної плати, розширення соціальних виплат тощо; реприватизація незаконно приватизованої власності.

За результатами роботи уряду було зменшено масштаби махінацій з податком на додану вартість, унаслідок чого рівень надходжень ПДВ до бюджету в 2005 р. зріс удвічі. Здійснювалася програма «Контрабанда – стоп!», під час реалізації якої зменшилися зловживання на кордонах і, відповідно, збільшилися митні надходження. Удалося впорядкувати та знизити в’їзне мито на 90 % імпортних товарів.

Програма президента В. Ющенка «10 кроків назустріч людям»Результатом стало виконання урядом соціальних гарантій: підвищили мінімальну пенсію (на 17 %); мінімальну заробітну плату (на 27 %);зросли зарплати в бюджетному секторі (на 57 %); започаткували виплати одноразової державної допомоги при народженні дитини (8,5 тис. грн).

З літа 2008 р. в Україні дедалі сильніше відчувалися впливи світової фінансової кризи. Фінансова криза негативно вплинула на економіку: зменшився обсяг випуску промислової продукції, відбувся спад будівництва. Відштовхнуло від України іноземних інвесторів питання реприватизації. Робота з термінами та поняттями Реприватизація – процес, зворотний приватизації, що полягає в повторній приватизації після повернення в державну власність раніше приватизованого об’єкта.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати та скласти конспект с. 254-260;

2. Завдання для учнів, які претендують на оцінки достатнього та високого рівня: користуючись матеріалом підручника та інших джерел, відповісти на запитання.

І.

Перегляньте відеоролик та проаналізуйте його за запитаннями.

https://www.youtube.com/watch?v=YQWbFIoof-0

- Чого вимагали протестувальники?

- Хто став президентом в результаті виборів 2004?

ІІ.

1. Охарактеризуйте основні питання, яки були винесені для обговорення на Референдум 16 квітня 2000 р.

2. Назвіть причини виникнення “касетного скандалу”.

3. Назвіть прізвище політичного діяча, який очолив опозицію на початку 2000-х рр.

4. Охарактеризуйте основні напрями політичної реформи, яку запропонував Президент Л.Кучма.

5. Вкажіть прізвище політичного діяча, який набрав найбільш голосів в першому турі президентських виборів 2004 р.

6. Назвіть дату інавгурації Президента в 2004 р.

7. Пояснити, чому в президентських виборах 2004 р. відбулося три тури.

8. Пояснити, чому вибори Президента 2004 р. були названі “Помаранчевою революцією”.

9. Охарактеризуйте результати парламентських виборів 2006, 2007 рр.

( Виконати завдання у зошиті та надіслати фото роботи

учням 11-А класу на адресу: scobeeva1975@gmail.com

або в телеграм 0673961649;

учням 11-Б класу за адресою: razd2302@gmail.com

або у Viber за номером: 0688400623)

30.04.20

Революція гідності. Проблеми регіоналізму та сепаратизму.

Революція Гідності (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу.

Причини Революції Гідності

- Загроза втрати Україною державного суверенітету

- Економічні проблеми

- Корупція величезних масштабів

- Згортання політичних свобод, репресії

- Безправ’я громадян перед чиновниками, безкарність представників владних структур

Основні події Революції Гідності

21 листопада – початок Майдану . Мітинг в Києві на майдані Незалежності, нечисленні мітинги в Львові, Івано-Франківську, Сумах, Кривому Розі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях.

24 листопада – мітинг за європейську Україну - «Народне віче» (до 100 тис.). Влада зібрала Антимайдан з анти європейськими гаслами. Перша атака «Беркуту» відкинута

25-29 листопада мітингувальник вимагають дострокових виборів

30 листопада – силовий розгін Євромайдану «Беркутом»

1 грудня – початок протистояння влади та опозиційних сил (200-500 тис.) і створення лідерами опозиції (В.Кличко, А.Яценюк, О.Тягнибок) «Штабу національного спротиву». Головна вимога – відставка президента В.Януковича

2-6 грудня – протести під ВР, адміністрацією Президента

4 грудня – влада утворила наметовий табір «тітушок»

8 грудня – Народне Віче до 1 млн («Марш мільйонів»). Знесення пам’ятника Леніну, створення барикад та загонів самооборони.

10 грудня – протистояння мітингувальників із стягнутими на майдан силами внутрішніх військ

11 грудня – штурм Євромайдану спецназом і внутрішніми військами, в ситуацію втрутились представники США та ЄС

17 грудня – Янукович підписав угоди з Росією щодо торговлі і отримав позику в 15 млрд дол..

16 січня 2014 – «диктаторські закони» (заборона прав і свобод, громадської діяльності). Мали на меті криміналізувати опозицію та учасників Євромайдану

19-26 січня – протистояння стало збройним.

22 січня – вбиті С.Нігоян, Ю.Вербицький, М.Жизнєвський - перші з «Небесної сотні»

23 січня – протестувальники регіонів почали блокувати і захоплювати будівлі ОДА

27 січня – 17 лютого – перемир’я, переговорний процес

29 січня – відставка уряду Азарова, закон про амністію мирних мітингувальників

18-20 лютого – силове протистояння

18 лютого – новий силовий наступ, розгін мітингувальників водометами і газом. Бій з «тітушками» й «Беркутом»

20 лютого – обстріл мітингувальників снайперами та відмова роботи парламенту. штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури населенням в місах Зх України. Росія почала спецоперацію із захоплення Криму

21 лютого – відновлена дія Конституції 2004 р.

22 лютого – ВР усунула президента з посади, втеча Януковича; з’їзд депутатів південно – східних областей у Харкові.

«Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року

Фази Революції Гідності

• Мирна фаза протистояння — 30 листопада — 16 січня.

• «Гаряча» фаза протистояння — 17 січня — 20 лютого.

• Грудень 2013 р. — знесення пам’ятника В. Леніну в Києві започаткував «ленінопад» — демонтаж пам’ятників Леніну по всій країні як символ прощання з диктатурою та імперією.

• 13 грудня 2013 р. В. Янукович організував «круглий стіл» за участі опозиції. Однак Євромайдан швидко поширювався країною.

• 16 січня 2014 р. Верховна Рада ухвалила так звані «диктаторські закони», які фактично забороняли будь-яку незалежну від влади громадсько-політичну та журналістську діяльність.

• 19 січня — масові протести проти «законів 16 січня», зіткнення мітингарів із внутрішніми військами та «беркутівцями» на вулиці Грушевського.

• 22 січня — перші загиблі серед євромайданівців: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник.

• 29 січня — після переговорів між В. Януковичем та лідерами опозиційних фракцій було ухвалено закон про амністію та відправлено уряд М. Азарова у відставку.

• 18—21 лютого 2014 р. — силове протистояння між силовиками та протестувальниками, завершальний етап Революції Гідності.

Вибори Президента та Верховної Ради України

Після перемоги Євромайдану відновлювалася дієздатність органів державної влади. 23 лютого обов’язки Президента поклали на Голову ВР Олександра Турчинова. Стартувала кампанія з позачергових виборів Президента України та була сформована нова парламентська більшість у складі п’яти фракцій.

Підсумки позачергових президентських виборів 2014 року

Кандидати в Президенти України, які набрали більше 5%	Відсоток отриманих голосів, %
Порошенко Петро Олексійович	54,70
Тимошенко Юлія Володимирівна	12,81
Ляшко Олег Володимирович	8,32
Гриценко Анатолій Степанович	5,48
Тігіпко Сергій Леонідович	5,23

Підсумки позачергових парламентських виборів 2014 року

(за партійними списками)

Політична сила	Відсоток набраних голосів, %
Політична партія «Народний фронт»	22,14
Партія «Блок Петра Порошенка»	21,82
Політична партія «Об'єднання «Самопоміч»	10,97
Політична партія «Опозиційний блок»	9,43
Радикальна Партія Олега Ляшка	7,44
Політична партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»	5,68

Переможцем президентських виборів, які відбулися 25 травня, вже в першому турі став П.О.Порошенко (не голосували в Криму та м. Севастополі, тому що були під окупацією, і в окремих районах Донецької й Луганської областей). Того ж дня відбулися вибори міських голів у найбільших містах України. (Карта)

Указом Президента Порошенка були припинені повноваження ВР України в серпні 2014 р., оскільки більшості в парламенті не було, а позачергові вибори народних депутатів були призначені на 26 жовтня 2014 року.

Вперше до ВР не потрапила Комуністична партія. Коаліція творена з 5 політичних сил. Прем’єр – міністром було обрано А.Яценюка, а Головою ВР – В.Гройсмана

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати та скласти конспект с. 261-268;

2. перегляньте відеоролик

https://www.youtube.com/watch?v=QTvgFOVB-Xs;

3. Користуючись матеріалом підручника та інших джерел, відповісти на запитання:

– Коли розпочалася та завершилася Революція Гідності?

– Назвіть причини та рушійні сили революції?

– Які результати революції?

– Яким чином Революція Гідності відрізняється від Помаранчевої революції 2004 року?

04.05.20

Окупація та анексія Росією Криму. Збройна агресія Росії на сході України.

Терміни.

Анексія Криму це військова агресія Росії, спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року.

Зелені чоловічки позначення окупаційних військ, які висадилися в Криму без розпізнавальних знаків та відзнак на одязі і техніці, які у складі спецпідрозділів проводили таємні, на першому етапі часто небойові операції з захоплення і блокування об'єктів у ході російського вторгнення в Україну у 2014 році. 12 березня 2014 НАТО визнало, що «зелені чоловічки» у Криму є військовослужбовцями Російської Федерації^.

Гібридна війна — війна з поєднанням в застосуванні конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які звичайно досягаються звичайною війною.

Анексія Криму

Повалення злочинно-авторитарного режиму Януковича в Україні стало справжнім викликом та серйозним ударом для Росії. 26 лютого 2014 р. в Сімферополі під стінами парламенту пройшли мітинги "за" і "проти" збереження територіальної цілісності України. Понад 10 тисяч кримських татар і людей інших національностей прийшли виступити проти можливих сепаратистських рішень Верховної Ради Криму. Їм протистояло до 5 тисяч активістів проросійських організацій. Після тривалої штовханини і низки дрібних зіткнень сепаратистів відігнали від кримського парламенту.

Але вже 27 лютого відбулося силове захоплення приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Півострів почали наповнювати військові без розпізнавальних знаків, так звані «зелені чоловічки», під якими маскувався спецназ ГРУ РФ. Самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. 1 березня Президент РФ Російський президент відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. об 17:20 проголосували за введення російських військ на територію України і в Крим зокрема.

Вже 16 березня 2014 р. відбувся псевдореферендум, на якому 96,77% учасників голосування висловились за приєднання Криму до РФ. Такий результат не був несподіванкою, оскільки референдум був проведений за допомогою російських військ. 17 березня 2014 – самопроголошена Верховна Рада АР Крим проголосила «незалежність» півострова з метою його подальшого входження до складу Російської Федерації. І як наслідок 18 березня 2014 – Держдума Росії прийняла закон про приєднання Криму, який був підписаний Путіним 21 березня. Такі дії Москви згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН3314 (XXIX) «Про визначення агресії» – від 14 грудня 1974 року, так і схвалені консенсумом 11 червня 2010 року поправки до Статуту Міжнародного кримінального суду, якими визначено елементи агресії як міжнародного злочину, кваліфікуються як агресія. Таким чином Крим був анексований Росією, але результати псевдорефендуму та входження Криму до складу Росії не визнали ні ООН, ні ОБСЄ, ні ПАРЄ. Україна, США, ЄС, Туреччина та інші держави засудили окупацію острова та не визнали результатів псевдореферендуму. Вже 6 березня 2014 р. ЄС прийняв перший етап санкцій проти Росії, Росію було виключено з «великої вісімки», а 4 червня 2014 р. на саміті «G8» у Брюсселі, лідери цих країн засудили агресію Росії.

Порушення міжнародного права Російською Федерацією при анексії Криму

1. Гельсінський акт

В 1975 р. СРСР підписав Заключний акт Гельсінської наради про безпеку та співробітництво в Європі. Документ передбачає такі принципи міжнародної політики як визнання підсумків Другої світової війни, територіальну цілісність і непорушність кордонів в Європі, невтручання у внутрішні справи держав. Росія є правонаступником СРСР

2. Відмова України від ядерної зброї

Із розвалом СРСР виникло питання щодо ядерної зброї. З доброї волі української держави Україна, декларуючи миролюбну політику, відмовилась від виробництва та зберігання ядерної зброї. Тим самим Українська держава послабила свою безпеку. Але керівництво заручилося підтримкою гарантів безпеки.

3. Будапештський меморандум

5 грудня 1994 р. Російська Федерація, Сполучені Штати Америки та Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії підписали Будапештський меморандум «Про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї», в ст. 1 якого зазначено, що сторони «підтверджують зобов’язання поважати незалежність і суверенітет та існуючі державні кордони України».

4. Порушення РФ

РФ порушила як Заключний акт Гельсінської наради, так і Будапештський меморандум.

5. Маніпуляція правом на самовизначення

Право кримського народу на самовизначення – саме такий аргумент використовував Президент РФ. В.Путін, пояснюючі дії російської влади.

В статті 1 Статуту ООН, в Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам (прийнятій резолюцією №1514 XV Генеральною Асамблеєю ООН від 14 грудня 1960 року) набирав силу принцип народів на самовизначення. Але не існує поняття «кримський народ». Шанований в міжнародному праві принцип фактично застосований до категорії «жителів Криму», що є грубою підміною фундаментальних понять міжнародного права.

6. Підтримка ООН територіальної цілісності України

Генеральна Асамблея ООН 27 березня 2014 року на 68-й сесії прийняла резолюцію про підтримку територіальної цілісності України. Приймаючи дану резолюцію, Генасамблея посилається на передбачені у статті 2 Статуту зобов'язання всіх держав утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави і вирішувати свої міжнародні суперечки мирними способами.

Агресія Росії проти України

Перші масштабні проросійські виступи на сході України відбулися 1 березня 2014 року в Донецьку та Луганську. В цей день мітингувальниками було піднято над будівлями Донецької та Луганської облдержадміністрацій російські прапори. В той же день Донецька облрада ухвалила рішення щодо проведення референдуму щодо подальшої долі Донбасу, а Луганська обласна рада наступного дня ухвалила рішення про визнання нелегітимними центральні органи виконавчої влади України. 9 березня у Луганську, а 13 березня - у Донецьку сталися перші сутички між проукраїнськими та проросійськими силами. Так, 9 березня проросійські активісти за невтручання міліції розігнали мітинг з нагоди 200-річчя Т. Шевченка, а 13 березня – напали на мітинг за єдність України, що проходив у Донецьку. Протягом квітня 2014 року сепаратистськими угрупуваннями за допомогою російських спецслужб були проголошені на території Донецької та Луганської областей так звані «народні республіки» – Донецьку народну республіку (ДНР) 7 квітня та Луганську народну республіку (ЛНР) 27 квітня.

13 квітня 2014 р. в. о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, РНБО розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Він повідомив, що: «Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України».

Таким чином, гібридна війна – це комбінація відкритих і таємних військових дій, провокацій і диверсій у поєднанні з запереченням власної причетності, що значно ускладнює повноцінну відповідь на них.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати с. 269-278;

2. Переглянути документальні матеріали

https://www.youtube.com/watch?v=QaLVeaUas64;

3. Використовуючи допоміжні ресурси (пресу, Інтернет)

скласти презентацію російсько-української війни в ХХІ ст.

(Вказати посилання на сайти - джерела інформації.);

4. Заповнити таблицю

«Основні події російсько-української війни в ХХІ ст.»

Орієнтований вигляд таблиці

Дата	Подія
27 лютого 2014 р.	Початок агресії Росії проти України, захоплення будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим
1 березня 2014 р.	Перші масштабні проросійські виступи в Донецьку та Луганську

06.05.20

Культурне життя українського суспільства. Церква в сучасній Україні.

Фактори розвитку української культури.

Позитивні: подолання соціоізольованості культури; відновлення історичної пам'яті; розкріпачення суспільної свідомості; звільнення від стереотипів радянських часів; поява нових напрямків культури.

Негативні: залежність культури від примх ринку; комерціалізація культури; згортання фінансування; поширення і засилля масової культури.

Релігійне життя. Українське православ’я на шляху до автокефалії.

Особливості релігії

1) релігія поширюється серед різних верств населення, в тому числі

в армії, серед державних діячів тощо;

2) посилилась релігійність усього населення;

3) швидко зростає кількість релігійних громад;

4) виникають різні конфесії, напрямки, тлумачення.

У червні 1992 р. відбувся об’єднаний собор УПЦ і УАПЦ (яка діяла окремо), на якому створено УПЦ КП (Українську Православну церкву Київського патріархату). Після проголошення незалежності України почалась криза у православ’ї. Собор православної церкви в Києві проголосив автокефальність, а себе визнав Українською православною церквою (УПЦ). УПЦ звернулась до Московського патріархату, але той відхилив прохання про автокефалію. У Харкові за ініціативою Москви проведено нараду частини українських єпископів, які проголосили себе собором. Після цього почалось захоплення храмів, монастирів, що супроводжувалось насильством. Найбільшою неправославною християнською церквою в Україні є УГКЦ (Українська греко-католицька церква), а також РКЦУ (Римо-католицька церква України). Греко-католицька церква у 1990-х рр. повністю відновила довоєнну чисельність парафій. У 1996 р. Папа Римський Іван Павло II задовольнив прохання греко-католиків і поширив юрисдикцію глави УГКЦ (з 2001 р. ним був кардинал Любомир Гузар) на територію всієї України. 15 грудня 2018 р. у стінах собору Святої Софії було проведено Всеукраїнський собор, на якому 200 делегатів засвідчили волю мати визнану автокефальну церкву. На Соборі було прийнято Статут новоутвореної Православної Церкви України та обрано її предстоятеля – митрополита Київського і всієї України Епіфанія (Думенка). 5-6 січня 2019 року у Стамбулі в резиденції глави ВселенськогоПатріархату на Фанарі (район міста, де знаходиться резиденція патріарха) було підписано і вручено Томос про автокефалію (офіційний документ, що засвідчує волю Церкви-Матері надати такий документ і окреслює основні параметри цього рішення).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. скласти презентацію «Культура України на сучасному етапі»

(Вказати посилання на сайти - джерела інформації.)

або

2. використовуючи допоміжні ресурси (пресу, інтернет) заповнити таблицю «Культура України на сучасному етапі»

Література	Музика і театр	Кінематограф	Фестивалі, конкурси

07.05

Шановні учні !!!

8 й 9 травня відзначаємо

День пам’яті та примирення і 75-ту річницю перемоги

над нацизмом у Другій світовій війні.

Пропонуємо вам переглянути інформаційний відео-ролик

«Друга світова війна: як ми пам'ятаємо»

https://www.youtube.com/watch?v=ghkpu5DnKTU

та на честь знаменної дати

пройти тестування з історії 8 травня з 18.00 до 21.00

за темою «Україна у Другій світовій війні» (розділ «Повторення»)

(Посилання буде тут - на сайті школи - сторінка «Історія 11 клас»).

08.05.20

Відбувається тестування з історії 8 травня з 18.00 до 21.00

за темою «Україна у Другій світовій війні» (розділ «Повторення»)
Посилання: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=794997

Оцінка за тему складається з оцінок за вчасне та систематичне виконання Д/З (основний критерій) + результати тестування.

08.05.20

Україна в умовах «багатополярного» світу.

Зростання ролі США в міжнародних відносинах. Росія: між прагненням до світової першості та самоізоляцією. Китай: формування нового світового лідера.

Багатополюсний світ — геополітична структура світу, за якої існує декілька центрів політичного й економічного впливу; світ, заснований на рівноправній співпраці, а не на протистоянні блоків держав.

Десятиліття, коли США насолоджувалися своїм домінуванням і невразливістю, завершилося 11 вересня 2001 р., коли захоплені терористами-смертниками пасажирські літаки зруйнували вежі Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку. Того дня загинули майже 3 тис. осіб. США звинуватили в терористичних атаках міжнародну ісламістську організацію «Аль-Каїда» і персонально її лідера — саудівського мільйонера Усаму бен Ладена. Після 11 вересня 2001 р. зовнішня політика США ґрунтувалася на новій «доктрині Буша»: завдання випереджувальних ударів та односторонні дії США. Міжнародні відносини в інтересах безпеки без погодження воєнних акцій з міжнародним співтовариством. За інформацією американських спецслужб, керівник «Аль-Каїди» переховувався в Афганістані. США вторглися в цю країну, проте У. бен Ладена не знайшли. Навесні 2003 р. США вторглися в Ірак. Приводом для воєнної операції стала інформація про наявність у режиму С. Хусейна зброї масового знищення. Воєнна операція в Іраку не була успішною й лише завдала шкоди репутації США й іміджу президента Дж. Буша. Чимало союзників США відмовилися від участі в цій війні, а багатьма країнами світу прокотилася хвиля протестів проти американської політики в Іраку. З’ясувалося, що США не мали доказів наявності в Іраку зброї масового знищення та зв’язків С. Хусейна з «Аль-Каїдою». Згодом його взяли в полон і стратили за вироком іракського суду.

У XXI ст. світ стає багатополюсним. Європейський Союз — один з центрів багатополюсного світу, що вибудовується. Після розпаду СРСР, об’єднання Німеччини та вступу до ЄС більшості східноєвропейських держав Європейський Союз претендує на роль самостійного гравця на міжнародній політичній арені. Посилює європейські амбіції зовнішньополітичний курс президента США Д. Трампа на самоусунення США від участі у важливих міжнародних програмах і процесах. Наприклад, Д. Трамп оголосив про намір США вийти з Паризької угоди 2015 р. про клімат, а також заявив європейським країнам, що вони мають надавати більше коштів НАТО. За таких обставин Західна Європа дедалі самостійніше діє на міжнародній арені, зберігаючи союзницькі відносини із США. Ще одним центром багатополюсного світу є Китай. КНР досягла такого рівня військово-технологічного розвитку, що може протистояти будь-якому супротивникові. Країна має достатній потенціал для здійснення контролю й успішного ведення бойових дій не тільки в морських акваторіях, що прилягають до китайського узбережжя, а й у тих районах Тихого океану, де донедавна домінував військовий флот США. Отже, у другому десятилітті XXI ст. продовжується процес формування багатополюсного світу. Дедалі активніше до цього процесу долучаються країни, які раніше не були впливовими гравцями на міжнародній арені (наприклад, Індія, Бразилія, держави Південної Африки). У разі посилення їхньої економічної та військової потужності навколо них будуть гуртуватися сусідні країни, формуватимуться союзницькі відносини з трьома нинішніми центрами багатополюсного світу. Улітку 2018 р. в Сингапурі відбулася перша в історії двох країн зустріч президента США Д. Трампа та керівника КНДР Кім Чен Ина, у результаті якої було підписано спільний документ, що зобов’язав Північну Корею ліквідувати її ядерний арсенал. Після цього США пообіцяли зняти з КНДР санкції та надати їй фінансово-економічну допомогу. Після зустрічі між країнами продовжилися складні дипломатичні переговори з метою ліквідації всієї ядерної зброї на Корейському півострові.

На початку XXI ст., незважаючи на іноді відкриту конфронтацію, продовжився процес ядерного роззброєння США та Росії. У 2002 р. було підписано новий договір СНО-3. На відміну від попередніх договорів (СНО-1 і СНО-2), у яких чітко визначалися процедури знищення й конкретні форми контролю за виконанням підписаних умов, СНО-3 характеризувався певною невизначеністю. Згідно із цим договором, США і Росія зобов'язалися до кінця 2012 р. скоротити й обмежити свої стратегічні ядерні заряди сумарною кількістю 1700—2200 одиниць для кожної країни. США та Росія могли вийти з договору, «повідомивши письмово іншу країну за три місяці». Договір не визначав ні процедури знищення боєзарядів, ні обов'язкового підтвердження процесу виконання зобов'язань. Унаслідок відсутності взаємного контролю виконання договору залежало від волі сторін. У 2009 р. сторони конкретизували домовленості. Також США відмовилися від розміщення елементів ПРО в Чехії та Польщі. Крім того, на саміті НАТО в Лісабоні в листопаді 2010 р. було відкрито заявлено, що Росія не є ворогом НАТО. Росія погодилася допомогти НАТО в її операціях в Афганістані.

Проте керівництво Росії на чолі з В. Путіним вирішило скористатися ситуацією та відновити роль і сферу впливу СРСР у світі. У відповідь НАТО швидко відновлює свій військовий потенціал. Американські бази з'явилися на території Польщі та Румунії. Кораблі й літаки НАТО постійно патрулюють в акваторії Чорного і Балтійського морів. У країнах Балтії було розміщено підрозділи військ НАТО. Новими членами НАТО стали Албанія та Чорногорія. Україна і Грузія отримали позитивне ставлення до майбутнього вступу до НАТО. 21 лютого 2019 р. намір України вступити до НАТО та ЄС було закріплено в Конституції.

Збройна агресія Росії проти України, окупація Криму й окремих районів Донецької і Луганської областей, підтримка режимів Б. Асада в Сирії та Н. Мадуро у Венесуелі, втручання у внутрішні справи Лівії, Судану та інших країн Африки докорінно змінили ставлення США й держав НАТО до Росії. На неї було накладено санкції.

Кульмінацією протистояння між Росією та США на 2019 р. стала відмова від дотримання договору про ліквідацію ракет малої і середньої дальності після порушення Росією його умов. Фактично розпочалася нова «холодна війна», «гарячий» фронт якої пройшов Україною.

Показовою новою тенденцією XXI ст. є стрімкий економічний і військовий розвиток Китаю, який перетворився на ще один «центр сили». Упродовж останніх десяти років економіка країни стрімко розвивається. Активізувалися економічні зв'язки КНР не тільки з азіатськими країнами, але й зі США та ЄС. «Тихе проникнення» китайських виробів у Росію, США, країни Європи викликає занепокоєння в керівних кіл цих країн. Втягнення США у глобальну боротьбу з тероризмом відкрило «вікно можливостей» для Китаю, зменшивши американський тиск на нього. За розмірами військових видатків КНР посіла третє місце після США та Росії. Економічне піднесення, велика площа й кількість населення країни, місце постійного члена Ради Безпеки ООН та наявність ядерної зброї перетворили Китай на важливий самостійний чинник сили в міжнародному житті. США не могли залишити цю ситуацію без уваги. У 2018 р. вони запровадили щодо Китаю митні обмеження, що розпалило торговельну війну між двома найпотужнішими економіками світу.

Висновки

• Останнє десятиліття XX ст. стало періодом завершення «холодної війни» і становлення нової системи міжнародних відносин. Проте наприкінці XX — на початку XXIст. світ зіткнувся з новою небезпекою — міжнародним тероризмом.

• Новою проблемою світу стало прагнення Росії переглянути результати поразки СРСР у «холодній війні» і вироблені правила міжнародних відносин.

• Продовжилося скорочення ядерних потенціалів США і Росії. Натомість з'явилися нові ядерні держави — Індія і Пакистан, а Іран і КНДР заявили про свої ядерні амбіції.

• Зростає вага в міжнародних відносинах окремих держав (зокрема, Китаю), економічний потенціал яких уже не відповідає їхньому міжнародному статусу й впливу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати та скласти конспект с. 278-284;

1. Поясніть історичні поняття «нове політичне мислення», «багатополюсний

світ», «міжнародний тероризм».

2. Якими, на Вашу думку, були причини появи «нового політичного мислення»? Як вплинуло «нове політичне мислення» на міжнародні відносини наприкінці ХХ ст.?

3. Чи вважаєте Ви закономірним перетворення світу з біполярного на багатополюсний? Аргументуйте Вашу точку зору.

4. У чому, на Вашу думку, причини проявів «холодної війни» на межі ХХ–

XXI ст.?

5. Які події наприкінці ХХ — на початку XXI ст. свідчать про те, що «холодна

війна», яка нібито завершилася, періодично нагадує про себе?

Шановні учні !!!

8 й 9 травня відзначаємо

День пам’яті та примирення і 75-ту річницю перемоги

над нацизмом у Другій світовій війні.

Пропонуємо вам переглянути інформаційний відео-ролик

«Друга світова війна: як ми пам'ятаємо»

https://www.youtube.com/watch?v=ghkpu5DnKTU

та на честь знаменної дати

пройти тестування з історії 8 травня з 18.00 до 21.00

за темою «Україна у Другій світовій війні» (розділ «Повторення»)

08.05.20

Відбувається тестування з історії 8 травня з 18.00 до 21.00

за темою «Україна у Другій світовій війні» (розділ «Повторення»)
Посилання: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=794997

14.05.20

Багатополярність світу і його глобальність. Україна: пошуки зовнішньополітичних орієнтирів. Давні й нові локальні конфлікти: перспективи розв’язання. Участь України в миротворчих процесах. Російсько-українська війна.

Багатополярність світу і його глобальність. В останній чверті ХХ ст., коли була зруйнована Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин і розпався Радянський Союз, у міжнародних відносинах виникли нові явища, унаслідок яких біполярний світ поступово перетворюється на багатополюсний. Основні з них: кожна країна, яка в умовах глобалізованого світу розраховує на перспективи розвитку, повинна брати активну участь у міжнародних матеріальних, інформаційних і культурних обмінах; на відміну від європоцентристських міжнародних відносин XVIII — першої половини XX ст., у сучасному світі держава втрачає монополію на міжнародні відносини, дедалі помітнішу роль відіграють «народна дипломатія», міжнародні зв’язки. Міжнародні відносини в останній третині XX ст. — на початку XXI ст. відбувається становлення єдиного світового інформаційного простору. Проте розвиток інформаційних технологій вивів інформаційні війни на новий, небачений до XXI ст., рівень. Удосконалилась інформаційна пропаганда й стало можливим втручання у вибори в інших країнах і політичні процеси в суверенних державах. У XXI ст. світ переживає рецидиви «холодної війни». Війна в Афганістані (2001–2015), війна в Іраку (2003–2011), російсько-грузинська війна (2008), війна в Сирії (розпочалась у 2011 р.), російсько-українська війна (розпочалась у 2014 р.) доводять, що агресивні авторитарні режими продовжують діяти за допомогою терористичних методів часів «холодної війни». Відмова від політики «примирення» агресорів, створення системи колективної безпеки проти експансіонізму, підтримка країн і народів, які стають жертвами агресії, — важливе завдання міжнародної політики й міжнародних відносин у XXI ст. Україна, яка у 2014 р. стала об’єктом неспровокованої агресії Росії, захищає не лише свій суверенітет і територіальну цілісність, а також є захисним щитом для всієї Європи.

Міжнародний тероризм — злочинні дії в міжнародному масштабі окремих осіб чи організацій, спрямовані на досягнення певних (зазвичай політичних) цілей за допомогою терористичних актів; суспільно небезпечні в міжнародному масштабі діяння, результатом яких є загибель людей, ослаблення міжнародних контактів між державами, організаціями й людьми.

У другій половині ХХ ст. перед людством постала проблема міжнародного тероризму, яка є своєрідним цивілізаційним випробуванням. У нинішньому столітті проблема загострилася ще більше: за перші 15 років ХХІ ст. кількість терористичних нападів у світі зросла на 550 %.

Для сучасного тероризму не існує кордонів, він не має національності, його жертвою може стати будь-хто. У січні 2015 р. до редакції сатиричного журналу «Шарлі ебдо» в Парижі ввірвалися озброєні члени терористичного угруповання «Аль-Каїда». 12 людей загинуло, ще декількох було поранено. Вважають, що напад був помстою радикальних ісламістів за карикатури журналу на пророка Магомета. Через декілька днів нападники були знешкоджені французькими спецслужбами. Марш єдності в Парижі, у якому взяли участь майже мільйон осіб, зокрема 30 світових лідерів, став символом засудження світовою спільнотою тероризму. Восени 2015 р. в Парижі було здійснено відразу декілька жорстоких терористичних атак, відповідальність за які взяли на себе бойовики ІДІЛ. Напади відбулись одночасно по всьому місту, зокрема поблизу стадіону, на якому в цей час проходив міжнародний футбольний матч. Ще жорстокішим виявився терористичний акт у театрі «Батаклан» у листопаді 2015 р. Від рук терористів загинули 130 осіб, ще понад 350 зазнали поранень. Декілька терористів підірвали на собі «пояси смертників». Спецпідрозділи поліції швидко виявили й знешкодили терористів.

Світ був шокований. У європейській політиці дедалі гучніше почали лунати заклики до більш прискіпливого ставлення до переселенців з Близького Сходу, аж до закриття кордонів усередині Євросоюзу. Наприкінці березня 2016 р. прогриміли три вибухи в Брюсселі (Бельгія), які забрали життя понад 300 людей, ще майже 50 зазнали поранень. Відповідальність за теракти й цього разу взяла на себе «Ісламська держава». Терористичні напади в Європі в останні роки загострили питання безпеки в країнах континенту й інших регіонах світу. Особливо небезпечний міжнародний тероризм ще й тому, що він загрожує світовому правопорядку й міжнародним відносинам. Отже, для боротьби проти тероризму належить створити глобальну систему попередження терактів, яка включала б посилення контролю на кордонах, упорядкування правил продажу та придбання громадянами автоматичної зброї, ускладнення транспортування зброї між країнами ЄС та інші заходи безпеки.

Агресія Росії проти України (2014). Російсько-українська війна.

Березень 2014 р. — окупація Росією Кримського півострова.

17 липня 2014 р. — збиття російським зенітно-ракетним комплексом «Бук» пасажирського лайнера «Боїнг-777» авіакомпанії «Малайзійські авіалінії».

Вересень 2014 р. — масштабне вторгнення регулярних підрозділів російської армії на територію Донецької та Луганської областей.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати с. 285-288;

2. Користуючись матеріалом підручника та інших джерел, відповісти на запитання:

1. Які причини російської агресії проти України? Чи можна було, на Вашу

думку, уникнути війни з Росією? Обґрунтуйте Вашу точку зору.

2. Які двосторонні й міжнародні договори порушила Російська Федерація,

здійснивши агресію проти України?

3. Які обставини призвели до того, що Росія тимчасово окупувала Автономну

Республіку Крим і м. Севастополь? Чи була, на Вашу думку, у лютому 2014 р.

реальна можливість, застосувавши зброю, відбити напад Росії та захистити

Кримський півострів?

4. Як Ви вважаєте, чи отримала Україна від держав, які гарантували їй безпеку,

належну та своєчасну підтримку й допомогу після російського вторгнення?

15.05.20, 18

Європейська та євроатлантична інтеграція.

Початкові кроки утворення ЄС

1950 9 травня	міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн (пропозиція увійшла в історію під назвою «декларація Шумана») Однією з головних цілей плану стало примирення Франції та Німеччини та недопущення між ними війни у майбутньому.
1951 18 квітня	підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція, які в подальшому стали «локомотивом» європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.
1952 27 травня	країни «європейської шістки» підписують Договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС).
1957 23 березня	у м. Рим відбулося підписання Договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договору про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратом).
1965 8 квітня	підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними інститутами стали Європейська Комісія, Рада Європейських Співтовариств, Європейський Парламент та Суд Європейських Співтовариств. У грудні 1974 року до цих органів додався новий – Європейська Рада, яка складається з глав держав та урядів країн-членів Європейських Співтовариств.
1968	завершення формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).
1969	завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Первісні цілі ЄЕС, визначені Римським договором 1957 року були досягнуті. З'явилася необхідність визначення подальших завдань для розвитку європейської інтеграції.

Рада Європи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі, була створена 5 травня 1949 року.Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян. Один з найбільших успіхів Ради, це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

26 вересня 1995 р. під час своєї вересневої частини сесії 1995 р. Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПА РЄ N 190 (1995)).

Визначною подією з точки зору завершення складної і тривалої процедури вступу України до РЄ стало засідання Комітету міністрів РЄ, яке відбулося 19 жовтня 1995 р.На підставі винесеного 26 вересня 1995 р. ПА РЄ висновку, Комітет міністрів РЄ одностайно ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації і приєднатися до її Статуту. 31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.

9 листопада 1995 р. відбулась урочиста церемонія вступу України до РЄ, в якій взяла участь делегація України на чолі з Прем'єр-міністром України. Того ж числа Генеральний секретар РЄ Д.Таршис та член Європейської Комісії Ганс ван дер Брук (Hans van den Broek) підписали Спільну програму Комісії європейських співтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Україні.

Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ, зокрема прийняти відповідні закони та приєднатися до ряду конвенцій. При цьому РЄ висловила готовність надавати всебічну експертну допомогу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати с. 289-291 та скласти хронологію створення Європейського Союзу;

2. Користуючись матеріалом підручника та інших джерел, розкрити питання: основні функції Європейського суду з прав людини.

( Виконати завдання у зошиті та надіслати фото роботи

учням 11-А класу на адресу: scobeeva1975@gmail.com

або в телеграм 0673961649;

учням 11-Б класу за адресою: razd2302@gmail.com

або у Viber за номером: 0688400623)

18.05.20

Розширення ЄС і «політика сусідства».

Історично-правова хронологія розширення ЄС

Рік	Країна		Загальна чисельність країн
1957	Бельгія Італія Люксембург Нідерланди Франція ФРН (утворення європейської спільноти)		6
1973	Велика Британія Данія Ірландія *(I розширення)*		9
1981	Приєдналась Греція *(II розширення)*		10
1985	Ґренландія (автономна територія Данії) покинула союз		10
1986	Приєдналися Іспанія Португалія *(III розширення)*		12
01.071987	набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року Єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, а також поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.
1990	НДР (Об'єдналась із ФРН, надалі як єдина Німеччина)		12
07.02 1992	у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття «Європейський Союз» з’явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Власне, це і є народженням того ЄС, про який ми сьогодні говоримо. Договір визначив так званні «три колони» ЄС: «перша колона» — Європейські Співтовариства: ЄСВС, Євратом та Європейське Співтовариство (замість старої назви «Європейське Економічне Співтовариство»). Причому Європейське Співтовариство є каркасом процесу інтеграції; «друга колона» — спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ); «третя колона» — співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ. Прийняття Маастрихтського договору визначило курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п’ятий - найвищий рівень економічної інтеграції).
1995		Приєдналися Австрія Фінляндія Швеція *(IV розширення)*		15
02.10 1997 26.02 2001 01.01 2002		підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 року). Зазначений договір вніс зміни та доповнення до Маастрихтського договору, Римського договору про заснування Європейського (Економічного) Співтовариства та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни привели інституційні механізми до цілей, визначених Маастрихтським договором. Шенгенська угода про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу. До Шенгенського простору входять 22 з 28 держав-членів ЄС (усі «старі» держави-члени ЄС, окрім Великої Британії та Ірландії, і всі «нові», крім Кіпру, Румунії, Болгарії та Хорватії), 3 країни Європейської економічної зони (Ліхтенштейн, Норвегія та Ісландія), та Швейцарія. був підписаний Ніццький договір, який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів. до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС – євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС – найвищого етапу інтеграції. Початково Єврозона нараховувала 11 країн, в яких євро було введено 1 січня 1999 року (готівка 1 січня 2002 року): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція. Пізніше євро ввели в 6 країнах: Греція, Словенія, Кіпр, Мальта, Словаччина, Естонія. Велика Британія та Данії вирішили поки що відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором.
2004		Приєдналися до ЄС: Естонія Кіпр Латвія Литва Мальта Польща Словаччина Словенія Угорщина Чехія *(найбільш «амбітне» — V розширення)*		25
17-18 06 2004		на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Європейського Союзу. 29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі. Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов’язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації. 29 травня і 1 червня 2005 року населення Франції та Нідерландів голосує проти Конституційного договору. Негативні рішення референдумів спричинили паузу для розмірковувань про майбутнє Євросоюзу. В жовтні ЄС починає переговори про вступ з Туреччиною та Хорватією.
2007		Болгарія Румунія *(VI розширення)*
12 2007		глави держав і урядів ЄС року підписали Лісабонський договір про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009). Він ставив ЄС на нову договірну основу і мав зробити його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим. Наприклад, у майбутньому діючий Президент Європейської ради мав зміцнити безперервність дій ЄС. Прийняття рішень ЄС планувалося полегшити за рахунок відмови від одностайного голосування. Рішення, що приймаються кваліфікованою більшістю, поширюються тепер на багато інших сфер. Починаючи з 2014 року, для прийняття рішень Ради ЄС принципово необхідна буде «подвійна більшість». Відповідно до цього рішення Європейського Союзу у Раді міністрів потрібна буде більшість у 55 відсотків країн-членів, що налічують 65 відсотків населення (перехідне положення до 2017 року).		27
2013		Приєдналась Хорватія (VII розширення). На сьогодні три країни мають статус кандидатів на вступ до ЄС: Македонія, Туреччина, Чорногорія
23.06 2016		у Великобританії відбувся референдум про вихід країни з Євросоюзу — «Брекзіт» (скорочення від Britain Exit — «Британія виходить»). Прихильники автономії перемогли, набравши 51,9% голосов. За те, щоб залишитися, проголосували 48,1% населення. Явка склала 72,2% — це більше 46 млн осіб.		28

Європе́йська полі́тика сусі́дства (ЄПС) (англ. European Neighbourhood Policy) — політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності мируі добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.

Європейська політика сусідства (ЄПС) спрямована на те, щоб не припустити виникнення нової лінії розподілу між розширеним ЄС та його сусідами, і надати їм можливість брати участь в різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої політичної, економічної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки.

Концепція ЄПС охоплює такі країни:

Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Сирія, Туніс, Україна, а також Палестинська автономія.

Евроскептицизм (англ. euroscepticism, швед. euroskepticism) — одна из форм оппозиционной деятельности(скептицизм) Европейского союза, согласно которой её сторонники (евроскептики) фокусируются на идеях, мыслях, действиях, направленных на сомнения, критику, неприятие и разочарование относительно или всего Европейского союза, или определённой его общей политики, или деятельности конкретного института и так далее.

Идеология.

Очень часто евроскептики выступают с позиций поддержки национальных государств, их суверенитета и высказывают опасения, что дальнейшая интеграция размоет национальный суверенитет их государств. Несмотря на это, евроскептицизм не является отдельной, оформленной идеологией. Представители разных государств и стран, разных политических движений высказывают своё неприятие отдельных аспектов союза европейских государств. Цели многих евроскептиков также различаются — от полного выхода из союза, выхода из еврозоны до желания реформировать союз, не выходя из него. Новая волна евроскептицизма связана с мировым экономическим кризисом и с волной миграции.

В действии.

23 июня 2016 года, 51,89 % граждан Великобритании проголосовали за её выход из состава ЕС.

Евроскептическая партия «Кандидатура народного единства», играющая важную роль при формировании правящих парламентских коалиции в региональных выборахавтономного региона Каталония выступает за полную независимость Каталонии, что, согласно позиции официального Мадрида, автоматически означает выход из ЕС.

Позиции евроскептиков традиционно сильны в странах Скандинавии (Дании, Швеции, Норвегии): здесь идея культурной интеграции с ЕС в целом поддерживается населением, однако избиратели отвергают передачи Брюсселю части полномочий в юридической сфере, скептически относятся к идее утраты собственных национальных валют. Особенно наглядно это продемонстрировал референдум 2015 года в Дании.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати с. 291-292;

2. Користуючись матеріалом підручника та інших джерел, з’ясуйте аргументи прихильників і противників євроінтеграції.

( Виконати завдання у зошиті та надіслати фото роботи

учням 11-А класу на адресу: scobeeva1975@gmail.com

або в телеграм 0673961649;

учням 11-Б класу за адресою: razd2302@gmail.com

або у Viber за номером: 0688400623)

22-23. 05.20

Євроінтеграційний поступ України. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в Києві у вересні 1993 року. Із 1 грудня 2009 (після набуття чинності Лісабонського договору) Представництво Європейської Комісії перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні . Внаслідок політики розширення, ЄС отримав спільні кордони з Україною 1 травня 2004, коли до союзу приєдналися десять країн, у тому числі Польща, Угорщина, Словаччина. 1 січня 2007 до Європейського Союзу приєднався ще один сусід України — Румунія. Наразі спільна протяжність кордонів України та ЄС становить 1390,742км. Протягом багатьох років правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна співпрацює з ЄС в рамках проекту «Східне партнерство», одним із завдань котрого є підготовка до вступу України до Європейського Союзу. Також, напрямок України до членства у Євросоюзі зафіксований у статті 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»: «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі». В листопаді 2013 на саміті східного партнерства у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом. Внаслідок цього, по всій Україні розпочались масові акції протесту. Вже після закінчення Євромайдану, 21 березня 2014 підписана політична частина угоди асоціації з Європейським Союзом. Економічну частину угоди було підписано 27 червня 2014.

Прагнення України до повноцінного членства в ЄС

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенком одразу після його обрання на початку 2005 року. Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства. У березні 2007 року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато сильнішу реакцію української держави, все ж не містила конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому майбутньому. Деякі західноєвропейські політики говорили про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій.

Позиція і політика ЄС

Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002 році Комісар з Розширення ЄС Гюнтер Ферхойген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо». 13 січня 2005 року Європарламент практично одноголосно (467 «за», 19 «проти») прийняв постанову про наміри Європарламенту щодо наближення позицій з Україною щодо членства. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період, прийняття нових членів не виключено. На що президент Ющенко відповів про свої наміри подати заявку на членство «у близькому майбутньому». Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. Зокрема міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд 21 березня 2005 року заявив, що Польща за будь-яких умов буде підтримувати євро інтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: «На даному етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію». Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян ЄС до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена. У березні 2016 року президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україні потрібно не менше 20-25 років для вступу в ЄС і НАТО.

Угода про асоціацію

З метою переведення відносин між Україною та ЄС від формату «партнерства та співробітництва» до «політичної асоціації та економічної інтеграції» наразі ведуться переговори щодо нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво низки галузевих угод та домовленостей, які її доповнюватимуть в окремих сферах відносин між Україною та ЄС. 5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом. Під час паризького Саміту Україна-ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію. Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. Проведено всі раунди переговорів, останній ХХІ раунд відбувся 11 листопада 2011 року.

Порядок денний асоціації Україна — ЄС

16 червня 2009 р. під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію», який є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна-ЄС для підготовки Сторін до реалізації Угоди про асоціацію до моменту набуття нею чинності. Документ підготовлено на принципах: політичної асоціації та економічної інтеграції, спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки. Передбачено щорічний перегляд та запровадження механізму моніторингу його реалізації. Моніторинг того, як Україна виконує свої зобов'язання в рамках Порядку денного асоціації, та оцінку виконання Україною чинного до весни 2009 р. Плану дій Україна — ЄС здійснює як Європейська Комісія, так і українське громадянське суспільство. Європейська Комісія слідкує за результатами (передусім щодо реалізації реформ) в рамках традиційного щорічного аналізу поступу в межах Європейської політики сусідства. Українське громадянське експертне середовище здійснювало власну оцінку виконання дійсного в минулому Плану дій Україна — ЄС, та проводить оцінку виконання зобов'язань в рамках чинного Порядку денного асоціації. У травні 2010 року в Україні стартував Громадський моніторинг Порядку денного асоціації Україна - ЄС. У 2013 році був оприлюднений моніторинговий звіт щодо прогресу у виконанні зобов'язань у сфері охорони довкілля в рамках Порядку денного асоціації Україна — ЄС та виконання Дорожніх карт Східного партнерства за 2012 рік. На цей час проведено всі 21 раунди переговорів та готується XVII саміт Україна — ЄС, який очікувався на 22 листопада 2013 року. Саміт відбувся 28 листопада 2013 року, але обіцяну асоціацію В. Янукович не підписав під тиском Путіна. Внаслідок цього в листопаді в Києві, а згодом і по Украïні піднявся масовий протест, відомий як Євромайдан. Він продовжувався три місяці, перетік у революцію та загальну нестабільність, пов'язану з агресією Росії і призвів до зміни украïнськоï влади. Ключовими подіями стали підписання політичної частини Угоди 21 березня 2014 р., а 27 червня 2014 р. — економічної (тобто вже повністю) Угоди про Асоціацію(ратифіковано 2017року).

Безвізовий режим

18 грудня 2015 Європейська комісія підтвердила готовність України до безвізового режиму з ЄС. При чому додаткових вимог не висувались, але потрібно виконувати вже взяті Україною обов'язки. Звіт направили Раді ЄС та Європейському парламенту, і на основі цього документа затвердили рішення щодо лібералізації візового режиму. Беручи до уваги загальні відносини між Україною та ЄС, Європейська комісія представила на початку 2016 законодавчу пропозицію внести зміни до Регламенту (EC) № 539/2001. Навесні 2017 року Європейський Союз завершив усі процедури для запровадження безвізового режиму для України. Опівночі на 11 червня 2017 року громадяни України з біометричними паспортами отримали право на безвізові поїздки до країн-членів Шенгенської угоди. На сьогодні для українців залишаються тільки 2 візові країни в усій Європі: це Ірландія та Велика Британія.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати с. 293-295;

2. користуючись матеріалом підручника та інших джерел, з’ясуйте, чому курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію України порівнюють із цивілізаційним вибором;

3. повторити з історії України події 1914-1920 рр.
( Виконати завдання у зошиті та надіслати фото роботи

учням 11-А класу на адресу: scobeeva1975@gmail.com

або в телеграм 0673961649;

учням 11-Б класу за адресою: razd2302@gmail.com

або у Viber за номером: 0688400623)

25.05.20

Постіндустріальне суспільство та виклики сучасності.

Постіндустріальне суспільство — суспільство, у економіці якого переважає інноваційний сектор економіки з високопродуктивною промисловістю, індустрією знань, з високою часткою у ВВП високоякісних та інноваційних послуг, з конкуренцією в усіх видах економічної та іншої діяльності, а також більш високою часткою населення, зайнятого у сфері послуг, ніж у промисловому виробництві. Концепція «постіндустріального суспільства» Деніела Белла створена для теоретичного опису можливого шляху розвитку капіталістичного суспільства. Сам термін «постіндустріалізм» було запроваджено у науковий обіг англійським соціологом А. Пенті ще на початку ХХ ст. Він дав і його перше визначення: «стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму». Він пропонував використати цей термін для роздумів про майбутнє у зв'язку з тим, «що індустріалізм приречений». Як сформована концепція «постіндустріалізм» склався в 70-х роках і зв'язаний з ім'ям професора соціології Гарвардського університету Данієля Белла. Ще з кінця 50-х рр. він активно поширював цю концепцію. 1967 року на конференції американських футурологів Белл сформулював завдання соціального прогнозування. А 1970 році на VII Міжнародному соціологічному конгресі проголосив свою концепцію «постіндустріального суспільства». 1973 року Белл опублікував працю «Настання постіндустріального суспільства», де в ній оприлюднив найновіший удосконалений варіант концепції.

Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п'ятьма ознаками:

1. перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

2. переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків;

3. провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства;

4. ставка в майбутньому на методи контролю, і оцінка можливих напрямів розвитку технології;

5. прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології»; ці процеси, на думку американського соціолога, уже набирають реальних життєвих форм, тоді як риси традиційного капіталізму поступово зникають.

Глобаліза́ція (англ. globalization) — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, зумовлений розвитком транспорту та засобів зв'язку, він носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів. Економічно глобалізуються виробництво, послуги та капітал, технологія й дані. Паровоз, пароплав, реактивний літак, контейнерні морські судна є приладами поступу в галузі транспорту, а телеграф і його сучасні потомки Інтернет та мобільний телефон є прикладами розвитку інфраструктури телекомунікацій. Усі ці винаходи стали важливими чинниками глобалізації й зумовлюють дедалі більшу взаємозалежність економіки й культурного життя. У 2000 році Міжнародний валютний фонд ідентифікував чотири базові аспекти глобалізації: торгівлю й фінансові транзакції, рух капіталу та інвестицій, міграцію людей та розповсюдження знань. З глобалізацією пов'язують також проблеми довкілля, наприклад глобальне потепління, забруднення вод за межами кордонів, забруднення повітря та надмірний вилов риби в океанах. Процеси глобалізації впливають на бізнес та зайнятість, економіку, соціокультурні ресурси та на природне довкілля. В академічній літературі глобалізацію зазвичай розбивають на три основні області: економічну, культурну та політичну глобалізацію.

Інформаці́йна еконо́міка (англ. Information economy). Інша назва мережна економіка.

1. Економіка, в якій більша частина ВВП забезпечується діяльністю з виробництва, обробки, зберігання і розповсюдження інформації і знань, і більше половини зайнятих беруть участь в цій діяльності.

2. Концепція, що характерна для тих прогнозів прийдешнього інформаційного суспільства, в яких акцент зосереджується на провідній ролі електронно-інформаційних технічних засобів зв'язку в розвитку всіх основних сфер економіки. При цьому сама інформація ототожнюється з товарною продукцією і досліджується здебільшого за допомогою статистичних методів. Інформаційна економіка застосовується в поліграфії, в комп'ютеризованих технологіях.

Суспільство споживання (англ. consumer society) — сукупність суспільних відносин, заснованих на принципі індивідуального споживання. Характеризується масовим споживанням матеріальних благ і формуванням відповідної системи цінностей і установок. Масове споживання, яке виходить далеко за межі потреб для існування (виживання) людини, є однією з рис сучасного суспільства. Термін «споживацтво» використовують для опису ефекту прирівняння особистого щастя з купівлею і споживанням матеріальних цінностей. Цей термін часто пов'язують з критикою економічної теорії споживання Карлом Марксом і Торстейном Вебленом.

Хоча споживацтво звичайно асоціюють з капіталізмом і Заходом, воно насправді мультикультурне й негеографічне явище: його можна спостерігати на всіх континетах. Відколи виник консюмеризм, окремі особи і групи свідомо шукають альтернативний від звичайного стиль життя. Масове споживацтво розвивається разом з розвитком капіталізму, який супроводжується бурхливим економічним і технічним розвитком та такими соціальними змінами, як: ріст доходів, який суттєво змінює структуру споживання, зменшення тривалості робочого дня, розмивання класової структури, індивідуалізація споживання.

Екологі́чна пробле́ма — це зміна природного середовища, в результаті антропогенних дій, що веде до порушення структури і функціонування природних систем (ландшафтів) і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків. Поняття екологічної проблеми є антропоцентричним, оскільки негативна зміна в природі оцінюється щодо умов існування людини. Простою мовою: Екологічна проблема це - негативна зміна у природі. До неї входить забрудненя, глобальне потепління, браконєрство та інші.

Виділяють шість груп екологічних проблем: атмосферні (забруднення атмосфери: радіологічне, хімічне, механічне, теплове); водні (виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення морів і океанів); геолого-геоморфологічні (інтенсифікація несприятливих геологогеоморфологічних процесів, порушення рельєфу і геологічної будови); ґрунтові (забруднення ґрунтів, ерозія, дефляція, вторинне засолення, заболочування і ін.); біотичні (зменшення рослинності, деградація лісів, пасовищна (екологія)дигресія, скорочення видової різноманітності і ін.);комплексні (ландшафтні) — запустинювання, зниження біорізноманітності, порушення режиму природоохоронних органів.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати с. 296-300;

2. укладіть за хронологією події, які характеризують сучасне постіндустріальне суспільство;

3. повторити з історії України події 1921-1939 рр;

пройти тести в онлайн:

https://test.izno.com.ua/zahidna-ukrayina-v-1921-1939-rr/; https://test.izno.com.ua/ukrayinska-srr-v-umovah-novoyi-ekonomichnoyi-politiki-1921-1928-rr-2/;

https://test.izno.com.ua/utverdzhennya-totalitarnogo-rezhimu-v-1929-1939-rr-2/

( Виконати завдання у зошиті та надіслати фото роботи

учням 11-А класу на адресу: scobeeva1975@gmail.com

або в телеграм 0673961649;

учням 11-Б класу за адресою: razd2302@gmail.com

або у Viber за номером: 0688400623)

28.05.20

Повторення.

1. Україна в перші повоєнні роки

Д/З пройти онлайн тестування з теми

https://test.izno.com.ua/ukrayina-v-pershi-povoyenni-roki-1945-na-pochatku-1950-h-rr/

2.Україна в умовах десталінізації

Д/З пройти онлайн тестування з теми

https://test.izno.com.ua/ukrayina-v-umovah-estalinizatsiyi-1953-1964-rr/

3. Україна в період загострення кризи радянської системи

Д/З пройти онлайн тестування з теми

https://test.izno.com.ua/ukrayina-v-period-zagostrennya-krizi-radyanskoyi-sistemi/

4. Відновлення незалежності України

Д/З пройти онлайн тестування з теми

https://test.izno.com.ua/rozpad-radyanskogo-soyuzu-ta-vidrodzhennya-nezalezhnosti-ukrayini/

01.06.20

Консультація до зно.

ЗНО по истории Украины: особенности теста 2020 года

Тест внешнего независимого оценивания по истории Украины в 2020 году состоит из заданий четырех форм: заданий с выбором одного правильного ответа, заданий на определение соответствия («логические пары»), заданий на установление правильной последовательности и заданий с выбором трех правильных ответов из семи предложенных вариантов ответов.

Весь тест по истории Украины состоит из 60 заданий, на их выполнение участникам будет отведено 150 минут.

Результат выполнения заданий №1-30 («История Украины ХХ - начала XXI века») по выбору выпускника может быть засчитан как государственная итоговая аттестация по истории Украины.

Результат выполнения заданий всего теста будет использоваться во время приема в высшие учебные заведения Украины.

Максимальное количество тестовых баллов, которое может получить участник ЗНО по истории Украины, правильно выполнив все задания №1-30, которые будут засчитываться как государственная итоговая аттестация, равно 47 баллам.

Максимальное количество тестовых баллов, которое можно набрать, правильно выполнив все задания сертификационной работы - 94 балла.

ФОРМЫ ТЕСТОВЫХ ЗАДАНИЙ

Задания с выбором одного правильного ответа. Задание состоит из основы и четырех вариантов ответа, из которых только один правильный. Задание считается выполненным, если участник внешнего независимого оценивания выбрал и обозначил ответ в бланке ответов А.

Тест содержит 46 заданий этой формы (№1-23, 31-53), которые будут оценены в 0 или 1 балл: 1 балл, если указан правильный ответ; 0 баллов, если указан неправильный ответ, или указано более одного ответа, или ответ на задание не предоставлен.

Задания на определение соответствия («логические пары»). Задание состоит из основы и двух колонок информации, обозначенных цифрами (слева) и буквами (справа). Выполнение задания предусматривает установление соответствия (образование «логических пар») между информацией, обозначенной цифрами и буквами. Задание считается выполненным, если участник внешнего независимого оценивания установил соответствия и сделал отметки на пересечениях строк (цифры от 1 до 4) и колонок (буквы от А до Д) в таблице бланка ответов А.

Тест содержит 6 заданий этой формы (№24-26, 54-56), которые будут оценены в 0, 1, 2, 3 или 4 балла: 1 балл - за каждое правильно установленное соответствие («логическую пару»); 0 баллов за любую «логическую пару», если сделано более одной отметки в строке; 0 баллов за задание, если не указано ни одного правильного соответствия («логической пары»), или ответ на задание не предоставлен.

Задания на установление правильной последовательности. Задание состоит из основы и перечня событий (явлений, фактов, процессов и т. п.), обозначенных буквами, которые нужно расположить в правильной последовательности, где первое событие должно соответствовать цифре 1, второе - цифре 2, третье - цифре 3, четвертое - цифре 4. Задание считается выполненным, если участник ЗНО сделал отметки на пересечениях строк (цифры от 1 до 4) и колонок (буквы от А до Г) в таблице бланка ответов А.

Тест содержит 4 задания такой формы (№27-28, 57-58), каждое из которых оценивается в 0, 1, 2 или 3 балла: 3 балла, если правильно указана последовательность всех событий; 2 балла, если указаны первое и последнее события; 1 балл, если указано или первое, или последнее событие; 0 баллов за любое правильно указанное событие, если сделано более одной отметки в строке; 0 баллов за задание, если неправильно указано первое и последнее события, или ответ на задание не предоставлен.

Задания с выбором трех правильных ответов из семи предложенных вариантов ответов.Задание состоит из основы и семи вариантов ответа, обозначенных цифрами, среди которых только три правильные. Задание считается выполненным, если участник внешнего независимого оценивания выбрал и записал три ответа (цифры) в бланке ответов А.

Тест содержит 4 задания этой формы (№29-30, 59-60). Каждое задание оценивается в 0, 1, 2 или 3 балла: 1 балл - за каждый правильно указанный вариант ответа (цифру) из трех возможных; 0 баллов, если не указано ни одного правильного варианта ответа (цифры), или один вариант ответа (цифра) указан трижды, или ответ на задание не предоставлен. Порядок написания цифр значения не имеет.

При подготовке к внешнему независимому тестированию по истории Украины обратите внимание на программу ЗНО по этому предмету, которая хронологически охватывает все содержание школьного курса истории Украины от древнейших времен до современности и состоит из 31 темы.

Программа предполагает проверку знаний об основных политических, социально-экономических, культурных событиях, явлениях и процессах прошлого, деятельности выдающихся исторических деятелей, а также сформированности у учащихся общепредметных исторических умений.

Обратите внимание на то, что неотъемлемой составляющей программы ЗНО по истории Украины является перечень памятников архитектуры и изобразительного искусства, обязательных для распознавания участниками тестирования.

Джерело: http://ru.osvita.ua/test/training/5040/

Діячі культури, освіти та науки. Громадсько-політичні та військові діячі

http://osvita.ua/test/training/history/60512/

Визуализированный перечень памятников архитектуры и изобразительного искусства

http://ru.osvita.ua/test/training/5040/

Программа внешнего независимого оценивания по истории Украины 2020 года

http://ru.osvita.ua/test/program_zno/1006/

Общая характеристика теста по истории Украины 2020 года

http://ru.osvita.ua/doc/files/news/50/5040/harakterystyka_istoriya_2020.pdf

Задания ЗНО по истории Украины

http://ru.osvita.ua/test/answers/istoriya-ukr.html

Тести ЗНО онлайн з історії України

https://zno.osvita.ua/ukraine-history/

Kira Roza24 июня 2020 г. в 07:23
Моє свідчення Привіт всім. Я тут, щоб засвідчити, як я отримав позику від містера Бенджаміна після того, як я кілька разів звертався до різних кредиторів, які обіцяли допомогти, але вони мені ніколи не дали позику. Поки мій друг не познайомив мене з містером Бенджаміном Лі, пообіцяв мені допомогти, і справді він зробив так, як обіцяв без будь-якої форми зволікання. Я ніколи не думав, що є ще надійні кредитори, поки я не зустрівся з містером Бенджаміном Лі, який справді допомагав позика і змінила мою переконання. Я не знаю, чи потребуєте ви якимось чином справжнього та термінового кредиту. Будьте вільні зв’язатися з містером Бенджаміном через WhatsApp + 1-989-394-3740 та його електронну пошту: lfdsloans@outlook.com дякую.
ОтветитьУдалить
Ответы

Добавить комментарий

Поиск по этому блогу

Блог вчителів історії гімназії №30

11 клас

21. 04.20 (вівторок) з 12.00 до 16.00

відбувається онлайн - тестування

за темою «Проголошення незалежності України.»

за адресою: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=622401

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Громадянська освіта. Сталий розвиток.